Перше вбивство боха

Олег Кантор-все-по-два

“Гарна історія не завжди гарна. Події можуть бути перекручені, а герої мають геть не ті наміри, що мали в реальності.“

Життєпис Білого Світу

1. Спочатку Білих Бохів було 13. Імена їх за старшинством Кордон, Ванда, Війна, Петерс, Сонце, Забуга, Сіль, Сторожа, Купах, Допич, Блазень, Вокула і найменший з них був Верховиця. І у всіх було по два ока, а у Верховиці дванадцять очей.

2. Ще до того як з’явився Озвучений Світ, були бохи, і всі бохи були рівні і були у Пітьмі і сиділи на Павутинні. І тихі вони були і не ворушилися. І один ворухнувся і забриніло Павутиння. І виник Звук, і коли настав Резонанс, то роз’єднався Всесвіт на Білий і Темний. І бохи розділилися на Білих і Темних.

3. І було в Білому світі холодно і яскраво, а в Темному - тепло і вогко, і Павутинника там було досхочу, а в Білому Світі мало і не родив він там рясно.

4. І той Бох, що першим в Білому Світі прокинувся від холоду, розбудив наступних, і назвався Кордон і поділив між іншими Білий Світ. І він сказав: я ваш старший, бо прокинувся раніше за вас. І так вони встановили старшинство, за тим як кого побудили у Білому Світі. І Верховиця спитав, чому мені дали найменший шмат Білого Світу? І відповів Кордон, бо ти самий менший, але маєш дванадцять очей, щоб дивитися за всіма нами, а у нас лише по два ока. А Білий Світ не можна поділити порівну між нами. Тому вирішив я обділити тебе, бо ти найменший із нас, але очей в тебе більше, і це врівноважить нас. І Верховиця затаїв образу на Кордона.

5. Ванга, якого Кордон розбудив першим, сказав, ось я, і я зроблю твердь у Білому Світі, щоб кожному з нас було де спочивати. І зробив він твердь. І всім відміряв рівно тверді і вийшло їм рівненька земля, і Верховиці відміряв так само як іншим, але не вмістилася вона на його ділянці, бо була найменшою і тому склав Ванга твердь вчетверо і вийшли з неї Гори Карпахські, а рівного місця не вийшло. І залаявся на нього Верховиця, але пристидили його, бо тверді Ванга всім дав порівну.

6. І сказав Війна, якого було пробуджено після Ванги, ось я, старший після Ванги, прокладу річки в Білому Світі і то будуть нам дороги, щоб ходити одне до одного на гостину і не сумувати. І проклав річки твердю, а Верховиці не проклав річок, бо не хотіли вони вгору текти, а тільки з гори. І тому здобив там Джерело, з якого всі річки б наповнювалися. І інші Бохи почали заздрити Верховиці, що не в них Джерело, а в нього і від нього вони будуть залежні, хоча старші за нього, бо раніше пробуджені.

7. І сказав Петерс, який був за Війною, ось я, старший після Війни, маю насіння дерев і рослин, і кожному можу дати його. Насійте його собі і будуть у вас ліси і поля. І всі взяли скільки треба, один Бох Сонце нічого не взяв собі.

8. І сказав Сонце, ось я, який був за Петерсом, і яскраво мені тут після Темряви, в якій спав я. Я зберу світло до купи і світитиму кожному по черзі, щоб очі світло не палило вам. І зібрав світло і керував їм згори. І не сподобалось це іншим бохам, бо був він тепер вище за них, хоча не старший і не першим пробуджений. А більше всього образився на нього Кордон, що був пробуджений першим. І образився на Сонце Війна, бо Сонце випалив всі річки у своїй частині Білого Світу і затікли вони на ділянку Солі і утворили моря там. А частина Сонця стала пустелею.

9. І сказав Забуга, ось я, який за Сонцем пробуджений. Я маю літери для вас. Але тільки вам їх можна знати. І показав літери Білим Бохам і знали вони їх. І прочитали їх і сповнився Білий Світ повітрям. І зігрілося повітря і стало в білому Світі тепліше. І не сподобалося це Сонцю і іншим бохам, бо Забуга вивищився над ними знаннями своїми.

10. І сказав Сіль, ось я, і я пробуджений за Забугою, який старший за мене. І моя частина білого Світу затоплена водами річок, що перетворили її на Океан. Дам я вам риб морських, які житимуть в ньому, цінні перли, що гратимуть променями світла і то буде радість нам. І будемо збирати ті перли і ловити рибу і буде гарна їжа нам.

11. І сказав Сторожа, що був за Сіллю пробуджений, ось я. І маю розвагу для вас кращу за ловити рибу в холодній прозорій воді, що суть є світло холодне. Натомість звірі і птаство дам вам, і будемо чорне м’ясо від них брати, червоне м’ясо їх і біле м’ясо від птиці за смаком вашим. І образилися на нього Сонце і Сіль за слова його, бо він зневажав світло і рибу, якими вони володіли.

12. І постав Купах, і сказав ось я, що пробуджений за Сторожою. І я дам вам трунки, що п’янитимуть вас і гральні карти і кості. І не треба буде вам полювання чи риболовля, а лише вино солодке і розвага моя. І на нього образилися інші бохи, бо так він вивищився над ними, а більше всього зачаїв зло на нього Забуга, бо літери що йому дав, перетворив Купах на забавки, а не на корисне для Білого Світу.

13. І встав Допич, що був пробуджений за Купахом, і сказав ось я. І я розділю Час у Білому Світі на день і ніч, щоб вдень ми розважалися і збирали перли, а вночі відпочивали від розваг денних. І образилися на нього всі, бо так він вивищився над ними, хоч був не самим старшим, але не виказали себе. А найбільше образився Сонце, бо світло його обмежили.

14. І засміявся тоді Блазень, і сказав, ось я, пробуджений після Допича, і менших за мною лише Вокула та Верховиця малий. Дам я вам всім повагу свою і запитаю, чи будемо збиткуватися над кимось? І це було перше питання, над яким вони замислилися. І пізнали вони питання. І так як Блазень першим винайшов питання і так вивищився над ними, то зненавиділи вони його, але не виказали себе.

15. І встав Вокула, що був після Блазня пробуджений і сказав, ось я, і от вам відповідь перша. Треба нам заселити твердь істотами, над якими ми будемо збиткуватися, бо ми всі рівні, хоч і пробуджені по черзі. І Вокула заселив істот на твердь білого Світу. І дав Сторожа істотам вина і пили вони, і плювалися. І кинулися воду хлебтати з річок, що створив Війна і забруднили їх своїм блювотінням, допоки не виполоскали роти. А бохам було смішно і реготали вони з тої витівки Вокули. А як нареготалися, то побачили що істоти коять зле на тверді їх: сцють, злягаються задля задоволення в неприродній спосіб, кидаються гівнами і регочуть одне з одного, як Бохи їх реготали.

16. І взяв Кордон одного з них і вдихнув запах його. І тхнула істота гівном і м’ясом сирим. І інші бохи взяли собі по істоті і вдихнули запах. І не сподобався Бохам запах істот тих і навчили вони істот митися і прибирати за собою і навчили добувати їжу. А Верховиця, що самий менший був з них і за зростом і за старшинством, теж схопив істоту і задушив її. І почала істота розкладатися і смертний дух пішов від неї. І зрозуміли Бохи, що ті істоти смертні, і назвали їх людьми і навчили мертвих своїх ховати у землю, щоб воно менше Бохам смерділо. І то була їх перша дурна робота, за яку Бохи зненавиділи Вокулу, брата свого, що створив їм істот.

17. І сказав Верховиця, ось я, і я менший із вас. Я маю дванадцять очей. І кожне око дивиться крізь вас. Бачу я краще за кожного з вас окремо і за всіх вас разом взятих. І ви ображали мене, хоча я ще нічого і не робив поганого вам. І бачу, що серця ваші наповнилися злобою одне до одного, і це посварить нас. І Білі Бохи зненавиділи його за Правду, яка вперше пролунала у Білому Світі і не сподобалась вона їм, але не виказали себе. І засумував Верховиця, бо бачив він Правду, а Вони - не бачили. І усамітнився в своїх Горах, які назвав Карпахські. І закрив очі свої, а замість керувати ділянкою своєю, наказав людям з земель його обирати собі Вівчарку, яка пастиме їх, і так люди його і робили. І так Вони жили і збиткувалися з людей своїх кожен в наділі своєму.

18. А потім зібралися вони пити трунок Купаха, а Верховиця не прийшов, бо в горах своїх ґадзував. І сказали вони, от Верховиця брат наш зневажає нас, бо не прийшов пити з нами. Потрібно покарати його за непослух старшим. І пішли вони в Гори Карпахські.

19. А Верховиця не чув їх, бо спав після праці. І зайшли Вони до нього і пеняли Йому. А він не відповідав, бо втомлений був. І тоді розлютилися Вони і почали бити Його. І вбили Вони Боха Верховицю. І далі збиткувалися над тілом його, і не ховали того, а люди то все бачили на власні очі. І кожен пізнав мертве тіло його по старшинству. І як кожен входив у нього, то випадало з голови Верховиці по оку, і кожен по оку брав від нього. І як забрали вони очі його, то побачили Правду, яку Верховиця бачив. І узріли вони, що в кожного з них білий сум у серці і холодний від прозорого льоду розум. І побачили вони серця людей своїх. І зрозуміли, що буде між ними незгода велика, бо серця людей охоплено брехнею і страхом, і люди то усвідомили, дивлячись на Бохів своїх і злодіяння їхні.

20. І зрозуміли Бохи, що має з них постати лише один над Світом цим і влаштували бійню між собою і людьми своїми. І билися вони два роки і чотири місяці і ніхто не міг перемогти іншого. І тільки Купах не бився, бо його було поставлено охороняти Браму на весь час, що була при порожньому місті Алектор. А він напився вина свого і спав під Брамою. А що було за Брамою не знав ніхто з Них.

21. І спинилися бохи у бійні своїй і почали радитися кому з них бути головним, раз вони не можуть перемогти одне одного. І сказав Кордон, що був старший з них. Ми маємо об’єднатися всі проти одного і убити його, як убили брата нашого Верховицю.

22. І кого першим вб’ємо, спитали вони? Вб’ємо Купаха, казав Кордон, бо він спить, як спав Верховиця, і вбити його дуже легко зараз. І пішли і вбили його. І Кордон увійшов в тіло його і випало око Верховиці з Купаха. І забрав око Кордон собі. І люди Купаха бачили те і плакали. І тому після вина люди тепер спочатку стають веселі, бо вино Купах вигадав для веселощів, але плачуть від нього згадуючи, як Купаха вбили Брати Його. А інші два ока забрали Сонце і Сіль.

23. І кого вб’ємо тепер, спитали всі Кордона? Вокулу вб’ємо, бо люди, якими він населив Білий Світ, смердять нам і Він менший тепер з нас, відповіли Вони. І вбили Вокулу і забрали очі його собі. І не стало заступника у людей. І злякалися люди і побудували велику вежу, щоб докричатися до Бохів, щоб не коїли вони лихого. І побачив Сонце вежу згори і злякався, що люди хочуть їх вбити. І сказав Іншим про те. І Бохи зруйнували вежу і розділили людей, відібравши мову єдину їх, що Вокула ще їм дав. Натомість дали їм мови різні, щоб не розуміли одне одного і злого проти Бохів не замислювали.

24. І вбили вони потім Ванду, і Петерса, і Забугу і забрали очі їх. І впав Ванда і зробилися з тіла його гори Бакотські, які розділили Твердь не по межах, що ще Кордон ставив. І впав Петерс, і зробилися з його тіла хащі непролазні, які розділили твердь не по межах. І впав Забуга і висипалися з нього літери, які люди порозбирали собі і так теж навчилися читати.

25. І сказав Війна до Кордона, Сонця, Солі, Сторожі, Допича і Блазня, і волав до них. І слухали Вони його. І слова його були наступні, спиніться, казав він. Відтепер семеро нас. І маємо переділити твердь і встановити завіт між нами, що не воюватимемо один одного і не вбиватимемо, бо істоти, що Вокула нам дав, тепер розумні і дивляться на нас і наслідують нас у всьому вже не як мавпи нерозумні, але як розумні, бо літери в них.

26. І перестали воювати. І вирішили звести людей із тверді. І влаштували Потоп. І загинуло багато людей, але деякі поховалися в Горах Бакотських, а інші в Горах Карпахських. А окремі зробили собі лодії з дерев, що зростали в хащах непролазних, а знали те, бо мали літери від Забуги.

27. І зійшла вода і побачили Бохи Білого Світу, що мало людей тепер, і менше смердить від них і не звертали більше уваги. Натомість потопом розмило Браму, під якою спав колись Купах і виявилася та брама воротами до Темного Світу, суть який Целларіум. І вийшли істоти Темного Світу під Супроводом Бохів Своїх яких було Троє і мовили до них. І вели себе хоробро Білі Бохи і вдавали, що не бояться Бохів Темного Світу, бо вважали, що їх більше і хизувалися цим перед людьми своїми. Але люди знайшли одне око, яке Блазень відібрав ще від Забуги, а той взяв його від Купаха, а Купах взяв те око ще від Верховиці.

28. І побачили люди, що Бохи Білого Світу є суть почвари і душі їх чорні насправді і бояться вони істот Темного Світу. А істоти Темного Світу є суть любов і знання, і не бояться вони істот Білого Світу. І сказали це літерам своїм і вони запам’ятали це. І побачили Білі Бохи літери в руках людей і прочитали їх і жахнулися. І з тих пір вчать людей, що чорне то суть біле, а біле то суть чорне. А щоб ще більше заплутати їх, то поставили їм веселку через все небо, в якій сім кольорів і пояснили що кожен колір, то колір який до кожного з Семи Білих Бохів прив’язаний і є знаком його. Але люди не повірили їм, бо літери нині їм за Джерело Вірного Слова, а око Верховиці звуть Всевидячим і ховають його від очей Бохів своїх.

29. І глянули вони на веселку крізь Всевидяче око - і преломилося світло її і стало все прозорим. І зрозуміли люди що всі білі бохи є суть одне і те саме. І взяли літери, і склали їх в слово “веселка” і прочитали його. І дізналися, що веселка є суть пара і бризки, якими сповнено небо після потопу, а біле світло заломлюється крізь них. І дізналися люди, що Темні Бохи своїх істот не вчать нічому, бо вони є любов і не кривдять їх, натомість дають їм руни читати на мушлях неживих і мають вони мушлі живі, що пророчать їм і оберігають так одне одного. І так люди пізнали пітримку, але не від бохів своїх і не для себе. І сумно їм стало.

“В тролятниках треба чистити кожен раз, як туди заходиш по троля. У вампірів не чистять - вони самі чистять свої стійла.”

Життєпис Івануїла

1. І був один чоловік в Білім Світі, що звався Івануїл. Жив він в місті Пітарія і мав літери. Івануїл був людиною Боха Допича і молився йому. І був він лінивий, і господарства ніякого не мав.

2. І прикликав його Допич і мовив до нього. От Блазень, Брат Мій забрав собі Браму, через яку торгуємо з Темним Світом, казав йому. Візьми міх молока і йди до цієї Брами. І лиши молоко там, щоб мертві люди перенесли його до Темного Світу. А сам заховайся поруч і прямуй в Темний Світ, як Браму буде відчинено. І дістань мені руни Темного Світу, і дізнайся як їх читати, щоб став я наймогутнішим з Бохів і володарював над Білим Світом і над Темним. А ти станеш царем над людьми і Володарем Істот Целларіуму.

3. І навчив Він людину, набери молока з овечки, зі шкіри її зроби собі накидку, яка вбереже тебе від поганого для тебе, було сказано, а м'ясо висуши і їж його, так Допич йому наказав.

4. І вийняв Допич око Івануїлу і вставив натомість своє око, щоб бачити все, що побачить Івануїл в Світі Темному.

5. І зробив Івануїл, як йому було наказано. Пішов в кошару до сусіди свого і вкрав там вівцю з ягнятком і вичавив молоко її, а м'ясо їх висушив собі на дорогу, а зі шкіри їх зробив собі покривало, щоб вкриватися ним вночі у таборі своєму. І шкура ягняти вкривала голову його, а шкура вівці тіло.

6. І дістався він Брами. І приходили люди з міхами і складали їх під брамою, а самі поверталися і йшли геть. Івануїл підкинув міх з молоком у велику купу міхів, а сам не повернув, а зачаївся за купою краму.

7. Як сонце закотилося, то постали зомбі, що суть носії, біля Брами. І зомбі ті були дужі і високі, бо зріст їх був три зрости людських, а руки їх були загребущі. І кожен зомбі брав міха з молоком, клунок з перцем, інші товари і тримав на плечах своїх. І розібрали вони весь крам.

8. Злякався Івануїл, бо стало видно його, аж тут Брама відчинилася. І пішли зомбі на Той Бік, а він смертний ховався поза ноги їхні. І так з ними перейшов Портал і опинився в Темному Світі.

9. І відчув Темний Привратник, що не тільки зомбі зайшли в Темний Світ. І поринув до Порталу подивитися, що то Межу Світу Його перетнуло.

10. І зрозумів Івануїл, що йому треба заховатися, але ніде було йому заховатися в Темному Світі, бо він суть істота Білого Світу. І тоді не вигадав він нічого кращого і накинув на себе овечу шкуру і перекинувся на вовкулаку, який товари переписував. І не помітив його Привратник Темний як Івануїла, але помітив вовкулаку. І запитав, навіщо ти переписуєш той крам, вовкулако? І казав вовкулака, Вірний Слову наказав мені переписати, бо в нього нестача по сховкам його і на все треба облік нині.

11. І прибрався назад до Павутинника збентежений Темний Привратник. А Івануїл полишив Портал і пішов Темним Світом гуляти як вовкулака і таємниці його літерам своїм шепотів, а ті писали за словами його.

12. І дізнався він багато чудасій про Темний Світ. І сів біля труби з чорною водою відпочити. І пив чорну воду і забув все що знав. А потім порахував речі свої і ліг спочивати.

13. Як прокинувся він біля труби, то побачив що його пограбовано, бо не знайшов речі свої, про які пам'ятав ще, і він зробився сумний. Але випив води і забув про сум, звеселився і пішов Темним Світом гуляти.

14. І бачив його наче як вперше і радів дивам його, а літерам своїм не нашіптував.

15. І тоді Допич озвався до нього через око своє, щоб нагадати про мету його, але Івануїл не зрозумів нічого зі слів його, бо забув мову свою. І злякався Івануїл того голосу і побіг швидко, а кого зустрічав, то питав поради, як позбавитися голосу в голові своїй. І казали йому мешканці Темного Світу, йди вовкулако до Вірного Слову, він допоможе тобі. І так дістався Івануїл до Бібліотеки і насмілився постукати в двері.

16. Вірний Слову, якому ніхто ніколи в двері не стукав, обурився, бо писав нові руни на мушлях неживих і читав мушлям живим. І ніхто не мав права його від справи тієї відволікати. Але відволікшись виглянув він назовні, побачив перелякану потвору і спитав, хто ти?

17. І не зміг смертний відповісти йому, бо чорної води напивсі і забув все, а око, те що від Допича, кліпнуло двічі, а його власне око лише раз.

18. Спитав тоді Вірний Слову мешканців Підвалу, чи відає хто, чого вовкулака цей насмілився Тишу Бібліотеки порушити?

19. І не озвалися на заклик його істоти Целларіуму, бо не знали вони вовкулаки того. І розсердився Вірний Слову, і покликав лаборантів і наказав їм розібрати вовкулаку і глянути в нутро його.

20. І забрали лаборанти вовкулаку і розібрали його. Зняли шкуру з нього і закричала шкура голосом вівці, якого не чули вони раніше і злякалися того голосу, що вразив жахом їх.

21. І побачили вони очі його. І одне око було людським з кров'ю, смак якої відали вони, а інше нелюдське і наповнене білим світлом, якого боялися вони. І злякалися вдруге.

22. І побачили вони мозок його, в якому не було ані спогадів, ані думок, ані розуміння речей, і жахнулися втретє. І стався з ними припадок, бо не розуміли вони як можна таку потвору страшну зібрати до купи і життя дати їй. Законсервували вони Івануїла по слоїках зі спиртом, а око поклали до глека із смолою, щоб світло його не бентежило Целларіум. І самі боялися до повні, поки Вірний Слову не відчинив двері Бібліотеки і не вийшов до них. І розповіли вони про дивну істоту, що розібрали вони.

23. І сказав Вірний Слову, що це істота не їх світу, а Світу Білого, бо око її Біле Світло точить. І це не вовкулака в овечій шкурі був, а людина в овечій шкурі, що на вовкулаку перекинулась. І сказав зібрати їм Івануїла до купи і привести до себе на допит.

24. Пішли лаборанти до лабораторії і зібрали істоту до купи, лише очі місцями переплутали, і мозок випадково поставили на місце сраки, а заодне і руки туди приліпили. І натягнули шкіру овечу на тіло, але луснула вона на тій істоті і лишилася тільки на голові, під пахвами і в паху тієї істоти. І повели так до Вірного Слову, бо не мав Він чекати.

25. І постав він перед Ним, і стало гидко Вірному Слову. Ось, сказав Вірний Слову, бачите ви потвору, що прийшла до нас з Білого Світу шпигувати за нами і коїти зло нам. Якщо вб'ємо його - станемо як він, бо ми не вбиваємо своє плем'я, а вони - вбивають. І поглянули всі на нього і проблювалися від душі, бо не приймали вбиства сутністю своєю.

26. І сказав Вірний Слову, відведіть його до Брами Торгової і нехай Темний Привратник копняком під сраку видворить його з Темного Світу, бо не місце йому тут. І відвели хорномаки його до Порталу і передали прохання Вірного Слову Темному Привратнику, і той видворив Івануїла зі Світу Темного копняком, і від того копняка в Івануїла повредилася половина мозку і стали кривими руки.

27. Але дошкандибав Івануїл до оселі своєї. І віддав око Допичу, який бачив через нього Темний Світ і дива його. І Івануїла, хоч і дурником повернувся той, поставив керувати краєм своїм, як вірного прислужника свого. І від нього пішов нарід одноокий мокаський, на голову хворий і з кривими руками зі сраки. Нарід той нічого не вмів добре робити, але брехати вміли хвацько, але наче квакали вони, коли говорили. Згодом трохи таки порузмнішали і навіть державу свою звели на біду Білому Світу і сусідам своїм, як час їм настав. А до того геть дикі були.

28. З тих часів і пішов вислів "вовк в овечій шкурі" по Білому Світу, коли вони історію цю Допичем записану і їм дану, перебрехали. І означало то спершу - потрапити людині в незвичну для неї ситуацію. А згодом все забули, і геть все перебрехали за звичаєм людським. І вовкулаків зробили злими в розповідях своїх, наче вони шкури овечі натягують на себе і від того зле отарам людським, а не як той Іванул овечу шкуру на себе натягував з краденої овечки в сусіди свого і на вовкулаку перетворювавсі.

“Коли Звук відновиться для другого Резонансу - Всесвіт припинить існування, бо не може одна і та сама подія спричиняти одні і ті самі наслідки. Не звучи - уникай озвучення, бо буде лихо.”

Слово про Арахнідів

1. І як Допич Темний Світ через око своє побачив, то все що зміг записав, хоч і з помилками. А як око його лаборанти в смолу поклали, коли розібрали Івануїла того, що він відправив шпигувати, то пекло йому те око сильно, і назвав за це Темний Світ він пекельним і записав гарненько, як дуже палило йому око його.

2. І назвав Темний Світ страшним і небезпечним. І людям своїм те сказав. А щоб боялися його ще більше, то пообіцяв відправляти до Темного Світу людей після смерті. І жах крижаний посіяв в людях своїх.

3. І так люди Темний Світ почали Пеклом звати, а істот його пекельними.

4. Коли повернувся Івануїл до Світу білого і став царем в краю Допичевим, то вийняв з нього Допич око своє і собі в задній прохід вставив, бо іншого місця не знайшов на тілі своєму.

5. Та не був би Темний Світ і Бохи Його розумними, якщо б не вирішили дізнатися хто шпигуна їм підіслав. Як око Допича в слоїку зі смолою зберігалося, то підживили у нього прозорого арахніда, щоб непомітний він був у Світлі Білому ока того, бо арахніди геть прозорі були в той час у Целларіумі. Але крапля смоли в нього таки потрапила.

6. І пішов Допич якось справити потребу посеред ліса і забув, що в проході його око і випало воно на землю. І виповз арахнід з ока і пішли від нього всі арахніди земні. А оскільки в ньому була крапелька смоли з Темного Світу, то арахніди всі стали темними, сірими, а згодом інших кольорів набралися, бо то була смола еволюції в ньому.

7. І стали всі арахніди восьмиокими, і очима їхніми тепер Темний Світ слідкував за білим Світом.

8. І побачили люди вперше арахнідів і назвали їх павуками, бо вони ховалися в Павутиннику. І злякалися вигляду їх. І почали вбивати за звичаєм своїм все невідоме їм і дивне.

9. І відтоді павуки розплодилися ще більше і еволюціонували швидко, бо зрозуміли, що не буде життя їм серед людей і стали отруйні, щоб людям дійсно було чого берегтися. І так вони заполонили Білий Світ.

10. І побачив Допич, що багато павуків в землі його, в краях інших Бохів і зрозумів, що виною тому Івануїл. І прикликав його і мовив до нього, що ти цю заразу приніс в білий Світ, то тобі, і плем’ю твоєму тепер вічно позбавлятися її, бо не може темна істота бути на Білому Світі, та ще з кількістю очей більшою, ніж у Боха Білого Світу. Бо як лишилося Бохів Білих 7, то поділили вони очі братів своїх вбитих по три на кожного і кожен мав з них по п’ять очей, а одне око люди заховали для себе і називали його Всевидячим.

11. І сказав Івануїл, я і народ мій виб’ємо їх до ноги.

12. І почали вбивати. І Івануїл вловив найбільшого арахніда, якого тільки бачив за життя своє. І вирішив похвалитися ним перед усім народом своїм, призначив страту на неділю, а до того наказав пильнувати потвору у ямі, в якій тримали того арахніда.

13. І прийшов до нього вночі і дивився на нього, дивуючись розмірам його. І закликав до нього арахнід. Ось я, створіння на вісім очей і я у владі твоїй. Візьми половину моїх очей і будь всевидячим, як Бохи ваші. П’ять очей твоїх бачитимуть Білий Світ, а одне око - Світ темний, як я бачу. А мені буде вдосталь і чотири ока. А якщо свої очі мені даш, то обміняю їх на ще два своїх ока і одним будеш бачити помисли людські, а іншим замисли бохів своїх, так сказав, натомість відпустиш мене.

14. І спокусився Івануїл на тії слова і взяв від арахніда шість очей, а йому свої два віддав. І побачив Івануїл все довкола нього як воно є насправді і став розумним і злякався. Бо перше око то суть є було зір. А друге око то суть був запах, до того лише Бохам доступний. А третє око було смак. А четверте око було відчуття тепла і холоду, і відчув ним холод Білого Світу Івануїл. А п’яте око - то було передчуття суть інтуїція людська. Шосте ж око то був страх цікавості і відкриттів, людьми взятий від Темного Світу. І тим оком люди тепер бачили Темний Світ як він є, але нічого в ньому не розуміли.

15. І пішов Івануїл до жінки своєї і жалівся їй, що знає і баче все тепер і скорботи його тільки примножуються від того. І втішити його вирішила жінка, як у людей заведено і лягла з ним. І груба стала від нього, бо зачали вони в ту ніч дванадцять дітей. І народила шість хлопців і шість дівчат, які мали і зір ясний, і відчували запах і смак, і знали що таке тепло і холод, і інтуїцію мали і страх відкриттів і цікавість до всього мали. І перемішалися вони з іншими людьми і пішли від них люди з почуттями по всьому Білому Світу.

16. І вирішив Івануїл стати бохом Білого Світу, бо бачив тепер він як бохи і відчував як бохи. І замислив вперше серед людей вбити Боха Свого Допича.

17. І побачив Допич, що люди якісь дивні стали: приглядаються до всього, прислухаються, на смак куштують все, і нишпорять все, і літерам своїм весь час неотступно нашіптують. І прикликав Допич Івануїла, щоб дізнатися, як плем’я його арахнідів винищує.

18. Замотав Івануїл навколо голови своєї тканину, лишив тільки щіль вузьку, щоб два ока його було видно. І сказав людям своїм так само зробити, щоб тільки очі їх було видно, наказав взяти мечі довгі і пішли вони разом. І наказав сховатися по кущах їм, як вийде він до Допича на розмову, а як він обнажить клинок свій, то нехай вони виходять і поразять Допича. І так зробили вони.

19. І вийшов він до Допича Боха свого і говорив з ним. І спитав Допич згори, чому обличчя своє ховаєш від мене, чи ти щось приховуєш від мене. І пав на коліна Івануїл і заплакав гірко очима відкритими, щоб Допич бачив те, а іншими очима сміявся з нього. І сказав, Бохє Мій, утіш мене, бо не знаю я спокою і радості в Білому Світі від клятих арахнідів. І вирішив підтримати його Допич і спустився до нього і взяв його за руку.

20. І тоді Івануїл оголив клинка свого і встромив вістря в Допича. І спільники його вискочили зі сховків своїх і встромили клинки свої в Допича. І вбили його. І забрали п’ять очей його і поклали в амфори.

21. І змарнів колір один на Веселці і змішався частково з іншим. І побачили це Бохи Білого Світу і почали шукати причину того. І узріли мертвого Допича. І не могли бачити очима Його кривдників Його, а люди поховалися і їх не побачили.

22. І сказали вони, будуть прокляті ті, хто вчинив таке з братом нашим. І пеняли одне одному, що то він убив, аби владу зібрати всю над Білим Світом.

23. І почали вони нову сварку і стали битися три на три. До Кордону приєднався Блазень і став з ними Сторожа. А Війна, Сонце і Сіль стали з іншого боку. Впав Кордон і відбитком став на тверді. Впав Сонце і відбитком став на Небі. Впав Сторожа і відбитком став в очах людських. Впав Сіль і відбитком став в океані Білого Світу. І лишились тільки Блазень і Війна. І Блазень виколов Війні його очі і впав від сміху заливаючись. А Війна на сміх цей пішов і відрубав Блазню руки і ноги наполовину і розірвав ротяку його.

24. З тих пір Війна сліпий над білим Світом панує, а Блазень кульгає серед людей і лякає їх своєю розірваною пащекою. І не перетинаються Вони більше.

25. А люди бачили то все, чули і відчували серцями своїми. І прокляли вони Бохів Своїх, бо нерозумні вони були, натомість зло сіяли. По смерті ж їх поставили пам’ятники всім, окрім Війни і Блазня. І тужили за мертвими.

26. І казилися Блазень і Війна, бо один став каліка, а інший став сліпцем нерадивим, і мстилися людям, що більше не шанують їх. І так люди запанували на Білім Світі, а Бохи втратили Сенс свій.

27. І тоді люди вирішили вигадати собі боха єдиного і прийшли до Івануїла. І сказав він їм, не вигадаю вам боха, бо я вже є бох, бо я вам дав очі щоб бачити, і запах і смак і відчуття. І ви є плем’я моє і маєте мене почитати. Бо я перший серед смертних убив боха свого Допича і тим спричинив бійню і розбрат серед Бохів ваших і звільнив вас від іґа Їх. Тож вірте мені і вірте у мою силу, якою я вас звільнив від бохів. І коли мовив він це, то виповзли з рота його арахніди чорний і прозорий і билися на язиці його. І роздвоївся тоді язик його, і кожен арахнід сидів на своєму кінчику жала і білий плювався прозорою отрутою, а чорний шкірив ікла свої. І це був знак, що слово його небезпечне, і злякалися вони і поклонилися йому і став він їм за Боха. Вік же Івануїла був 40 років, бо більше тоді люди і не жили. І як те сталося, то вжалив його прозорий арахнід і додав йому 28 років життя, а як вжалив чорний арахнід, то додав йому 280 років життя. І правив по тому він ще 308 років в Білому Світі, а потім помер.

28. А мешканці Темного Світу дивилися на те все очима павуків земних і опрутнівали з того піхвеця, що коївся в Білім Світі.

Примітка на полях: “Світло є лише потоком електромагнітних хвиль. Чи фотонів - часток, що ведуть себе як речовина. Чи ще якусь може мати природу. В Білому Світі вважають, що воно має якусь подвійну природу і незрозуміло самим його мешканцям, як і все інше в Білому Світі. Уникай розуміння Білого Світу - він заплутаний, і тебе заплутає. Пітьма не має ніякої природи чи визначення - це колишня пустка, яку ми визначаємо, коли опиняємося у ній.”