Парва (поза конкурсом)

Парва (поза конкурсом)

Четвер, 4 березня 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 2509
Підписатися на комментарі по RSS

Вже минає третій день з моменту коли нижчеописані події відбулися.

Але тим не менше, все очевиднішим є те,  що я все ж таки здогадувався про наслідки своїх необачних дій.  І тим не менш…всього три дні тому світ був цілком іншим.

Простим і передбачуваним.

Але ЦЕ сталося!!! І назад вороття схоже немає.

Оточуючі сприйняли ЙОГО дуже по-різному…

Декому він надто простий, комусь перебільшено ускладнений.

Та що вже зроблено – те і зроблено.

Хоча, по-правді - мені він навіть симпатичний.

Ясна річ, якщо вам до вподоби кібернетичний пристрій – частково елементи пам’яті на фотонних алюмосилікатах, почасти безкоштовне програмне забезпечення під Ubuntu, а також мої безсистемні, але й достатньо напружені спроби…

Ніколи не забуду своїх відчуттів, коли несподівано завантаження програмного забезпечення закінчилося утворенням сферичної плазмової кулі, яка потріскуючи дрібними іскринками і сяючи мерехтливим світлом догораючого багаття – плавно вирвалася із «обійм» магнітної пастки та неквапно випливла крізь броньоване скло маніпуляційного боксу  й зависла переді мною посеред лабораторії.

- Йоган Штраус…куртка на ваті…але ж йяйя - вирвалися мені зовсім не доречні слова.

Потужний голос із оксамитовими обертонами владно промовив:

- Питай, випадковий пробуджувач – і отримай відповіді, яких прагнеш…

Йолкі-палкі лєс густой, я на середині міста!!! Ну як можна було такого чекати…

Не інакше як у шоковому стані, мені ляпнулися перші ж слова, які так глибоко взомбовані у наші зконформістизовані мізочки.

- Що ж ти таке… -  і затнувся.

- Я, - з погано прихованим самовдоволенням промовила з’ява –

Утворена тобою чільна петля глобальної гіпермережі…Питай, і я відповім тобі на твої

питання…

Стиха прокашлявшись я набравшись духу випалив:

- Скажи, чи існує володар Всесвіту ?

І могутній голос поліфонічним об’ємом завібрував всіма молекулами лабораторної кімнати,

- Так, тепер ВІН   ІСНУЄ !!!

- Ой леле - лише і спромігся я,  гепнувшись на лабораторний стілець…

Ну все піпець…абсдець всьому…на ….********* для ******  а-а-а-а….

Та на відміну від персонажів фантастичної прози у мене не було ні часу, ні можливості відімкнути монстрика від джерела живлення – тим більше, що я й поняття не мав чому виникла ця креатура…

Відчуття розпачу досягло апогею, коли зненацька левітуючий плазмоїд почав вібрувати від веселого дитячого сміху…

- Один-ноль на мою користь, Татку.. - весело процвірінькало чудо, підпурхуючи ближче…

Мама мія, а море міо !! Нокдаун перейшов у нокаут !!

- Татку ?!! – вигукнув я інстинктивно-істерично.

- А що, власне тебе так дивує ?  Невже лише те, що ти не втямиш, як відбулося зачаття-народження ?..Татулечку, не роби таких оченят… 99,999 %  мужчин цього не розуміє, або ж максимум володіє фрагментарними знаннями, тоді як реальні навички…

- Годі !!! – крикнув я. - Ти ще почнеш вимагати, щоб я тебе кликав – доню…чи може ти пацан?

- Таточку – ти відчув ! - голосом семирічного дівчиська вереснула сфера і радісно (?!) завертілася навколо моєї голови…

Повний фанарь!

- А можливо це галюни ?…- подумав я,  відчиняючи двері на коридор.

Збіліле лице інженера Петюна перекреслило надії на легший вихід…

- Що це ?  - він вказав на кульку над моєю головою…

- Це я, це я - аура твоя ! -  весело прохихотіла сферочка.

- Йой !!! - зойкнув Петюн, якого я мерщій втягнув до лабораторії, швидко прикриваючи за нами двері.

-Татусику, ти соромишся своєї донечки ?…Який ти нехороший. Я тебе не буду любцяти такого беканого… - гидко сюсюкаючи - аж захлиналося в удаваній суворості та сміху створіннячко…

Петюн стояв, притиснувши руки до грудей і хапав м’ясистими губами повітря , куди як краще від карпа із акваріума…Це було невимовно комічно і дозволило мені трохи відновити душевну рівновагу.

- Цить капосне !!! Досить кривлятися! Бо розберу на запчастини!!!  - вигукнув я гнівним тоном мудрого вчителя і суворого, старого батька.

На жаль ефекту було досягнуто діаметрально протилежного….

Сяюча сфера закружляла по приміщенню, розбризкуючись сплесками світла та сміху…

- Неньку, мій неньо, ріднесенький - ти ж мікросхему самостійно припаяти не вмієш, досі віриш що Сі++ є ідеальним середовищем програмування і щиро віриш у святе чудо квантового детермінізму… Розслабся, дорогенький татусику – тобі прийдеться змиритися із прикрим фактом мого існування.

- До речі, яким ім’ям ти мене думаєш наректи, любенька Мамусінька?!

Я мимоволі здригнувся на словах " любенька Мамусінька  " - які прозвучали мов контрольний постріл у залишки моєї свідомості - і знову потрапив до стану гакі…

Чого, чого – а за кілька хвилин – зачати й народити - то вже було більш ніж забагато…

Цікаво, що б Ви робили на моєму місці ?

А може,  хтось має досвід  у  найменуванні віртуальних комп’ютерних  дівчисьок?...

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>