Лісовику, щодо відношення до теми: те, як атакували планети прибульці, власне і є новими методами ведення війни.
Це все зрозуміло. З точки зору двох примітивних цивілізацій з двох ваших планет це безумовно так і є. Але що принципово нового у цій тактиці? Знищити, захопити, пробухати всі ресурси і летіти шукати інших невдах. Романтика! Хіба треба щось інше? Заради Зурону, Авторе! Хоч стрельнули новим методом, а то примітивне масоване вторгнення.
Дуже різка зміна перспективи зображення в трьох частинах оповідання: спочатку так камерно, про дитину й риболовлю, тоді рада сильних світу цього, а тоді ціла космічна битва. Воно ніби логічно, від меншого до більшого, але між першою і другою сценою дуже великий розрив у масштабі зображення - це мене збентежило під час читання.
Перша сцена, мені здалося, потрібна, щоб показати, за що воює гг (син, а не якась абстракція), і як діють вороги. Друге реалізоване досить грубо, прийомом "тату, розкажи мені про те, про що я маю знати сам, аби читач теж дізнався". На фразі "після такого пояснення будь-хто мав зітхнути з полегшенням" я взагалі щиро вирячила очі - нічосі заспокійливе для малого.
Ну, і риби, так, їх неможливо не зауважити: символічні дві риби, яких обох треба відпустити. Це цікава знахідка. І хто його зна, може "за кадром" одна рибини зжерла іншу.
Я так довго говорю про першу сцену, бо вона мені насправді найбільше сподобалася. Вона деталізована, тут є спроба в психологію, немає квапливості.
Основна ж частина тексту - можливо, через вимоги обсягу? - занадто сконденсовано подає глобальні речі, тому виникає відчуття поспіху. Якщо не переказу - то принаймні бажання втиснути велике й важливе у вузькі межі.
При цьому фінал мене абсолютно не збентежив. Таке не може збентежити після 3х8 "Гри престолів". Це навіть тренд)) Якщо ти благородний, це ще не значить, що твій тимчасовий союзник - теж. Шкода, але через те що сторони конфлікту лишилися досить умновними, розв'язка не справляє такого ефекту, як могла б.
Обсяг, кажете? Тут 15 тисяч символів, тобто половина від максимуму. Можна було писати й писати.
Загалом формула оповідання така: говорили, балакали, сіли та й заплакали. Але чомусь не сумно, а смішно, тому що Альварія і Зурон для читача одне і те саме - жаба та гадюка, як то кажуть. Жаба квакала, гадюка плакала. Кінець.
Карась, дякую за аналіз і враження! Погоджуюсь з тим, що глобальні речі варто було б більше і завуальованіше розписати. Дійсно, дуже поспішав, та це не виправдання :(
Щодо пояснення, яке мало б зуспокоїти дитину - хотілось показати, що з позиції ГГ нема чого боятися безболісної миттєвої смерті. Щодо фіналу - не було плану робити якийсь незвичайний фінт, скоріше підкреслити правду життя. І так, вчора якраз дивився 5 серію Гри Престолів
Владислав Лєнцев, сподівався на конструктив з Вашого боку, але все одно дякую за враження.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 8 RSS
1didpanas16-05-2019 19:32
Ну все логічно. Добрі вчинки ніколи не минають безкарно.
Це оповідання більше нагадує казку. Є жанр - космоопера, а це буде космоказка.
Успіху на конкурсі!
2Ната17-05-2019 11:47
"Хорошими делами прославиться нельзя!" (Шапокляк).
Щось дійсно забагато казок на конкурсі.
3Лісовик17-05-2019 22:11
Чогось захотілося крикнути після прочитання оповідання... Це все пропаганда старого зуронського режиму! Ми альварці хороші! Ми принесли вам мир!
Гаразд проїхали. Якби це був конкурс лінійних космічних казок, ще куди не йшло. А так досить слабке відношення до теми. Натхнення авторові.
4Автор19-05-2019 16:51
didpanas, Ната, Лісовику, дякую, що поділились думками щодо оповідання!
Буду вдячним, якщо зазначите, що саме нагадало казку, і чого, на Вашу думку, бракує.
didpanas,
- а що, звучить непоганоНата,
Так, старенька знала, про що кажеЛісовику, щодо відношення до теми: те, як атакували планети прибульці, власне і є новими методами ведення війни.
5Лісовик19-05-2019 19:56
Це все зрозуміло. З точки зору двох примітивних цивілізацій з двох ваших планет це безумовно так і є. Але що принципово нового у цій тактиці? Знищити, захопити, пробухати всі ресурси і летіти шукати інших невдах. Романтика! Хіба треба щось інше? Заради Зурону, Авторе! Хоч стрельнули новим методом, а то примітивне масоване вторгнення.
6карась19-05-2019 20:42
Дуже різка зміна перспективи зображення в трьох частинах оповідання: спочатку так камерно, про дитину й риболовлю, тоді рада сильних світу цього, а тоді ціла космічна битва. Воно ніби логічно, від меншого до більшого, але між першою і другою сценою дуже великий розрив у масштабі зображення - це мене збентежило під час читання.
Перша сцена, мені здалося, потрібна, щоб показати, за що воює гг (син, а не якась абстракція), і як діють вороги. Друге реалізоване досить грубо, прийомом "тату, розкажи мені про те, про що я маю знати сам, аби читач теж дізнався". На фразі "після такого пояснення будь-хто мав зітхнути з полегшенням" я взагалі щиро вирячила очі - нічосі заспокійливе для малого.
Ну, і риби, так, їх неможливо не зауважити: символічні дві риби, яких обох треба відпустити. Це цікава знахідка. І хто його зна, може "за кадром" одна рибини зжерла іншу.
Я так довго говорю про першу сцену, бо вона мені насправді найбільше сподобалася. Вона деталізована, тут є спроба в психологію, немає квапливості.
Основна ж частина тексту - можливо, через вимоги обсягу? - занадто сконденсовано подає глобальні речі, тому виникає відчуття поспіху. Якщо не переказу - то принаймні бажання втиснути велике й важливе у вузькі межі.
При цьому фінал мене абсолютно не збентежив. Таке не може збентежити після 3х8 "Гри престолів". Це навіть тренд)) Якщо ти благородний, це ще не значить, що твій тимчасовий союзник - теж. Шкода, але через те що сторони конфлікту лишилися досить умновними, розв'язка не справляє такого ефекту, як могла б.
7Владислав Лєнцев20-05-2019 00:55
Обсяг, кажете? Тут 15 тисяч символів, тобто половина від максимуму. Можна було писати й писати.
Загалом формула оповідання така: говорили, балакали, сіли та й заплакали. Але чомусь не сумно, а смішно, тому що Альварія і Зурон для читача одне і те саме - жаба та гадюка, як то кажуть. Жаба квакала, гадюка плакала. Кінець.
8Автор20-05-2019 11:56
Карась, дякую за аналіз і враження! Погоджуюсь з тим, що глобальні речі варто було б більше і завуальованіше розписати. Дійсно, дуже поспішав, та це не виправдання :(
Щодо пояснення, яке мало б зуспокоїти дитину - хотілось показати, що з позиції ГГ нема чого боятися безболісної миттєвої смерті. Щодо фіналу - не було плану робити якийсь незвичайний фінт, скоріше підкреслити правду життя. І так, вчора якраз дивився 5 серію Гри Престолів
Владислав Лєнцев, сподівався на конструктив з Вашого боку, але все одно дякую за враження.