Наживо

Десь в паралельному світі…

В Дніпровському військовому госпіталі царювала тиша. Крізь її нетрі з кабінету головного лікаря вже дві години доносилися гучні погрози та запевнення… Невдовзі група з п’яти поважних людей разом із головним лікарем ступала по коридору, координовано прямуючи у відомому для них напрямку. Для формальності на них були бахіли та білі халати.

- О, здається він тут. Так, палата номер 5. – Зупинившись, зауважував головний лікар Аркадій Віталійович. Делегація повністю заполонила палату, де самотньо лежав поранений боєць Дмитро.

- Це він? – запитав головний із цієї делегації, чоловік в окулярах.

- Звісно. – Сказав лікар, читаючи історію хвороби. – Маржанов Дмитро. Тридцять років. Боєць добровольчого батальйону. Діагноз – поранення осколками в районі ребер. Перелом ключиці, променевої кістки руки, струс мозку третього ступеня.

- Привіт, Кіборг. Ви Дмитро Миколайович? – звернувся до пораненого чоловік в окулярах.

- Так… – неохоче відповідав хворий, ледь розкривши свої запухлі очі.

- Мене звати Герасим Виговський. Я представляю інтереси американсько-німецької компанії «Нойн Платц», ми займаємось розробкою проектів військової медицини. Нещодавно міноборони України підписали контракт з нашою компанією…

- Це дуже цікаво…і чим я зобов’язаний такому візиту? – в півголоса перебив його Дмитро.

- В мене є для вас дві новини. Хороша і погана. Почну з поганої. Як ви, мабуть, знаєте ваші кредити з банку «Аялюкс» неабияк виросли із сьогоднішньою інфляцією.

- Ааа, то типу вас колектори прислали…?

- Та ні, боронь, Боже. Ми – чесна наукова компанія…. До речі, про чесність, ми допоможемо вам з боргами. Це хороша новина.

- Я не розумію вас…

- Нам потрібні ваші послуги в одному експерименті, ви людина тренована, здається, чемпіон Європи з легкої атлетики в довоєнному часі. Та і в батальйоні у вас найкращі фізичні показники. Ви там, здається, снайпер? У вас залізні нерви.

- Чому я маю погодитися?

- Все просто. У вас є проблема, ми допоможемо її вирішити, в обмін на ваш час.

- В тюрму мене посадите?

- Та ні, хоча є певна схожість у тому, про що ми вас просимо. – На секунду їхні погляди зустрілися. Дмитро шукав сліди підступу в маленьких очах Виговського

- Які саме борги..? Як ви допоможете?... – схлипуюючи зривалися Дмитрові слова.

- За участь у нашому експерименті ми заплатимо вам один мільйон євро. Ще п’ять після закінчення експерименту, плюс відсотки.

- Якщо я не погоджуся ? – У відповідь тишина. Виговський високо підняв голову.

- Добре, що є такі, як ви. З вами нація відродиться. Знаєте, я так випадково дізнався, що ви розлучені, платите дружині аліменти, ваший маленький продуктовий магазинчик ось-ось загнеться, плюс кредити на квартиру, на бізнес душать вас. Ой, як душать… Розумієте, головне в нашому житті діти. Уявіть, яке майбутнє ви забезпечите своєму сину, повну фінансову свободу, повну незалежність, навчання за кордоном, будь-який бізнес. Те, про що ви лише могли тільки мріяти. Плюс, у вас почнеться нова сторінка життя: ще раз одружитеся, постійний вільний час, невичерпне джерело багатства. Уявіть біля себе красивих жінок, гарну машину. До речі, відхилилися від теми, скільки вашому сину, п'ять? Здається, його звати Ма..

- Досить!… Я пішов на війну не через гроші… Я знаю вас лише хвилину, ви вриваєтесь в мої покої і починаєте грати моїми почуттями. Я не знаю…Хоча ні, знаю! Чому ви обрали саме мене? Як ви мене знайшли? Але якщо вище сказане не є меркантильною брехнею, я погоджусь і пристану на ваш чортів експеримент. Мені розповідали про вас в батальйоні, тому я думав про це до того як ви прийшли сюди. Мені немає куди дітися.

- От і добре. Відразу видно, що ви надійний чоловік.

Герасим лукаво посміхнувся, поглянувши в запухлі очі Дмитра та поліз до портфеля діставати папери.

З самого ранку в дослідному центрі була метушня. Програмісти робили розрахунки на комп’ютерах, лаборанти дивилися за справністю обладнання Дмитра вже дві години накачували різними препаратами, роблячи ін’єкції ледь не в кожну частину тіла. Перед цим змушуючи пробігти на біговій доріжці три милі.

У приміщенні з’явився Герасим. Він старанно оглядав все це дійство, ніби сам створював щось грандіозне, гордо примірюючи подобу Бога.

До випробного відсіку зайшов Дмитро. Майже роздягнений, він приковував до себе заздрісні погляди чоловіків і захопливі посмішки жінок. Стоячи на балконі Герасим карикатурно, в стилі римського патриція або комуністичного лідера, почав голосно викрикувати промову, привертаючи до себе погляд всієї метушні так, неначе він готувався до неї все життя.

«Дорогі наші колеги! Нам випала честь сьогодні створити історію. Вперше в світі робиться подібний експеримент. І буде це в Україні! І зробимо це ми! Наш вчинок будуть вивчати в підручниках з історії та медицини. Нехай цей день та рік стане для вас червоним днем в календарі.»

Метушня ожила щасливим гулом, підносячи хворе самолюбство Герасима на новий ступінь темної сторони.

Дмитро стояв, дивлячись на свою камеру, виготовлену у формі великого яйця, обштриканого цілим рядом дротів. Ще рік тому він валявся на лікарняній койці зализуючи рани, які отримав у важких кровопролитних боях. А зараз уже творить історію.

- Ну що, боєць. Хвилюєшся? – зірвав його роздуми лаборант Марк.

- Не знаю, дивно якось.

- Що саме?

- Та взагалі все. Хтось, як Корольов, вчиться півжиття, щоб зробити ракету, хтось, як Каденюк, тренується, щоб полетіти на цій ракеті. А мені просто потрібно залізти сюди, от і все.

- Перестань, вояче! А то наступні п’ять років совість гризтиме.

- Тобто? Я ж спатиму.

- Частково. Час від часу через ретранслятор система буде подавати в твій головний мозок сигнали. Ти все розумітимеш, все сприйматимеш, але будеш спати.

- Слабо уявляється.

- Від того, як ти бачиш це, залежатиме і наш успіх. Стан моторних функцій психіки під час анабілоптичного сну для нас дуже важливий. Цими спостереженнями ми вилікуємо багато нервових хвороб. Дамо нове покоління ліків в медицині.

- Дуже сильно там не длубайтеся в моєму мозку, я хочу прокинутися нормальним.

- Хе-хе-хе.

- Що я бачитиму? Що ви будете показувати?

- Останні випуски новин. Повідомлення твоїх рідних по «Скайпу», іноді нас.

- А нащо новини?

- Щоб твій мозок не втратив сприйняття часу.

В їх розмову втрутився Герасим.

- Ну що, готовий стати новим Колумбом?

На одну мить Дмитро зазирнув в його маленькі свинячі очі, що дивилися зі спітнілого лоба.

- Дякую за гроші, позавчора отримав. Двері Камери закривалися, в які Герасим переконливо кричав навздогін

- А ти думав, що Герасим кидає!? Герасим допомагає!

Камера згорнулася. Рожева рідина текла по трубках, прямуючи до Дмитрових вен. Спочатку було навіть приємне відчуття, але потім почало різко колоти в грудях, серце раптово стискалося глухим болем. Дмитро глибоко вдихнув. Стискаючи зубами резиновий кляп маски, через яку в його легені входила легенева трубка … Холод і голки пройшлися по усьому тілу. Блакитна рідина повністю заповнила куб камери, підвисивши його тіло в невагомості…

Почалась трансляція.

Тиша, потім картинка. В маленькому нижньому кутку час і дата – 19:37, 15.07.2015.

Образ та голос ведучої.

- Сьогодні в Дніпропетровську стартував біомедичний експеримент під назвою «Сонний обрій». Де вивчатимуть вплив штучно викликаного анабілоптичного сну на організм людини. Це дасть вченим дуже плідну інформацію, яка в недалекому майбутньому може допомогти в лікуванні таких важких нервово-психічних захворювань, як хвороба Паркінсона чи Альцгеймера. Дасть поштовх до розвитку міжзоряних перельотів. Координатор експерименту Герасим Виговський.

- Це революційний стрибок вперед. Ніхто ще не проводив такого експерименту.

Наш волонтер, взятий для участі в експерименті, вміщений в спеціальну гідротермічну камеру, ви бачите його на екрані, протягом 10 років буде перебувати в стані штучного анабілоптичного сну. За цими даними ми зможемо розробити низку препаратів, які зможуть лікувати від депресії до важкого психічного стану, нервового ураження, чи вивести людину з коми. Розробимо низку ліків для покращення загального фізіологічного стану організму. Ми зможемо подорожувати на інші планети відкриваючи нові світи.

Знову картинка і знову ведуча.

- Ім’я та прізвища волонтера не розголошуються.

15:09 09.08.2015

Тиша. По скайпу зателефонувала Поліна

- Привіт. Знаєш… Я знаю, що ти чуєш мене. Мені вже все розказали. Хочу сказати тобі… Дякую. Я знаю, що уже багато чого не повернеш… Але дякую, дуже дякую за те, що ти для нас з Максом зробив. Мабуть, я помилялася щодо Тебе.

В кадр веб-камери встрибнув маленький Максимко.

- Помахай татові ручкою.

- Тату, привіт! – посміхається.

Ми сумуємо без тебе. Повертайся скоріше.

15.08.2015

Через ретранслятор на нього дивився Герасим та вся команда лабораторії з тортом.

- Привіт, Діма! Вирішили скромно відсвяткувати першу, так би мовити, річницю твого перебування тут. Фіксуємо твою реакцію.

19. 10. 2015

Образ та голос ведучої.

- Сьогодні на Донбасі бойовики порушили перемир’я, яке тривало 7 місяців. Президент Павло Ярошенко у своєму зверненні до народу так прокоментував дії сепаратистів:

- Набридло сидіти і дивитися, як вбивають наших дітей, наших братів, набридло, коли порушується кожне слово дане нам перед цим. Я оголошую про стадію «Б» антитерорестичної операції.

22.11. 2015

Образ та голос ведучої йшов в перемішку з кадрами військової відеохроніки.

- Сьогодні збройні сили України наряду з добровольчими батальйонами прорвали другу лінію оборонних укріплень Донбасу. Відтіснивши загальну лінію фронту на 90 км. За останніми даними загинуло близько 400 чоловік. Цей День оголошений днем трауру в Україні.

05.12. 2015.

Герасим дивився в об’єктив.

- Привіт! Хочу сказати, що ти молодець. Ти нам зараз так допомагаєш, як ніколи. Марк з Лізою, на основі твоїх реакцій, розробили формулу, в майбутньому це допоможе з Альцгеймером. Іде перша фаза випробувань на щурах. Ти – наше чудо.

31. 12. 2015

Скайп. Телефонувала Поліна. В кадрі вебки разом з сином одягнуті в новорічні дощики.

- Привіт, Дім! Хочемо з Максимкою тебе поздоровити з наступаючим. Дім, пробач мені… Я сумую без тебе.

02. 03. 2016

Ведучий.

Сьогодні вночі невідомі обстріляли прикордонний блокпост в Перекопську, Херсонської області. Силами прикордонників знешкоджено 130 терористів та 4 одиниці бойової техніки.

05.05.2016

Ведуча.

Через подальше падіння гривні в коридорах супермаркетів формуються черги, що нагадують дефіцит в СРСР.

09.08.2016

Викликає Герасим.

- Агов! Привіт, кіборгу, ми з тобою таке чудим! Ого! Формула ліків вже майже готова. А ти там не сумуй…

10.11.2016

Поліна.

- Привіт. - За привітанням послідувала довга мовчанка. – Я хотіла б поділитися з тобою новинами. На ті гроші, які ти нам переслав з експерименту, я відкрила бізнес в Цейлоні. Познайомилась там з людьми і відкрила декілька крамниць елітного одягу. Справи пішли добре, і тепер ми розширилися до 14 точок. Цей бізнес дає непоганий дохід. Тому я переїжджаю туди. Макс поки поживе з твоєю мамою. А через рік, якщо все вийде, я заберу його з собою.

03. 05. 2017.

Ведучий.

- Вчора вранці близько 5-ї години ранку помер президент Гіпербореї Віктор Куклін, на сьогоднішню поховальну церемонію на Червоній площі вийшло близько 5000 людей, щоб попрощатися з президентом. В цей же час активісти руху «Русский фронт» вийшли на мітинг із закликами припинити війну на Донбасі. Відбулися сутички з поліцією та масові бійні. Росія говорить про відкриття їхнього майдану.

08. 10. 2017.

Ведуча

- Панамерканські штати та Євросоюз перейшли до нової хвилі санкцій проти Росії.

11.12. 2017

Поліна.

- Привіт тобі із сонячної Цейлону. У нас все добре. Взяла з собою Макса. Скажи щось таткові.

- Татку, я люблю Тебе.

11. 05. 2018

Ведуча.

Українські військові майже відтіснили сепаратистів до меж кордону 2013 року…

19.08.2018

Ведучий.

- Сьогодні Президент України, Павло Ярошенко та президент Гіпербореї Семен Никифоров підписали в Каунасі так званий «Пакт про Мир». За владою окупованих територій залишається невелика територія по межі Авмросіївка, Свердловськ.

21.09.2018

Герасим.

- Ну що, друже. Вітаю тебе. Формулу презентуємо взавтра. Якщо інвестори дадуть гроші на патент, ми випустимо тебе раніше із цієї банки.

24.10. 2019

Ведуча

- На сході України прискореними темпами завершується будівництво прикордонної з Гіпербореєю «Залізної стіни Шонгана», прикордонної споруди довжиною майже 2000 кілометрів. Через кожні 1000 метрів встановлені пости та точки відеоспостереження, система автоматично реагує на будь-яке наближення руху в радіусі 10 кілометрів…

21.01.2020.

Поліна.

- Привіт. Вибач, що довго не виходила на зв'язок, вся у справах. У нас сонячно.

14.05.2020

Ведучий.

Сьогодні офіційно Україна стає членом ЄС. У ці хвилини у Брюсселі підписується меморандум, де на Україну з жовтня цього року поширюється Шенгенська зона, спільний зовнішній ринок, єдина валюта та централізоване управління.

16. 04. 2021

Ведуча.

В Панамериці не вщухає епідемія нового вірусу грипу, штаму АН-29. Експериментальний вірус є мутованим родичем так званого «іспанського грипу»…За неофіційними даними за перший тиждень загинуло 200 000 чоловік. Науковці з острахом прогнозують, що вже за місяць вірус досягне Канади, Європи та Латинської Америки. З метою запобігання захворюванню створюються резервні центри.

21.06.2021

Герасим.

Привіт. Мабуть ти вже знаєш, що там у світі робиться… Нам потрібна твоя допомога, а тому твоє дострокове пробудження доведеться відкласти.

22. 08. 2021

Поліна.

Привіт. Я тут захворіла… Я не знаю, коли тебе звільнять, але мені погано. Лікарі нічого не кажуть, але я знаю, що немає шансів. Макса я відіслала в Україну. Там найменший відсоток заражених. Можливо, ця доля омине їх. Мені прикро, вибач, що я не прийняла тебе свого часу, що погналася за грошима. Мені було все мало, я мріяла про красиве життя. А ти пожертвував собою ради нас…Тепер точно знаю, що не в грошах щастя…прости мене…Я люблю Тебе…

23.08. 2021

Сьогодні в Гіпербореї відбулася інавгурація президента. Нагадаємо, що на позачергових виборах в Російській Федерації перемогу отримав лідер правого радикального крила «Божий фронт», Іван Чернов.

24.12.2021

Телефонує мама Поліни. Лариса Іванівна. Її лице покрите гримасою болі і суму, а з очей течуть сльози.

- Дім, здрастуй. Мусиш знати, вчора поховали Поліну… Не можу… пробач її, якщо можеш, вона перед смертю в агонії кликала тебе. Я не знаю чому ця зараза забрала її… Не мене…Її.. Погано, коли ми ховаємо своїх дітей. Хай будуть прокляті ті, що накликали на нас цю біду. Хай… Хай… Якщо вийдеш із тієї своєї банки знайди мене.

17.04.2022

Вчора американські, ізраїльські та українські вчені на міжнародному науковому форумі вірусологів презентували вакцину проти мутованого вірусу грипу АН-29. Перша фаза випробувань на людях пройшла успішно. Через місяць планується серійне виробництво.

19. 04. 2022.

На зв’язку Герасим.

- Друже, привіт. Пробач, можливо ти там ще не оговтався після смерті дружини, але хочу сказати тобі: це неймовірно, ти рятуєш світ. Ми взяли зразки твоєї крові для експерименту. Все інше ти вже чув. Коли ти звідси вийдеш ти станеш мільйонером. Кажу тобі. Хе-хе-хе.

03.02.2023

Сьогодні у Верховній Думі Гіперборейської федерації ухвалили так званий «Ісконний закон», за яким Гіперборея розробляє план повернення територій, які входили до Російської імперії до 1914 року. Світові політики занепокоєні діями Чернова, адже його політика фактично продовжує політику Кукліна, нинішню ситуацію експерти порівнюють з проголошенням у нацистській Німеччині «Третього Рейху».

Виступ Чернова в оточенні депутатів.

«У нас є вороги, ці вороги будуть покарані за те, що вони з нами зробили свого часу. Ми завдамо їх удару тоді, коли вони не чекатимуть, колишні землі царської Росії назавжди повернуться в материнське лоно».

Президент Панаамерики Ніколас Дієго-Макконор заявив:

«Подібного роду заяви дуже непокоять нашу і всю світову громадськість, якщо Гіперборейці так хочуть війни, нехай подумають про світ, в якому будуть жити їх нащадки після цієї війни».

Президент України Кирило Норман висловив своє бачення:

«Вони погрожують нам? Нехай згадають недавню історію».

11.12.2025

Герасим дивився в об’єктив вебки.

- Привіт! Думаємо випустити тебе на Новий Рік або на Різдво, адже 10 річний контракт спливає. Але візьмемо декілька проб на аналіз… Сам розумієш, дуже довго спав, твій організм ще безсилий. Ми підготуємо його.

01.01.2026.

3:15

Пряме включення. Ведуча.

Тривожні новини для України. Нам стало відомо, що в ці хвилини Гіперборея без оголошення завдає по нас масового ракетного удару. Ця новорічна ніч може стати для нас останньою. Супутники виявили 16-ть ракет середньої дальності класу «Спрут», можливо, з ядерним зарядом, що були щойно запущені з військових ракетних баз на Уралі. Із розрахунків експертів та інформації служби безпеки ці ракети прямують на територію України, Фінляндії, Польщі, Грузії і перетнуть кордони через 30 хвилин. З цієї миті оголошується стан цивільної оборони, просимо вас укритися в бомбосховищах, підвалах, погребах, метро. Беріть із собою захисні костюми, або товстий одяг, протигази, респіратори чи ватно-марлеві пов’язки. Ми будемо залишатися на зв’язку, допоки це можливо.

4:15

Звернення президента:

-Дорогі, брати і сестри. Сьогодні український народ переживає найтяжче випробування за всю свою історію. Війська колись дружньої нам країни, які протягом трьохсот років називали нас братами, завдали ницого і підлого удару, який міг стати для нас останнім. На щастя, силами зовнішньої розвідки України, Інтерполу з пульту керування було знищено 14 ракет ще в стратосфері, одна ракета була знищена пілотом-винищувачем, лейтенантом авіації Олексієм Поріненком, який безкомпромісно зіштовхнувся з нею, віддавши життя за Батьківщину. Ще одна була знищена силами грузинської протиповітряної оборони. Ім’я нашого героя та земляка навіки увійде в історію. Приношу співчуття його родині, та оголошую сьогоднішній день днем жалоби. В цей час нам потрібно всім об’єднатися заради нашої безпеки, та безпеки миру…

Раптом щось пішло не так. Дмитро відчув страшний біль, тисячі голок проколювали його м’язи, потім піщов холод, потім знову пекельний жар. Здається, що він ось-ось згорить, в якомусь великому полум’ї. Він відчував запах горілої шкіри та попелу в повітрі. Біль змінився відчуттям невагомості та легкості.

Вселенський космос дивився на нього своїми очима, міріади зірок відбивали світло давніх туманностей та далеких сонячних систем. Космос затяговув у свою чорну невідомість, своєю загадковою силою розплющивши обійми вічності.

Він наближався до світла. Помітив, що його всмоктувала величезна біла сфера, яку він сприйняв за зірку. Дмитро не міг думати, адже перший раз за життя, відчував що таке внутрішня рівновага, не міг говорити, але слова не були йому потрібні. Він лише бачив і відчував силу прекасного та солодкого світла, що більше і більше зігрівало його.

Блаженство і невагомість змінилися присутністю. Він опинився в центральному парку 2004 року, саме тоді вони познайомилися з Поліною. Вона сиділа на лавці і поїдала фісташкове морозиво, ледь замазуючи його вершечок своєю червоною помадою.

˗ Добрий день, незнайомко. Вона посміхнулася, її кучеряве, чорне, мов смола, волосся відблискувало на сонці білими зірками.

˗ Чому я маю вітатися? – запитала Поліна. Дмитро усміхнувся.

˗ Це тому, що ви мені подобаєтесь.

˗ Я багато кому подобаюся.

˗ Я помітив. Дмитро. Так мене звати.

˗ Я маю зайомитися? Я не хочу знайомитися.

¬˗ Якби незахотіли, то не заговорили б.

Їх погляди зустрілися. В один момент вои відчули ту нездолану силу, що змусила серця обох забитися в шаленому ритмі, майже синхронно вони опустили очі в низ.

˗ Дайте мені вашу руку. Поліна простягла свою тендіту руку із червоним манікюром.

˗ Поліна. Вимовшивши своє ім’я вона завершила акт знайомства.

Сонце вже сідало за багатоповерхівки, десь здалека доносилися звуки мелодій, виття сирен та джурчання машин. Вони йшли по центральному парку тільки двоє і тільки зараз вони знайшли один одного.

Приємну картину обірвав білий шум ретраслятора. В голові запекло з такою силою, що Дмитро відчував, як він сильно стискає стисає легеневу трубку. Інформація швидким потом увірвалася в його свідомість. То були хаотичні випуски новин, лице Герасима та Поліни. Нарешті біль стихла, знову почалися трансляції. Дату не було видно, лише час виходу новин.

19:30

Президент України Вікторія Івченко видала наказ про формування елітних спецпідрозділів, класу «Шторм». Де солдатів до війська відбиратимуть по фізичним та інтелктуальним критеріям з 12 років.

03:22

Екстрений випуск. Тривожні новини. Астероїд Апофіс, який намагалися знищити спеціалісти НАССА, внаслідок програми «Рососмаха», розколовся на чотири частини, три з них минуть Землю, четверта може зіткнутися з планетою в області держави Дель-Урал, республіки колишньої Гіпербореї. Внаслідок зіткнення прогнозують велику екологічну катастрофу.

16:45

Катастрофа світового масштабу прискорює процес Глобалізації. Сьогодні на засіданні Європарламенту було оголошено про створення Європейської федерації. Народи зберігатимуть свої історичні кордони, культури та самобутність. Але вважатимуться громадянами однієї наддержави Європа, яка матиме монолітну економіку та єдиний орган управління.

20:00

Внаслідок рекордного уражаю України Європою збільшується поставка зерна до Бразилії, де нині налічується 500 мільйонів загиблих внаслідок «Великої посухи» та голоду.

16:15

Сьогодні Далекосхідна федерація що утворилася внаслідок приходу до влади релігійно-імперської партії Червоний Дракон та обєднання КНР та КНДР, здійснила кібератаку на центральні електронні системи Панаамерики. Внаслідок цього відключені всі лінії зв’язку та енергопостачання. Через масову істерію та анархію відбуваються бунти в штаті Техас та Каліфорнія. Кількість загиблих не повідомляється.

23:00

Внаслідок вторгнення Далекосхідної федерації в Індонезію та Тайвань Європа посилює оборонну «Залізної лінії Шонгана», встановлюючи по всьому периметру кордону України та Білорусі системи протиракетної оборони «Архангел». Рада оборони губернаторів Європи видає указ про формування нових видів озброєння для оборони існування Європейської цивілізації.

Дмитро прокинувся у холодній напівтемній кімнаті із заліза та пластику. Тіло відчувало біль, руки тремтіли, на нього був одягнений білий обтягуючий костюм, схожий на вбрання водолаза. Через нього в м’язи та вени встромлені великі та болючі голки.

Він повернув голову вправо і побачив сірого квадратного робота на гусеничних колісчатках. Цей робот уважно роздивлявся його оком своє відеокамери.

˗ Де я? – Прохрипів Дмитро. В робота виявився приємний голос.

˗ Ви в реабілітаційному центрі станції «Аврора».

˗ Що зі мною?

˗ Визнаходитесь на стадії посиленої реабілітації.

˗ Який зараз рік?

˗ 2039, пане.

˗ Що сталося 2026 року? – Було чутно, як робот закрутив кулер жорсткого диску своєї памяті, відшукуючи та аналізуючи файли зі своєю інформацією.

˗ 2026 року сталася загроза ядерної війни, людство стояло на межі тотального самознищення. Цей день увійшов у історію, як «Зелений сніг».

˗ Що сталося зі мною?

˗ На жаль, у мене немає даної інформації.

Хвилини спливали, через металеві шланги та трубки в організм надходила невідома рідина. Дмитро заснув.

Прокинувшись, він відчував себе краще, тіло було відєнаним від дротів та голок. Навіть кінцівки, що донедавна здавалися слабкими через чвертьстолітній сон, були сильними і пружніми.

Дмитро підвівся, щоб встати. По тілу пульсувала кров, він відчував, що ніби змінився, що це вже не він, а якась удосконалена істота, він краще бачив, чув, відчував запах.

Залізні двері відчинилися, у відсік закотилася сіра сфера. Це був дроїд, його корпус прикрашала емблема збройних сил України. Середня лінія що слугувала роботу візором, прасканувала червоним світлом Дмитрове тіло.

˗ Маржанов Дмитро Миколайович? – Запитав робот.

˗ Так.

˗ Слідуйте за мною.

Дроїд закрутився попереду, міняючи рух. Вони попрямували по вузькому, світлому коридорові. Які поздовж освічували люмінісцентні лінії.

«Що це за місце?» ˗ думав Дмитро. «Де я? Чому мене тримають тут? Де Виговський?» ˗ паніка помаленьку отруювала молекули розуму.

Вони дійшли до коридору, що перехрестям розділявся на чотири частини. Незадумуючись Дмитро повернувся направо, його ноги самі задали темп. Він біг не знаючи куди, і тікав не знаючи від кого. Добігши до глухого кута, побачив, що напрямки розходились по обидва боки тіла. Із відсіку викочювалися дроїди. Білі люмінісцентні лінії на стінах стали червоними, почала гудіти сирена.

Серце забилося. Дмитро помітив над головою вентиляційний люк. Вскочивши в нього швидко повзком почав прямувати далі. Зненацька якась невідома сила потягла його назад, його всмоктувало величезним вакуумом. Здавалося, що від цього тиску ось-ось лусне шкіра, задираючись від давління атмосфер. З величезною силою вакуум виштовхнув його вниз.

Він опинився у невідомому приміщенні блакитного кольору. В стінах геометрично правильно тулилися блакитні відсіки, схожі на соти, в рідинах яких плавали людські ембріони.

¬˗ Ти прокинувся? - Сполохав Дмитра гучний голос, який повторювався по кімнаті ехом. Дмитро уважно і нервово розглядав навколишній простір.

˗ Хто це? Де я?!

˗ Ти перший. Від тебе пішли інші. Ти на «Аврорі» ˗ зорі відродження.

˗ Що це?

Невеликі залізні пласти розїхались в дві сторони. Перед його очима постала прекрасна і блакитна сфера планети Земля.

Глухий біль пробивав голову Дмитра наскрізь, здавалося мізки ось-ось розплавляться від такого потоку інформації, яку він пригадував. Згадував усе, що іще не міг пригадати: смерть Поліни, останні випуски новин, які транслювалися наживо, всі ці події перемішувались в його мозку знову і знову. Можливо це все не було реальністю? Можливо все те що він бачив було навіянно самим експерементом, можливо його думки були просто бажаннями і сподіваннями. Він підняв очі до гори в стелі сплетену різними проводами та кабелями.

˗ Хто я?! – Кричав Дмитро ˗ Хто я ?!

˗ Ти – перший! – Знову відповів голос.

˗ Хто преший? Що ти несеш?

˗ Ти перший. А вони – твої копії.

Дмитро поглянув на соти із ембріонами. Їх були тисячі, може десятки тисяч, своїм зеленим світлом вони відбивалися в напівтемряві утворюючи простір нефритового кольору . Соти, де його геном копіювали штучно спроектовані машини, на невідомій орбітальній станції далеко над Землею. Це не було ілюзією.