Маркєлова Наталія

Тхір

Неділя, 15 березня 2009 г.
Мітки: |
Проглядів: 5709
Підписатися на комментарі по RSS

Слав задумливо крутив у руці склянку, роздивляючись рідину на світло. Його думки були далеко й від брудного бару, і від горілки із льодом. Лід, до речі, вже розтанув, залишивши по собі неприємний на вигляд осад. Той колихався, немов живий, і в поєднанні з горілкою виглядало це моторошно.

- Вибачте, це ви позбавляєте?

Слав зітхнув і перевів погляд зі склянки на людину, яка перервала його роздуми. Щоправда, вираз його очей не змінився. Для чоловіка усі, хто приходив до нього по допомогу, були таким собі осадом, який слід було очистити, пропустивши крізь себе.

- Я… - спробував почати розмову незнайомець.

Слав скривився, йому було неприємно дивитись на товстуна, який пітнів і нервово протирав собі лоба хусточкою. Вона при цьому дивним чином залишалася чистою. Не те, що Слав не любив товстунів, йому не подобались товстуни, котрі зверталися до нього по допомогу. Особливо ті товстуни, які робили це у п’ятницю.

- Тож, від якої шкідливої звички я повинен вас позбавити? – Слав хряпнув по столу склянкою, горілка в ній пішла хвилями. – Щоб ви більше не їли?

- Ні! – здавалося, незнайомець навіть злякався такої думки.

«Це краще, - з полегшенням подумав Слав. Майже всі шкідливі звички схожі, суцільна нудота, - сподіваюся, він не хоче кинути пити? Ще одного спиртонавта я не витримаю – сам таким стану».

- То що? – запитав чоловік, роблячи ковток зі склянки.

- Розумієте, в мене є дружина…

Слав не дав товстуну закінчити. Він гучно поперхнувся, відкашлявся і почав реготати. Горілка остаточно залишила склянку, котра, між іншим, була вже не перша за цей ранок.

Далі…