Десятиріччя разом

Десятиріччя разом

Четвер, 5 грудня 2019 г.
Проглядів: 371
Підписатися на комментарі по RSS

18+

Вони сиділи на кухні, дивлячись один на одного через обідній стіл. Олексій2220 тримав руку Катерини2220 у своїй. Тепло її долонь надавало йому незрозумілий спокій, який він не міг сам собі пояснити. Мабуть, їх старовинні імена якимось таємничим чином впливали на них і подружжя весь час тягнулося до якогось раритету. Це ж просто смішно – обідній стіл у нашому сторіччі! Начебто хтось зараз їсть їжу з тарілок, а не харчується сумішшю з тюбиків та пігулками? Космічна2255 вже мирно спала у своїй кімнаті. На відміну від батьків, їй дісталося більш сучасне ім’я. Вона народилася у 2255 році, на п’ятий рік їх спільного життя. Розподільна Система, яка видавала імена так, щоб вони не повторювалися жодного разу у році, була більш сприятливою для неї. Олексій2220 як зараз пам’ятає цей день. Вони з дружиною при виписці з пологового відділення стояли в черзі. На екрані горіла літера «К». Перед ними стояли такі ж пари з немовлятами. Вони підходили до сканеру, який зчитував відбитки з долоні новонародженого і надавав наступне ім’я за порядком. До імені додавався рік народження. «Колодара2255», «Констанція2255», і нарешті їх дочка – «Космічна2255» виплюнув автомат пластикову карту, що була посвідченням особи. Так, Олексій2220 поглянув на малу – вона дійсно була космічною. Космічно красивою, космічно розумною та космічно бажаною дитиною для них, батьків. Як давно це було…

А тепер через день на них чекало перерозподілення і вони вже ніколи не побачать один одного і їхню дитину. Цього разу Олексію2220 було якось важко це уявити. Це вже його друга шлюбна десятирічка, проте минулого разу на перерозподілення він немовби чекав. Зараз все інакше. Можливо через дитину? Невже можуть бути у сучасному світі такі забуті терміни як «почуття»? Чи можливо тоді він був замолодий – перше розподілення відбувається у двадцять років. Тоді ти краще прилаштовуєшся до нового. А зараз він ніби приріс до дружини. Він відчував, що у нього забирають частину його самого. Як даремно вони витратили свої десять років… Скільки ще всього не встигли… Олексій2220 нахилився до Катерини2220 і лагідно поцілував у щоку, потім у вушко і пішов униз від шиї до грудей.

- Що ти робиш? – Спантеличено спитала вона, проте її вуста казали про те, що зупинятися йому не варто.

Підвівшись, він взяв її на руки і поніс до своєї кімнати. Катерина2220 обхватила його за шию. Вона намагалася підтягнутися до його плечей, щоб перевести трохи своєї ваги з рук чоловіка і він не відчув, що вона важка. Помітивши це, Олексій2220 посміхнувся, подивився люблячим поглядом на дружину і ще раз поцілував. Катерина2220 не була важкою – її принадну фігуру підкреслював сірий домашній комбінезон з застібкою-блискавкою спереду. На спині була емблема території, де вони проживали – АА. Такий самий костюм тільки чоловічий був зараз і на Олексієві2220, та через день він мав його змінити на інший, який саме – повинна визначити Розподільна Система. А Катерина2220, як і усі жінки, залишалася на тому самому місці, у тому ж домі і на тій самій роботі. Напевно, жіноча стать більше звикає до домівки, а чоловікам потрібні весь час зміни. Керуючись цим і був написаний Закон про Розподілення.

Олексій2220 поклав дружину на своє ліжко і приліг на бік поруч. У сучасному світі поважали особистий простір – тому у кожного була власна кімната і власне ліжко. Поняття сексу для задоволення відійшло у забуття. Кожна подружня пара раз на рік запрошувалася до спеціального центру, де у стерильному приміщенні під контролем апаратури відбувався процес, що був далекий від поняття «займатися коханням». Після дев’ятого року спільного життя відбувається останній візит до цього центру. Це робиться для того, щоб подружжя у разі запліднення мали час на народження дитини разом. Самих дітей під час перерозподілення батьків також розподіляли у нові сім’ї. Це відбувалося для того, щоб якомога більше родин мали змогу виховувати дитину. Проте розподіляли їх тільки у сім’ї починаючи з другої десятирічки. Першій десятирічці дітей не давали. Можливо, немовлятам розподялення давалося легше – вони ще не розуміли, що відбувається. А ось діти трохи старші переживали це дуже тяжко. Так триває доки виповниться двадцять років. Потім формується пара першого десятиріччя. Усі пари мають бути однолітками. Якщо ж пари відповідного віку для когось не знаходиться – їх відправляють на космічну станцію і ставлять у список очікування. У разі звільнення місця (смерті когось з пари), першого за списком направляють для заміни. Спочатку розподіляються у пари люди з більш високими показниками по здоров’ю. Адже здорові люди мають кращі гени для майбутніх нащадків.

Олексію2220 та Катерині2220 пощастило – їх не відправляли до космічної станції. Вони були одразу розподілені у сім’ї першого десятиріччя, а потім у сім’ї другого десятиріччя. І зараз вони лежали на ліжку палко обіймаючи і цілуючи один одного, забувши про усі закони. Передчуття розлучення, що неминуче наближалося надавало їх рухам ще більше пристрасті. Тут, на маленькому ліжку у напівтемряві, без під’єднаних датчиків вони могли бути самими собою, вони вперше займалися коханням по справжньому, не у механічному режимі, завченому з посібників. Олексій2220 востаннє притиснув Катерину2220 до себе, тримаючи своїми гарячими руками її стегна. Тепло розійшлося по їх тілам і вони впилися руками один в одного.

- Я тебе нікому не віддам, чуєш? Ти тільки моя!

- Це безглуздя! – Посміхнулася вона, дивлячись у його очі.

- Я все зроблю заради цього! Ти мені віриш?

- Вірю! – Почув він її шепіт біля свого вуха.

До ранку вони просто лежали мовчки. Їх ноги були переплетені, руки складені у замок за спиною один у одного. Великий екран на стіні почав жовтішати, відображаючи світанок. Вікон у квартирі не було. Так було економніше для простору. Місто було одним великим будинком, пронизаним коридорами, ліфтами та переходами. Вікна були тільки на околиці, там мешкали більш високі прошарки суспільства. Вони мали змогу насолоджуватися справжніми заходами сонця, милуватися хмаринками, які змінювали колір, немов райдуга. Екологічна криза все ж таки принесла якусь незвичну красу на Землю.

Космічна2255 підбігла до ліжка батька, забралася на нього і обійняла своїми маленькими ручками обох батьків. Цього ранку їй не довелося бігати по кімнатах, щоб обіймати їх по черзі. Вона не розуміла, що відбувається, але по її усміхненому обличчю було видно, що це їй подобається. Все ж таки діти відчувають і перехоплюють емоційний стан батьків.

- Ну все - досі відлежуватися! – Сказала нарочито наказовим тоном Катерина2220.

- Ні, мамо! Ще трошки! Не хочу до групи!

- А давай залоскочемо маму?

- Так! Давай! – З радістю і завзятістю вигукнула Космічна2255 і вони з батьком почали з двох сторін лоскотати жінку.

- Ні! Зрадники! Що ви робите? – Через сміх лунало від Катерини2220.

До групи все ж таки вони прибули вчасно. Мама відвела її до п’ятирічок, а сама пішла до своєї групи. Вона працювала теж тут, тільки з більш старшими – вела дванадцятирічок. Цього року їй було надмірно важко. Адже вона знала, що у групі є її син. Краще б було, якби при перерозподіленні видаляли пам’ять. Як можна забути дев’ять місяців вагітності, перші слова, перші кроки? Вона знала, як його звуть – адже імена, прив’язані до року народження не повторюються. Ось він – Марк2248. У нього її зеленуваті очі, темне вугільного кольору волосся, батьківський ніс з невеликим горбочком посередині. Він дуже розумний і слухняний хлопчик. Завжди намагається першим натиснути кнопку, щоб надати відповідь. Буває, що невірну, проте поразки його не лякають. Він – справжній майбутній чоловік. Катерина2220 згадала його батька – вона дуже хвилювалася перед першою зустріччю. Проте боятися було нема чого – вони жили мирно та спокійно. Кожен виконував свою функцію. Вони були як партнери. Не більше того. Тому коли підійшов термін перерозподілення у неї було відчуття, що просто скінчився якийсь контракт. За чоловіком першого десятиріччя вона зовсім не сумувала. А ось розлучення з сином далося їй дуже важко. Вона була сама не своя, коли до квартири перший раз прийшов Олексій2220. Проте він випромінював таку теплу енергію, що її рани швидко загоїлися. Вона не мала права розповідати про те, що у неї вже була дитина. Та він і не питав. Просто підходив до неї, коли вона стояла у дитячій, дивлячись на екран-вікно потупленим поглядом, і обіймав її ззаду. Він нічого не питав, а вона нічого не розказувала. На п’ятий рік другої десятирічки усім парам, які ще не народили дитину її розподіляли. Вони вже звиклися з цією думкою і тут виявилося, що Катерина2220 вагітна. Для Олексія2220 це було великим щастям. А вона з одного боку раділа, а з іншого – більше не хотіла відчувати ту біль втрати, яку відчувала з Марком2248. Проте, вона забула про все, коли Космічна2255 народилася. Вона ніби втратила рахунок часу і просто жила, доки не прийшло повідомлення, що за два дні буде перерозводілення. Два дні – час на узгодження усіх справ, час на збирання речей, час на прощання з людиною, з якою було прожито десять років, на прощання з частинкою себе – дитиною.

Прийшов день перерозподілення. Олексій2220 взяв за руку дочку, стримано поцілував дружину і пішов. Мала, посміхнувшись, помахала на прощання у дверях – вона ще не знає, що більше вони не побачаться. Катерина2220 залишилася сидіти сама на кухні. Вона не могла повірити, що це – все. Зараз вони сядуть до ліфту, піднімуться до центрального офісу і автомат видасть їм нове направлення. Направлення у нове життя, нову сім’ю. Катерина2220 почувала себе як спустошене горня. Люди, для яких вона жила останніми роками пішли і більше не повернуться…У дверях клацнула система розпізнавання – вони відчинилися. Катерина2220 підхопилася з кухні і побігла до входу – «Це вони, вони повернулися!», - думала вона, - «Олексій виконав обіцянку і тепер вони знову будуть разом!» Проте у дверях стояв незнайомий їй чоловік.

- Добрий день, Катерина2220! Я – Торилій2220 - твій чоловік на третє десятиріччя.

- Добрий день! – Видавила з себе Катерина2220. Образ незнайомця почав потроху плисти в очах і вона втратила свідомість.

 

Лікарі вирішили покласти її на місяць до реабілітаційного центру. Таке буває, коли люди не витримують перерозподілення. Якщо за місяць вона не складе психологічні тести і її здоров’я не покращиться – її відправлять на космічну станцію. Катерина2220 знала про це, але жити з іншим чоловіком вона не хотіла – краще бути самотньою на станції.

Минав третій тиждень. Медпрацівники почали якось дивно поглядати на неї. Збільшили нагляд, змінили план лікування. Катерина2220 думала, що це вже є етапом підготовки до її відправлення на космічну станцію. Нарешті, головний лікар запросив її до кабінету. Це була прозора кімната посередині реабілітаційного центру. Разом з головним лікарем, який був у білому комбінезоні в кабінеті ще сиділи люди в синьому – служба безпеки міста. «Що ж трапилося?» - майнуло в голові у Катерини2220.

- Сідайте, будь ласка! – запропонував лікар

Вона слухняно сіла посередині кімнати.

- Ви певно думаєте, навіщо ми Вас покликали? Так ось у чому справа, – продовжив головний лікар, - Ваші аналізи показують, що Ви чекаєте на дитину. Це свідчить про те, що Ви порушили Закон про запліднення і займалися сексом не у встановлений Вам термін і не у відведеному місці. Ми провели додаткові дослідження і визначили, що батьком є Ваш чоловік з другого десятиріччя – Олексій2220. Проте він зник. Чи знаєте Ви, де він?

 

Катерина2220 дивилася на всіх розширеними очима. Як це так? Вона – вагітна? Він – зник?

- То що Ви знаєте? Він виходив на зв’язок?

- Ні, - трохи чутно відповіла вона.

- Скажіть, він Вам змусив це зробити?

- Ні!

- Як довго це тривало?

- Це було лише раз! Ми дуже прив’язалися один до одного і не хотіли розлучатися. Він не винен!

- Ви знаєте, що усіх порушників закону ми відправляємо на космічну станцію?

- Так, знаю.

- Проте, тут ситуація досить складна. Ми - гуманне суспільство і не можемо наражати на небезпеку ще ненароджену дитину. Зараз ми передаємо усі матеріли до Центральної Розподільної Системи і будемо чекати на їхнє рішення. Ви можете повернутися до палати.

Катерина2220 йшла, не чуючи ніг. Її думки були сплутані і вона не могла дати їм ради. Дійшовши до ліжка, вона впала на нього, обійняла подушку і за пару хвилин відключилася. Для неї це був надто сильний емоційний струс. Розбудила її одна з медпрацівниць, яка наказала вдягатися і прямувати до виходу.

Там її вже чекали працівники в синьому. Катерина2220 набрала повні легені повітря і видихнула. Вона зібралася з думками і була готовою до всього. Нехай навіть і на космічній станції народити – але цього разу її дитину ніхто не забере! Працівники служби безпеки сказали прямувати за ними. Катерина2220 не могла нічого зрозуміти – з кожним переходом і кожним ліфтом вона була ближчою до своєї квартири. Невже її змусять жити з Таврилієм2220 і народжувати цю дитину з ним? А через десять років знову заберуть її? За своїми роздумами вона не помітила як вже була біля дверей до квартири. Пластиковою картою, що була і посвідченням особистості і ключем від квартири вона відчинила. Люди в синьому залишили її. Катерина2220 зайшла до коридору і одразу почула чиїсь голоси у дитячій. Без роздумів, вона попрямувала туди. Картина, яку вона побачила лишила її мови – Олексій2220 вкладав спати Космічну2255 та Марка2248. Він подивився на неї і з посмішкою промовив – «Я ж тобі обіцяв». Катерина2220 підбігла до нього і обійняла чимдужче. Потім кинулася до дітей і почала їх розціловувати. Спочатку вони трохи пручалися, проте згодом зрозуміли, що мати так просто не заспокоїться. За годину батькам таки вдалося перемогти дитячу бадьорість – і дітлахи заснули. Олексій2220 і Катерина2220 вийшли з дитячої і зачинили за собою двері.

- Як це тобі вдалося?

- Кохана, ти забула, де я працюю?

- У Центрі Програмування Систем.

- Так, і я маю доступ до усієї інформації. Я знав, що у тебе є син - Марк2248. Я дізнався це одразу після свого розподілення до тебе. Спочатку я думав, що ти сумуєш за першим чоловіком. Проте, перевіривши, зрозумів – ти страждала через те, що в тебе забрали дитину. Я дуже хотів, щоб у нас народилося дитя, щоб ти забула трохи цей твій біль. Проте десять років нашого життя минули дуже швидко. Я навіть уявити собі не міг, що це так буде. Я вирішив спостерігати за тобою далі, я знав, що я зможу щось вигадати для того, щоб ми знову були разом. І тут я дізнався про твою вагітність. Мені знадобився час, щоб перепрограмувати систему, тому я на деякий час зник. Я зробив так, щоб коли служба безпеки завела відповідні критерії по нашій справ – рішенням було б те, що ми будемо як зараз, усі разом. І не хвилюйся – більше вони нас не потурбують. Це я також завів у систему.

- Який ти в мене розумний, - сказала Катерина2220, дивлячись у очі своєму чоловікові, - Я тебе кохаю! Нехай це і звучить старомодно

- Я тебе також кохаю! – Сказав він, підхопивши її на руки і несучи до своєї кімнати. Цієї ночі вони також не спали до ранку. Так само як і більшість ночей у майбутньому. Вони були первістками відновлення почуттів у світі, де усім править здоровий глузд і прорахунок.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>