Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. Дуже атмосферне оповідання! Ідея вкладених світів хоч і не нова (наприклад, можна бачити в заключній сцені фільму "Люди в чорному 2"), але викладена надзвичайно майстерно. Зачаровує також свій стиль побудови абзаців з речень і порядок слів у самих реченнях.

    Недоліки віднайти важко, але, все ж, на мою думку в тексті є два місця з русизмами. Замість "хтось порахує" краще написати "хтось вважатиме", а "з ума сходити" ліпше замінити на "їхати з глузду".

  2. 2018-12-07 в 13:07:51 | Крампус

    Вітаю, авторе!

    Ваше оповідання сприймалось мною радше як есе. Я зрозумів ідею інакше, ніж попередній коментатор. Щось близьке до багаторазового проживання свого життя, потіщ щось на зразок нірвани, а потім усе заново. Добре вдалось передати відчуття приреченості та безнадії. Але хотілося б побачити трохи більше промінчиків світла у кінці тунелю.

  3. 2018-12-08 в 19:07:44 | Лісовик

    Я взагалі поблажливо ставлюся до авторів, що розділяють погляди "цифрового романтизму". Але саме поняття "романтизму" вимагає від автора більшої впевненості. Інакше ми не позбудемось недобитих залишків постмодернізму і не перейдемо до "хайтек-літератури". А час диктує нові виклики і каже "Хлопці! Та що ви пишете! Майбутнє настало!" Тому ідея множини світів і роздуми "що є душа"... Так цікаво. Романтично. Але рушниці не стріляють, вогники вірогідних перемог проносяться повз... І тому читати оповідання досить важко. Мені не пішло.

    Наснаги. )

  4. Вітаю!

    І хороші новини на цьому закінчились.

    1. Авторе, навіщо ви зробили свого героя нібито п'ятдесятилітнім? З усього тексту відчувається світогляд людини геть не похилого віку. Надто коли почалось про комп'ютерну стрілялку.

    2. І це друге зауваження. Так добре усе починалось - невідомий світ, невідоме буття... І чим все скінчилось? Іграшками. Маячня.

    3. Раджу автору менше сидіти в іграх і більше читати. Тоді знатимете, що тема ілюзорності світу вже не те що не нова, а геть заїжджена й затерта до дірок. Мене, запеклого читача, наприкінці вже ледь не нудило.

    Ось так. Вибачте, що жорстко, нічого особистого - просто в мене такий стиль критики.

    Успіхів!

  5. 2018-12-09 в 15:30:45 | Грішник з другої групи

    "Ларису Іванівну" хочу Чомусь навіяло Рекурсія не йде на користь оповіданню, коли герой просинається і розуміє, що розмова про блакить з Ларисою була сном, потім ще раз зустрічається з нею вже в Білорусі, повертається, балакає по телефону без телефона, знову прокидається, потім ще Це виявилося занадто для мене

  6. Це не оповідання, а есе із довжелезним вступом та сумнівним філософствунням. Хотілося б сюжету, персонажів, натомість усе потонуло в суцільній блакитній заграві. І так — назва, на жаль, краща за сам текст.

  7. Дуже інтелігентний текст. Такий, як на мене, про проблему творців/творінь, ілюзорність буття, ігрову його концепцію, вічне повторення, нескінченне чекання й таке інше.

    Але, якщо чесно, мені зовсім не зайшло, бо пояснення цієї філософії було більше, ніж власне дії. Момент із телефонним дзвінком був кріповий і живий, а решта якось, ну... есеїстично, слушно зауважили.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)