Це оповідання - якраз екватор першої групи, яку я змушений оцінювати, і також, здається, вже другий кандідат на перемогу. Принаймі, на мій особистий смак.
Заплутаний, проте нереально атмосферний твір. Логіка сюжету витримана, майже все прописано гарно, але, думаю, автору було "тіснувато" в обмеженнях кількості символів. Принаймі ще одна, максимум дві сторінки тексту для легких додаткових штріхів по моментам всередині твору зробили б його ще кращим. Проте, і в цьому вигляді всього цілком достатньо.
Еееее, як же воно приємно читати схвальні відгуки.
Авжеж, кожному автору приємно
До речі, ви, якщо відправили тільки одне оповідання, будете оцінювати одне з моїх. Навіть цікаво, чи сподобається, проте до визначення переможця я цього не дізнаюсь...
Це в нас "Обов'язкове задорне оповідання про якусь дічину".
Дуже тягнуло кинути десь на третині, бо я геть нічого не розумів, аж доки не дочекався хоч якихось пояснень. Стало цікаво. Проте, прочитавши останній рядок, геть не відчув завершення. Й особливо: нащо все це було, окрім - я не знаю - стилістичного епатажу в процесі.
Бо це:
Щільний паркан білосніжних зубів блиснув у яскравих променях полудневого сонця крізь фальшиву, вимучену посмішку симпатичного гіда. Здавалось, вияви радості приносять йому невимовні страждання, що викликало у туристів суперечливі відчуття жалю та відрази. Супроводжуючи широкими жестами свої, здебільшого вигадані на льоту, нісенітниці про зону відчуження, провадив розгублену групу до місця обіду.
- просто жесть. Треба щонайменше двічі прочитати, щоб із цього переускладненого синтаксичного механізму винести якусь притомну картинку.
Загалом персонажі - огидні, абсолютно всі. Цілі їх не завжди зрозумілі, як і роль у сюжеті. Мабуть, хтілося заліпити чогось зухвало-інтелектуального на манер Чарльза Стросса, але не змоглося, навіть в його хаотичній оповіді більше послідовності. Фантприп просто є. Атмосфера - так, нагадало "Ріпо: Генетична опера". Бімуві-треш як є.
Чесно - не знаю. Видно, що автор кайфував під час написання. Хотілося б більше цього самому вловити при прочитанні.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 11 RSS
1Астро Зеник10-12-2021 18:24
Веселий трешачок. І, так, дружба - то святе.
2Автор11-12-2021 21:50
Сподіваюсь сподобався.
Дякую.
3Тупий16-12-2021 13:25
Може я тупий... А де останній засіб?
4Автор16-12-2021 14:08
Може
А може ні
5Джон Шепард17-12-2021 00:22
Це оповідання - якраз екватор першої групи, яку я змушений оцінювати, і також, здається, вже другий кандідат на перемогу. Принаймі, на мій особистий смак.
Заплутаний, проте нереально атмосферний твір. Логіка сюжету витримана, майже все прописано гарно, але, думаю, автору було "тіснувато" в обмеженнях кількості символів. Принаймі ще одна, максимум дві сторінки тексту для легких додаткових штріхів по моментам всередині твору зробили б його ще кращим. Проте, і в цьому вигляді всього цілком достатньо.
Дякую за прекрасне оповідання!
6Автор17-12-2021 01:39
Еееее, як же воно приємно читати схвальні відгуки.
Дякую.
7Джон Шепард17-12-2021 01:46
Авжеж, кожному автору приємно
До речі, ви, якщо відправили тільки одне оповідання, будете оцінювати одне з моїх. Навіть цікаво, чи сподобається, проте до визначення переможця я цього не дізнаюсь...
8Автор17-12-2021 08:20
в цьому вся сіль і пакость (в хорошому сенсі) самосудних конкурсів :D
9Владислав Лєнцев18-12-2021 00:53
Це в нас "Обов'язкове задорне оповідання про якусь дічину".
Дуже тягнуло кинути десь на третині, бо я геть нічого не розумів, аж доки не дочекався хоч якихось пояснень. Стало цікаво. Проте, прочитавши останній рядок, геть не відчув завершення. Й особливо: нащо все це було, окрім - я не знаю - стилістичного епатажу в процесі.
Бо це:
- просто жесть. Треба щонайменше двічі прочитати, щоб із цього переускладненого синтаксичного механізму винести якусь притомну картинку.
Загалом персонажі - огидні, абсолютно всі. Цілі їх не завжди зрозумілі, як і роль у сюжеті. Мабуть, хтілося заліпити чогось зухвало-інтелектуального на манер Чарльза Стросса, але не змоглося, навіть в його хаотичній оповіді більше послідовності. Фантприп просто є. Атмосфера - так, нагадало "Ріпо: Генетична опера". Бімуві-треш як є.
Чесно - не знаю. Видно, що автор кайфував під час написання. Хотілося б більше цього самому вловити при прочитанні.
10Автор18-12-2021 01:38
Що навіть сердешна португалочка?
Журба , журбинка.
11Анонім22-12-2021 08:13
Я випав з конкурсу тому може залишити Вам посилання на свою сторінку на Аркуші.
Може Вам ще що до душі припаде.
https://arkush.net/user/183