Початок дещо монотонний. У середині, коли все йде до кульмінації вже жвавіше, але сама кульмінація трохи змазана. Хвилин п'ять довелося обдумувати прочитане, допоки зрозумів, що вірус вдалося завантажити завдяки завдяки найвищому рівні допуску. Який, так збіглося (несподівано), що опинився поруч. Такі речі варто в оповіданні прописувати чіткіше. Загалом же незрозуміла головна думка твору. Хай одна сторона у війні здасться і настане мир? І якщо між сторонами немає відмінностей, то нащо паритися? Питання, що не варто лишати без відповіді. Бо лише привід не сприймати оповідання серйозно.
Що тут дійсно погано, так це сон про м'ячик та історія з дитинства. Вони з рештою оповідання дуже слабко пов'язані, хоча мають давати якийсь контекст, пояснювати щось, розширювати зміст. Відчувається цей акцент, ніби зараз прочитаємо цей епілог і раптом таке зрозуміємо, що просто вау.
Мабуть, це про непевне становище України сьогодні, що ми просто на останній сходинці і не розуміємо цього? Але тоді фінал дуже поганий, тому що в Демократичній Імперії однозначно вгадується наш ворог зараз.
Є ще плутанина з цими рівнями: я не дуже зрозумів, чому саме герой був шостим, а перетворився одразу на третій. Загалом за ним цікаво спостерігати, але початок оповідання "він прокинувся" - камон, ну дуже банально.
В результаті я не можу сказати, про що ця історія. Про контроль над розумом - зрозуміло, але в чому меседж, що ми маємо відчути - на жаль, ні.
Мені загалом сподобалася ідея з оцими "перекиданнями", "рівнями" тощо. (Нагадало олдскульну серію "Зоряного шляху", де війна велася віртуально, щоб не зруйнувати пам'ятки культури й економіку, але сторона, яка програвала бій, мусила цілком реально анігілювати відповідну кількість своїх людей.)
Але воно справді якось недокручено. Якщо початковий рівень десятка, виходить, героя вже до початку описаних подій двічі "перекидали" туди-сюди. Скільки разів і як його перекинули після епізоду із парасолею, що він став трійкою?.. У "свого" (але він не був "ворожий"), у "ворога" і назад "у свого"?..
Сам герой мені сподобався. Особливо його прагнення зберігати нормальність у світі, про який він точно бачить, що той геть не нормальний. І його відчай, біль і страх у кульмінаційний момент досить переконливі й моторошні. От хіба опис того, як гг "беруть" СБ-шники на другий день, дещо вибивається із стилю - занадто багато загравань із формою. Ну, суто на мій смак.
Але звідки він насправді походить - я не зрозуміла. Тобто він себе "згадав" як солдата Імперії, але насправді він ніколи ним не був - і на це нам натякає м'ячик і останній епізод? Тобто обманом є навіть те його життя, яке він згадав як правдиве? Чи "згадка" - це вже і його жахнуло пропагандою, яку він увімкнув для "перекидання" всіх?
Забагато в сюжету підкопів і надбудов, мозок скрипить і гасне, бо не знаходить відповіді на питання, у чому потреба аж таких заморочених твістів.
Ще мене засмутило, що для пояснення світу тут використаний прийом "старший розказує молодшому". Це уже третє оповідання в групі з таким ходом. Хоч тут ця фішка реалізована не настільки сокирою, як у двох інших, але не те щоб і філігранно.
Ну, і так, символізм м'ячика я не вловила.
При всьому оцьому читати було досить цікаво. Але фінал трозчарував. Я можу припустити, що меседж - про манкуртство й громадянську пасивність, але не впевнена, що це правомірне припущення, а не спгс.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 6 RSS
1didpanas16-05-2019 18:42
Коктейль з Орвела і Стругацьких.
Як на мене, то змішати можна було і краще.
Епілог взагалі не зрозумів.
Успіху на конкурсі!
2Лісовик16-05-2019 22:28
Початок дещо монотонний. У середині, коли все йде до кульмінації вже жвавіше, але сама кульмінація трохи змазана. Хвилин п'ять довелося обдумувати прочитане, допоки зрозумів, що вірус вдалося завантажити завдяки завдяки найвищому рівні допуску. Який, так збіглося (несподівано), що опинився поруч. Такі речі варто в оповіданні прописувати чіткіше. Загалом же незрозуміла головна думка твору. Хай одна сторона у війні здасться і настане мир? І якщо між сторонами немає відмінностей, то нащо паритися? Питання, що не варто лишати без відповіді. Бо лише привід не сприймати оповідання серйозно.
Успіхів!
3Владислав Лєнцев20-05-2019 00:20
Що тут дійсно погано, так це сон про м'ячик та історія з дитинства. Вони з рештою оповідання дуже слабко пов'язані, хоча мають давати якийсь контекст, пояснювати щось, розширювати зміст. Відчувається цей акцент, ніби зараз прочитаємо цей епілог і раптом таке зрозуміємо, що просто вау.
Мабуть, це про непевне становище України сьогодні, що ми просто на останній сходинці і не розуміємо цього? Але тоді фінал дуже поганий, тому що в Демократичній Імперії однозначно вгадується наш ворог зараз.
Є ще плутанина з цими рівнями: я не дуже зрозумів, чому саме герой був шостим, а перетворився одразу на третій. Загалом за ним цікаво спостерігати, але початок оповідання "він прокинувся" - камон, ну дуже банально.
В результаті я не можу сказати, про що ця історія. Про контроль над розумом - зрозуміло, але в чому меседж, що ми маємо відчути - на жаль, ні.
4карась20-05-2019 08:55
Я теж заплуталася.
Мені загалом сподобалася ідея з оцими "перекиданнями", "рівнями" тощо. (Нагадало олдскульну серію "Зоряного шляху", де війна велася віртуально, щоб не зруйнувати пам'ятки культури й економіку, але сторона, яка програвала бій, мусила цілком реально анігілювати відповідну кількість своїх людей.)
Але воно справді якось недокручено. Якщо початковий рівень десятка, виходить, героя вже до початку описаних подій двічі "перекидали" туди-сюди. Скільки разів і як його перекинули після епізоду із парасолею, що він став трійкою?.. У "свого" (але він не був "ворожий"), у "ворога" і назад "у свого"?..
Сам герой мені сподобався. Особливо його прагнення зберігати нормальність у світі, про який він точно бачить, що той геть не нормальний. І його відчай, біль і страх у кульмінаційний момент досить переконливі й моторошні. От хіба опис того, як гг "беруть" СБ-шники на другий день, дещо вибивається із стилю - занадто багато загравань із формою. Ну, суто на мій смак.
Але звідки він насправді походить - я не зрозуміла. Тобто він себе "згадав" як солдата Імперії, але насправді він ніколи ним не був - і на це нам натякає м'ячик і останній епізод? Тобто обманом є навіть те його життя, яке він згадав як правдиве? Чи "згадка" - це вже і його жахнуло пропагандою, яку він увімкнув для "перекидання" всіх?
Забагато в сюжету підкопів і надбудов, мозок скрипить і гасне, бо не знаходить відповіді на питання, у чому потреба аж таких заморочених твістів.
Ще мене засмутило, що для пояснення світу тут використаний прийом "старший розказує молодшому". Це уже третє оповідання в групі з таким ходом. Хоч тут ця фішка реалізована не настільки сокирою, як у двох інших, але не те щоб і філігранно.
Ну, і так, символізм м'ячика я не вловила.
При всьому оцьому читати було досить цікаво. Але фінал трозчарував. Я можу припустити, що меседж - про манкуртство й громадянську пасивність, але не впевнена, що це правомірне припущення, а не спгс.
5Сторонній25-05-2019 13:56
А-а-а, чому ніхто не розуміє, що м'ячик пов'язаний з пластиною о_0
А от чого я не розумію, так це того, чому такий герой тільки один.
Але взагалі непогано написано, формат війни цікавий і не затертий (або, в будь-якому разі, цікаво поданий), тому точно буде в топі)
6карась26-05-2019 22:43
А-а-а, чому ніхто не розуміє, що м'ячик пов'язаний з пластиною о_0
О_о Чому не розуміє, це ясно. Незрозуміло, чому саме м'ячик і в чому символізм.