Камінець в черевику

Подумати лише! Чим більше дізнаєшся про підоснову тієї чи іншої епохальної події, тим більше незахищеним відчуваєш себе перед всепожираючою силою Випадку. Ось, наприклад, захотів депортувати з черевика камінчик, а тебе потім накрила ціла лавина, відкинувши всю твою расу на догагарінські позиції. Гранатова імперія розв'язала Другу галактичну війну проти конфедерації Вишеграду. Це пізніше спричинило за собою... значні матеріальні і кадрові витрати для всього людства. Чим не забарилися скористатися близькі й далекі сусіди homo sapiens, суперники і прихильники, так і просто міріади пройдисвітів всіх мастей і кольорів. А починалося все банальною зустріччю старих друзів ...

І

Вечірню, але ще задухлу через дихання двох сонць системи каппа 8, атмосферу Новоукраїни розрядив мірний гул двигунів бойового корвета, що йшов на приземлення. "Гонор" був досить міцною посудиною, а його корпус бачив пейзажі й екзотичніші за степ пересічної планети з не дуже чистим повітрям. Однак робота є робота.

Савіцкі віддав всі останні накази для приготування до постою і випростався на бетон смуги космодрому. До судна вже мчали службові машини-роботи з паливом і стандартним набором інструментів для профілактики технічного стану цього гідного представника ВКС Вишеграду. Конфедерація восьми планет ось уже сьомий рік цілком собі успішно користувалася плодами перемоги після Замзанского чуда (або провалу, як називали цю історію в Гранатовій імперії). І колективу отамана теж знайшлося місце у флоті демократичних сил. За графіком на даний візит штаб відводив 50 стандартних годин. Встигнути б віднести бандерольку.

- Дивіться, отамане, - старпом Травень вказав пальцем-сарделькою на космічний корабель, що стояв неподалік від "Гонору". Гарний зір у сотника завжди було предметом заздрощів Савіцкі.

- Ба! Старі знайомі! Уже майже забув, як ця спейсмарина виглядає.

- Саме так! - Старпом невпевнено вишкірився. - Давно не бачилися з "Его".

У барі космодрому було ще не надто велелюдно, злегка за полудень за стандартним галактичним. Біля стійки сиділи двоє. Пізніше інформатори імперської Сигуранци напишуть у звітах, що всі четверо між собою були чимось невловимо схожі, та тільки ці не носили одностроїв військових космолітунів, лише непримітний камуфляж без розпізнавальних знаків.

- Є тут що хорошого випити, командере? - Савіцкі без дозволу прилаштував своє тіло на стілець праворуч від кремезного чоловіка середніх років. Травень сів біля лівої руки іншого, вірніше, іншої. Зеленовухої маранафки.

- Я вже шість років, як на пенсії, отамане. - Без емоцій мовив чолов’яга. - Он, хорунжа у відставці знайшла начебто непалений мартіні.

- Ну, здрастуй, Надюхо. - Дружньо визвірився Травень.

Замість слів маранафка грубувато, але сердешно згребла сотника в обійми. До хрускоту у хребцях згребла.

ІІ

- Ось навіщо ти, Надюхо, мені носа зламала?! - плаксиво видав бунчужний Зайчик.

- Вона, мабуть, злегка перестаралася. - Пожартував підпоручик Малінін, закінчуючи відтирати з шиї сліди чогось червоного. Маранафка з викликом просвердлила нелюдським поглядом його перенісся.

- Коротка у тебе пам'ять, Малініне. - зареготав Байкар, колишній чотар "Его", а тепер просто артилерист без чинів. - Ти що, не пам'ятаєш, що між ними було напередодні Замзани?

- Ох, вже мені ці жінки? Начебто ж не людина, а інфантильні емоції все ті ж ...

- Порозумакуй ще мені тута. - З лінню проурчала Надія Крон.

Все починалося вже якось аж надто добре для позачергової зустрічі двох шляхетних будинків.

Спочатку без малого тридцять осіб, окрім вахтових, стартанули повально обніматися. Потім випили, потім ще. Потім співати почали. Потім прийшли місцеві, які за Вишеград чомусь пити не захотіли. І понеслася!

Але місцевих було небагато, тому весела бійка почала жерти сама себе - Байкар штовхнув Малініна, а Зайчик, моторист з "Гонору", якось не так глянув в бік своєї колишньої. Надюха згадала про його зраду і не посоромила честь "Его". Малінін, до речі, теж. У сенсі, не осоромив честі власного судна.

До у минулому закоханих підключилися їхні групи підтримки - акурат, як в старі-добрі часи загальних загулів на Парадайзі. І лише сотня поліцейських спецпризначенців, яких, мабуть, по тривозі звозили з усіх трьох міст планети, змогла ласкавим словом, киями, числом, сльозогінним газом і пластиковими латами задавити в самому розпалі ці два вогнища опору, що злилися в екстазі в одне ціле.

Его й честі космо-бару було завдано остаточної й невиправної шкоди.

ІІІ

Савіцкі, командера і Травня на правах старших посадили до окремого мавпятника. Із зручностями у вигляді стереовізора в кінці п'ятиметрового коридору.

- Давно так не веселилися. Так, сотнику?

- Ага, а ти все такий же ... - Отаман майже задоволено потер яскраво-червоний бланж під лівим оком. Запізнення на бійку не завадило отримати свою дещицю уваги від кийка поліцая.

- У сенсі, чарівний джентльмен?

- Ну ... Нехай буде так, як ти сказав. Що ви забули на Новоукраїні?

- У нас зазбоїла турбіна. Виявилося, що від старості цицьки дав і правий задній. Без одного з чотирьох атомодвигунців, як ти розумієш, ходити ще можна, а ось пірнати в підпростір без наслідків - проблематично.

- Що, з патрулями вишеградців не хочеться перетинатися?

- І з крейсерами імперців - теж. Тож, здибалися ми тут з вами, друзяки, можна сказати, майже випадково.

Мляву бесіду перервав констебль, наказавши супроводити панів офіцерів до кабінету начальника відділку. Там на космововків очікував сіренький чоловічок у сіренькому. Сіренькими очками він неспішно обвів всю чесну компанію і запропонував розташовуватися в кріслах.

- Панове! Як ви розумієте, у нас з вами є два виходи з ситуації, що склалася. Правильний. І законний. - Без натяків почав сіренький. - У разі законної процедури на власника спейсмарини "Его" повісять весь збиток за розгардіяш в космо-барі і витрати від виклику поліцейського спецназу з усієї планети. Якщо кредитів на вашому рахунку, пане командере, не вистачить, то ваше судно і його вантаж, законність оформлення якого, до речі, нас теж дуже цікавить, підуть з молотка. А у мене вже і покупець на це все є - сірий життєрадісно вишкірив дрібні та гострі різці. - А вас, панове отамане і сотнику, та всю вашу команду в повному складі відправлять під трибунал. Адже поки що військовий стан в системі каппа 8 ще ніхто не скасовував, хоч це іноді і здається формальністю.

- Що вам від нас треба, пане безпековцю? - Не те, щоби бойовий офіцер Савіцкі сильно боявся погроз, але запис негативного плану у досьє нікого не залишає байдужим: ані сім'ю через втрату премії, ані пенсійний фонд, ані нових роботодавців. Адже запланована відставка з фанфарами вже через півроку. А так і пенсії можна позбутися.

- Як бачите, друзі, - сірі очі залишалися такими ж бляклими, як у фугу, хоч кінчики тонких губ службиста і розтягнулися в службовій посмішці. - У адміністрації Новоукраїни виникла одна невелика, але дуже неприємна проблема. Вона як камінчик в черевику - начебто дрібниця, а забути ні на секунду про себе не дає.

- Невже імперські сепаратисти заворушилися?

- Пане Травню, я б попросив на цю тему тут, в офіційній обстановці не жартувати - ситуація в нашому секторі знову загострилася кілька місяців тому.

- Так, а що за камінчик проситься з вашого черевичка?

- О, це вже конструктивна розмова!

- Я б попросив... Ми просто хочемо почути альтернативний процедурному спосіб вирішення нашої з вами дилеми: адже не кожного ж дня затримують майже цілу команду ветеранів бойового корвета, і, між іншим, основу ВКФ Вишеграду, героя Замзанского інциденту. До речі, і спейсмарина тоді ж, описану в рапортах аналітиків як "не останню", ролю свою зіграла...

- Ми просимо приділити нам якихось 24 години вашого часу. У разі успішного результату всі про все забудуть. Неначе вас тут і не проходило.

- Може, отаману і вистачить перспективи пропітляти проміж крапельками роси цього разу, але не мені. – Вагомо мовив командер. - Адже ми є людьми самозайнятими, а час у нас дорожче грошей і навіть життя. Та й на випадок місцевого свавілля у нас, панове безпечники, добре працюють профспілки.

- Чого ви хочете, пане командере?

- Для початку, що за лайно ви хочете змусити нас розгрібати?

- Спочатку дайте добро. Скажу тільки, що це цілком під силу тридцятці героїв Замзани. - Щурик лестив і не кривився.

- Я у відставці. Але хочу все ж капітального ремонту за рахунок Новоукраїни.

- Ого!

- Та не кочевряжьтесь, пане Штірліцу, ви ж знали, до кого йдете ...

IV

Візор бінокля хизувався видом на забудову стандартного набору споруд для поселенців планети земного типу і поодиноких перехожих між оними. Загалом, це містечко з однієї вулиці на пару сотень жителів і було метою таємної операції "Гіацинт" ("Ну що за копірайтер їм назви придумує?" - пафосно запитував періодично Малінін, чуючи подібне).

- Розумієш, командере, як би не росла, не змінювалася людська цивілізація, все одно в усі часи цінувалися такі прості речі, як військова честь та доблесть персональна.

- Ага. Гонор і его. Ти це скажи тим операторам восьми БПЛА, які он патрулюють околиці "камінчика-в-черевику". У них там навіть начебто танк-безпілотник є. А нам дали добу. - Травень заклопотано звірився з монітором наручного комунікатора. - Вже 20 годин. А ще дзеркальний камуфляж і піхотну зброю.

- Та замовкни вже, це тобі не килимовими бомбардуваннями ворога прасувати. Тут персональне рандеву можливо. Тет-а-тет, так би мовити.

- Та годі тобі, командере, паритися. Ось він, наш з тобою маленький фронтець, далі нього не зашлють. Тим більше, ти солідного бонусу на додачу до ремонту виторгував.

- Ну-ну, служивий. Ти вже, схоже, дірку для ордена прокрутив... А бонуса і тобі покладено. До речі, перевір рахунок - мені вже аванс крапнув.

На місце операції, острівець розміром 20 на 30 кілометрів, дві дюжини космолітунів були доставлені трьома неголосними авіатранспортами. Перед тим поліцейське затримання завершилося офіційним випуском "під офіцерське слово". Командер і отаман підписали угоду зі слідством про помилування в обмін на речовий доказ, мету операції "Гіацинт". Бригади напередодні змоталися до бортів і повернулися озброєні чим Бог послав. Основний тягар становили дві великі тридцятикілограмові скрині. Надію залишили за старшу над зведеною командою.

Після цього щурик наказав підвезти хлопцям нестарих ще штурмових комбінезонів з генераторами протипеленгаційних хвиль та видати потрійний боєкомплект. І ось тепер тут, на весняній галявині, під маскувальним напівсферичним екраном 24 старих бойових товариша розбирають деталі плану атаки на церковцю, що стоїть посередині не надто вражаючої уяву площі. Сірий чоловічок також поперся з усіма на природу.

Метою операції виявився горезвісна "ядерна валізка", а з приводу сепаратистів Травень виявився не таким вже й не правим. Містечко дійсно захопили півсотні найманців, помічених раніше в інтенсивній співпраці з Сигуранцею. Озброєні хлопці були не кепсько, і часто - імперськими стволами. За ними хіба що шлейфи з парашутами в імперських кольорах не волочилися. Перед атакою на містечко шибайголови скинули в океани Новоукраїни з півдесятка бомб, і ось тепер чекали чогось, не пред'являючи жодних вимог.

V

Насамперед два дужих бунчужних ніжно знепритомили пана контррозвідника, а потім відтягнули відлежатися за пагорб в ріденькі кущики. Решта взялася за ретельне планування. За пару годин розкидані навколо міста камери засікли рух п'ятьох людей з двома скринями. Їм дозволили дійти фактично до центру містечка. Тоді на зустріч з храму висунулася інша п'ятірка.

- Здрастуй, командере.

- Привіт, Шахраю. Ти ж знаєш, що я просто військовий пенсіонер.

- Ну-ну, все знають. - Посміхнувся високий худорлявий найманець. - Це моє замовлення?

- Так, Шахраю. Де мені треба встановити "хробака"?

- Так під центральним нефом. Став його, і вшиваємося звідси.

- Без проблем. У мене тільки прохання.

- Ммммм?

- Даси мені в писок перед відльотом.

- У твого ж колеги вже один синець є.

- Так треба. Для симетрії.

Монтування установки "хробака", військової розробки для всепланетного придушення будь-якого комунікаційного обладнання, відбувався швидко: розставляєш в бойове положення лапи триноги з якоюсь кулею розміром з "голову", а на ній активуєш бойовий режим. Після цього відходиш на десяток кроків, вводиш з консолі потрібну команду, і штучний звір вгризається в товщу кори, одночасно з цим починаючи з лякаючою інтенсивністю виводити з ладу все, де є електроніка і можливість вловлювати радіохвилі. І спробуй такий об'єкт зловити під землею.

І ось ця тварина пробурила акуратну дірку і попрямувала заподіювати добро планеті, а задоволена спина Шахрая розпрямилася. Він попрямував до контрабандистів.

- Ну, що, командере, час бити тобі морду.

- Я переживу.

- Це навряд чи. Ти ж розумієш, що нашим кураторам свідки ні до чого.

- Ах ти ж лайнюк!

- Приберіть ... - Договорити диверсант не встиг. Один за іншим постріли скосили кількох соратників Шахрая, а від стін культової споруди почали відділятися хиткі тіні, що перетворились згодом на штурмовиків.

- Всі на підлогу, інакше порєшу! - Командер аж якось навіть позаздрив грімоподібному рикові отамана Савіцкі.

Підвели Шахрая. Той явно був не в захваті від зміни парадигми.

- От же ж, командере, ми ж були друзями! Ти не міг мені підморгнути, чи що?

- Гарний жарт, Шахраю, але ми ж не на уроці латини, а ти не біля дошки. Відправляй кураторам звісточку, що завдання виконане. Обіцяю, що тебе пожаліємо.

Переступаючи через трупи, переможці попрямували на вихід. "Треба не забути щура" - промайнуло на краю свідомості у Травня. Двохсотих не було, тільки трійка легко поранених. Опоненти, огризаючись короткими чергами, організовано провели маневр на північ острова, тобто бігли без оглядки.

- У нас проблема, отамане.

- Що там, вістуне?

- З півночі наближається по небу щось велике. Схоже, на крейсер конфедерації.

- Ну, що панове? Скоро від острова залишиться мокре місце. Час вводити в дію план Б, а потім і план Ц.

І ввели...

VI

Планами Б і Ц були "Его" і "Гонор". Отаману прийшло повідомлення, що корвет вже на високій орбіті. Раптовий зліт на автопілоті стався без пригод, якщо не брати до уваги повні штани ошелешеної обслуги космопорту і охорони з місцевих поліцаїв - корвет сам і без зайвих рухів просто раптово задраїв люки, а потім, поки ніхто не оговтався, покинув атмосферу Новоукраїни. Статус героїв Замзани дозволяв деякі вольнощі у тюнингуванні свого корвета.

З флангу крейсера утворилося в просторі овальне "вікно" з хиткими краями, з якого випливла "Его". Недарма цей тип кораблів називали спейсмаринами, що виринають ніби нізвідки. Саме вони свого часу і забезпечили перемогу конфедератам. Крейсак шарахнувся від контрабандистів, але змінити вже було нічого не можна - в наступні хвилини наші герої насолоджувалися торпедами в борт ворога і подальшим феєрверком.

VII

- Що ви робите?! Я буду скаржитися! - сіренький щурик виглядав не надто задоволеним обставинами. Ще б пак - йому всунули горезвісну "атомну валізку" і тепер насильно втрамбовують до евакуаційної капсули "Гонора".

- Давай - давай! Свою частину угоди ми виконали, і ти це вже підтвердив.

Крапка капсули віддалялася дуже швидко. Командер наблизив губи до вуха маранафки.

- Надію, ти бандерольку забрала?

- Так точно, пане командере.

- Звання залишилися в минулому, панно Крон...

Тим часом до Савіцкі підвели ще одного бранця.

- Тепер ти. - Травень розвернувся до Шахрая. - Хочеш жити?

- Ну як тобі сказати? - Звитяги диверсантові було не позичати. - Мені здавалося, що мого відео з усіма зізнаннями, яке я для вас записав, повинно вистачити. Якщо Сигуранца про нього дізнається, мені точно кінець!

- Зате ми знаємо тепер, що нову імперську інтервенцію на Новоукраїну вже не зупинити - маховика запущено.

- Головне, що ти з командером вже розплатився. Давай, лізь до шлюпки. Координати введеш вже якось сам...

VIII

Імперський десант висадився на Новоукраїну через тиждень...