НС 18+

18+

Боліла голова, справ навалилося – непочатий край. Після роботи не мала ні сил, ні бажання вступати до супермаркету за продуктами.

Вдома випила води, подрімала, і трохи полегшало. Навіть з’явився апетит, проте в холодильнику миша повісилася – сир засох і був неїстівним, а соком не наситишся.

Щойно замовила піцу і ввімкнула тридевізор, як озвався домофон.

– Мавпо, ти чо’ не відповідаєш? – невчасно нагодилася Нана. – Дзвоню їй на смарт, глухо, як на Марсі.

– Ох, забула ввімкнути звук, вибач, – похопилася Нел. – Мали важливого клієнта, замоталася.

– Ясно, то ж дивлюся, виглядаєш, як вичавлений лимон, – Нана хлюпнула на диван, хапнула пульт і почала перемикати канали. – Є щось пожерти?

– Скоро буде піца, велика – віриш, спиною чула, що когось принесе. А ти чого з порожніми руками?

– Ай, не питай. У мене, знаєш, не найкращий день видався.

– Чого так?

– Виставила за двері Кубу. Уявляєш, скинула аванс у спільну скарбничку, а воно «Чого так мало? Я ж казав, що хочу флайборд». Це було останньою краплею – мурло, цілими днями валяється на ліжку, бавиться ігри, нідідька додому не приносить, а хотілку розкатало. Зібрала його манатки і копендупен.

– Ого.

– Ага.

Кур’єр приніс піцу.

– Фуєф? – напхавши повен рот, поцікавилася Нана: – Фо вино, фо тобі подафуфаф феф, фе є? Фягни фуда.

Вино пішло «на ура».

– Красота-а, – розляглася на дивані Нана. – Але для повного кайфу чогось бракує. І чого? О! Давай замовимо хлопчиків?

– Що? Яких хлопчиків? Як це замовимо?

– Як-як, елементарно, Ватсон, набираєш «К’юз-ескорт» і…Хочу цього і…цього.

Поки господиня дому второпувала, що діється, подружчині пальці забігали її смартом.

– Здуріла? –кинулась відбирати ґаджет.

– Ми ж дорослі дівчатка? І потім... мені сьогодні конче треба, Нелусик, ну будь ласка, будь ла-а-асочка.

Ледь не посварилися. Нарешті Нана здалася і повернула смарт. Проте домофон сповістив, що запізно. Подружка кинулася до дверей, Нел скочила за нею.

– Салю-ут, хлопчики, заходьте, почувайтеся, як вдома, – защебетала Нана.

– Вибачте, але замовлення скасовано, – рубанула Нел, та парубки її не слухали, ввалилися до кімнати і почали роздягатися.

Обурена безпардонністю візитерів Нел схопила вазу і лупнула нею об журнальний столик, на який молодики покидали речі. Нана, ледь не похлинулася своїм п’яним белькотінням, змовкла і вирячилась на черепки. Хлопці перестали роздягатися.

Один з них, рудий атлет, граючи м’язами в рясних тату, мовив:

– Круто. Виклик скасовується, чи як?

– Чи як? – Нана з надією глипнула на подругу, та Нел була невблаганна:

– Скасовується. Скільки з нас?

– По разу і триста баксів кешем, – оскалився рудий.

– Джею, перестань, – втрутився багряноволосий з пірсингом на брові.–- Дівчата, він жартує. Лише п’ятдесят зелених.

– Жартую? А неустойка? Я не проти з кучерявою, класна мала. Як вона тобі, Дене? Хоч’, бери. Чи в тебе на блондинку стояк?

Нана дурнувато хіхікнула. Це ще більше розлютило Нел.

– Що ви собі дозволяєте?!– метнулася на хвильку по гроші: – Ось ваш… гонорар, вимітайтеся.

– Вибачте, дівчата, – хмикнувши, почав защіпати сорочку багряноволосий. Брязнувши пряжкою, затягнув ремінь, тоді розчепіреними пальцями причесав космату чуприну. – Бувайте, нас вже нема.

Коли Нел зачиняла, той, якого назвали Деном, затримався в порозі, на мить вхопив її за зап’ясток, наче хотів щось сказати. Та потім лиш хитнув головою і пішов собі.

– Ми замовили хлопчиків. Ми замовили хлопчиків?! Чи що це було? – клацала пультом Нел, безцільно перемикаючи канали. Нана сиділа поруч, то заглядаючи у горлечко, то перехиляючи порожню пляшку над висолопленим язиком:

– Було? Нічого ж не було. Я прогнала Кубу, а рогів не наставила, от лайно. А ти, жлобка, приховала від подруги ще одну плящину, добре, що Нануся її знайшла. Гик. Можна я в тебе переночую?

***

– Хто-хто? В еротичних сновидіннях? Клас! А мені рижий сподобався, ух, так би його й з’їла. От би мені приснився, але не сниться.

– Нанко, ти що, тупа, яке клас? Не раз наснився, а щоночі, два тижні поспіль, розумієш? Це ненормально.

– Переспала б тоді, то не снився б. Мужика тобі треба, заведи когось.

– Приколюєшся? А Рос?

– А, точно. Стоп. Хочеш сказати, що ти з Росом того, а сниться Ден? Запала чи що?

– Ага, «запала» – толком навіть не роздивилася. Раптом щось підсипали, наприклад, афродизіак? Я про пійло, яке вони забули.

– Навряд чи, стимулятор не діятиме вибірково, я ж теж прикладалася, навіть більше за тебе, – Нана подмухала на лате і відсьорбнула, – Тут інше.

– Хотілося б з’ясувати, що.

– Хм, я тут подумала… тільки не злися. Є у мене знайомий психолог, давай запишу на прийом, здається мені, що причина не у вині, а в твоїй голові.

Діватися від слушного аргументу було нікуди, тож незабаром подруги подалися до приватного кабінету лікаря Гавера.

Оглянувши пацієнтку і зробивши необхідні дослідження, доктор вирік:

– Відхилень не бачу, скоріш за все – наслідок перевантаження. Ось вам рецепт заспокійливого, більше відпочивайте і не переймайтеся дрібницями. У випадку чого, звертайтеся.

Весь тиждень Нел сумлінно пила мікстуру, проте сновидіння не припинилися. навпаки, стали яскравішими і вигадливішими.

Після лікаря Гавера, був доктор Клос і професорка Феншоу, проте, всі лише або руками розводили, або кивали на перевтому і стрес,

Нел змирилася. Так тривало б і далі, якби Рос не почав помічати охолодження у стосунках.

– У неї хтось є? – допитував Нану. – У неї хтось є! Ми не кохалися майже місяць!

– Заспокійся, нікого в неї нема, – щиро запевняла подруга.

Проте Рос не вгавав. Почав слідкувати за Нел. Якось, сподіваючись застукати кохану на гарячому, потайки пробрався до квартири і застав її сплячою. Іншого чоловіка не виявив, але почув цілком розбірливі фрази.

– Хто такий Ден? – розбудив подругу і влаштував допит. Коли та розповіла правду, не повірив і грюкнув за собою дверима.

***

Нана ледь не влізла в екран – реклама від вікопомної «К’юз» спокушала ефектним роликом і звабливим голосом: «Хто вони, об’єкти ваших таємних пристрастей? Які фантазії приховує ваша підсвідомість? Ексклюзивна пропозиція від розробника! Мікрочіп НС 18+ обіцяє вам незабутні сни й широку гаму відчуттів! Спіть і насолоджуйтеся!»

– Ось, полюбуйся, нічний блок,– назавтра тикнула під ніс подрузі смарт. –Виглядає, що тебе чіпували, дорогенька. Збирайся, зараз тітка Нана влаштує комусь великий скандал.

На рецепції візитерок зустріла широко усміхнена лялька з ногами від вух, затараторила і всучила каталог послуг. Проте усмішка випарувалася з її розмальованого личка, щойно Нана заявила про несанкціоноване чіпування і пригрозила повідомити у Ліцензійну палату. Лялька заметушилася, тицяючи по сенсору селектора пещеними пальчиками з крикливим манікюром.

З’явився управитель, почав вибачатися, запропонував дечіпування за рахунок фірми.

Процедура пройшла безболісно і швидко, за декілька секунд сигналізатор повідомив про успішне видалення чіпу.

– Ще раз прийміть найщиріші вибачення, – запопадав управитель, – Якщо колись надумаєте скористатися будь-якими нашими послугами, отримаєте їх теж безкоштовно, завжди раді вам.

– Раді вони нам, – перекривила Нел, попиваючи мохіто в барі, куди вони з Наною опісля. – Але вже. Нарешті висплюся по-людськи.

– Тепер рижий із патлатим опиняться на вулиці. Так їм і треба, скурвим синам. Ну, за нас, красивих і бойових.

– Віват нарваним сучкам, – долинуло зовсім поруч. Подруги синхронно повернули голови – за столиком неподалік сидів Джей, шкірився і чаркувався до них бляшанкою «Будвайзера»

Нел показала йому середній палець. У той момент з-за рогу вигулькнув Ден. Оцінивши ситуацію, на ходу всучив докуплену випивку приятелю, що було кинувся до дівчат на розбірки. Всадовив того назад за столик, щось різко сказав. Джей більше не шарпався, лише сердито відкупорив і перехилив чергове пиво.

– Пішли вони, – скривилася Нана, – нехай напиваються. Теж мені, жертви Титаніка.

Нел виспалася пречудово. В цю ніч, наступну і по наступній. Втім, небавом їй стало бракувати тих снів.

Світила «голодними» очима, знайомилася і перебирала кавалерів, проте зупинитися на комусь одному не могла.

– Не впізнаю тебе, – вимовляла їй Нана.– Ти ж розумієш, що стала залежною?

– Розумію, та нічого зі собою вдіяти не можу. Цікаво, чи це лікується.

– Не впевнена, що лікування допоможе. Це не просто залежність від сексу, ти таки запала. От що, дорогенька, якщо не хочеш з ним замутити, краще вже сни, ніж з ким попало. Постав чіп знову.

– Гадаєш? За К’юз боржок, але йти до них після скандалу не хочеться.

– Зараз бум на НС, старі і вдосконалені, виявляється, подібним бізнесом багато хто займається, взяти хоча б «Хепінез».

– Справді? Цікаво, як воно іншим заходить, чи тільки я одна з прибабахом? Та знаєш, напевно зачекаю. Спробую помиритися з Росом, почати з нового аркуша.

Нел злукавила – про Роса й думати забула. Наступного дня потай від Нани помчала в «Хепінез».

Молодик у твідовому костюмі сидів навпочіпки спиною до неї і збирав з підлоги розсипані документи, секретарка розгублено тупцювала поряд.

– Пробачте, я ненавмисно, – белькотіло дівча. – О, пане управителю, до нас клієнтка.

Той різко підвівся і обернувся.

– Ви? – зірвалося у Нел замість вітання.

– І вам доброго дня, – осміхнувся Ден. – Питання «Що привело вас сюди?», мабуть, недоречне.

– Я.. мені..Нана…– зачервонілась Нел, але опанувала себе і перевела стрілки: —А ви що тут робите?

– Працюю, як бачите.

– Працюєте?

– Управителем. Добре, що тоді так склалося.

– Добре, що мені підсадили чіп?

– Я про звільнення. З кур’єра до управителя – непоганий поступ, еге ж? А з чіпом був невдалий жарт, я вже вибачився.

– Через ваш жарт у мене... – не договорила, перед очима виразно постав останній із снів, від чого зайшлася червінню ще дужче. Аж у голові запаморочилося.

– Вам погано? Мадлі, відчини вікно.

– Дякую, не треба, я краще піду.

Ден не став стримувати і дівчина квапливо покинула офіс.

***

І чому, через день, зустрівши Дена у знайомих на вечірці, Нел не здивувалася? Обидвоє уникали одне одного, а згодом юнка кудись щезла.

Застав її серед саду, в альтанці. Самотою пила шампанське, на той час вижлуктала вже багатенько.

– Знову ви, – зітхнула приречено.

– Знову ви, – відказав, тамуючи сміх.—Тричі випадковість називають закономірністю. Я тебе дратую?

Не відповіла. Сів поруч, відібрав пляшку, допив решту.

– Я заплуталась і мені погано. Хочу зникнути., розчинитися. Раз і нема, самі атоми. Втонути в цій. цьому.. як його там… океані всесвіту... піщинкою впасти на дно-о.., – заплітаючи язиком, профальшувала рядок провінційного хіта.

– Ти чого, мала, ану перестань, – взяв її обличчя у долоні. Потім витягнув з кишені тубу, відкоркував і висипав на долоню дві капсули. – Глянь, що маю, це краще ніж шампан, крек і колеса. Нове покоління, самознищувальні НС лише на один сон. В мене теж не найкращий настрій, давай разом, йо?

Махнула рукою, мовляв, байдуже, роби, як знаєш.

***

Прочуняла на софі у просторій кімнаті розкішного будинку. З вікон навскоси лилося золоте передвечірнє світло.

– Де я? – промовила.

– Уві сні, – Ден сидів поруч. – Чіп, забула? Ходімо.

Подав зігнуту в лікті руку, Нел оперлася на неї.

Зауважила на собі декольтовану сукню зі шлейфом, що заволочився позаду, коли рушили коридорами. На Денові був костюм, теж стилізований під відповідну епоху – камзол, вузькі панталони, панчохи.

В кінці анфілади побачила розчинені двері у залу, де зібралося чимало народу в подібних строях.

– Ого, костюмовані сни мені ще не снилося. Середньовіччя?

– Венеція, 17 сторіччя. Одягнімо маски, – юнак простяг одну юнці, іншу заклав на своє обличчя, махнувши рукою, згубився в юрбі.

Нел подалася слідом. Довкола мелькали розписані баути, ньяґи і коломбіни,* шелестіли атлас і тафта, виблискували прикраси, дзенькали келихи, палахкотіли свічі.

Якийсь молодик запросив її до танцю. Рухаючись, зауважила, що не вміє танцювати, тож всю увагу зосередила на тому, щоб хоча б не стати партнерові на ноги і не заплутатися в подолі сукні. На щастя, партнер виявися терплячим і вихованим.

– Король балу! Король, король! – зненацька прокотилося залою.

Танці зупинили. З-за важких оксамитових завіс за тронами, вийшов юнак у вольто*і шатах венеційського дожа, збіг східцями до натовпу, а потім піднявся назад з білявкою під руку. Дуже знайомою білявкою, її золота коломбіна не приховувала характерної родимки над губою.

– Ко-ро-ле-ва! Ко-ро-ле-ва! – скандували присутні.

– Нана! – вирвалося у Нел, та голос втопився у хвилі оплесків на честь королеви й короля балу.

Музики заграли знову. Під час повільного танцю ноги вже не так плуталися, юнка встигала підглядати і повторювати рухи.

Проте неквапний танок раптово обірвався швидким мотивом тарантели. Присутні взялися за руки і утворили два кола, розганяючись і підстрибуючи в такт запальній мелодії. Партнер вихопив юнку із загального кола і закружляв парою, сопучи їй в обличчя. Це почало дратувати.

В пошуках чогось чи когось глипнула в бік трону – король якраз розмовляв з королевою, та заливисто сміялася і ляскала співрозмовника складеним віялом. Нел охопила образа, що Ден покинув її напризволяще, а ще –незрозуміла заздрість до тих нагорі.

Поки дівчина пожирала очима королівську пару, музика пришвидшилася, двічі вдарив гонг і на підлогу полетіли віяла і головні убори. Після наступного гонгу долі попадали камзоли і корсети. А ще за мить чоловіки мчали у танці топлес, а жінки у самих сорочках. Одна Нел була одягнена, як раніше.

Король перестав балакати з королевою, скинув плащ і жбурнув на трон. Серце Нел стрепенулося, коли зауважила, що той рухається в її бік. Розштовхуючи пари, дож добрався до юнки і на ходу вирвав з обіймів партнера. Так само різко притягнув до себе й продовжив танець. В який момент блуза на ньому розхристалася, і долоня дівчини мимоволі торкнулася гарячої шкіри. Юнку аж трясонуло від вияву -- вона знає цю шкіру, це тепло!

Незабаром темп танцю настільки зшаленів, що втриматися в парі стало годі, Нел відчула, як, кружляючи, вже не сягає підлоги, судомно вчепилась долонями в шию партнера. Хтось сильно шарпнув її за поділ сукні. Щоб не відірватися і не полетіти разом з відцентровою силою казна куди, щосили рвонула всім тілом, обхопила стан партнера ногами і повисла на ньому, притиснувшись щокою до грудей і заплющившись. Так і кружляли химерним тандемом, аж поки не сповільнилася музика. Коли розплющила очі, побачила, що світло пригасло, а повітря сповнилося тонкою сивою поволокою і запахом тліючих ґнотів. Присутні почали покидати залу, народу поменшало, згодом не залишилося нікого, лише вона і король.

Нел зіскочила на землю, відступила крок назад. Але король не мав наміру її відпускати. Зробив знак музикам, і ті заграли старий добрий вальс. Рухи танцю були знайомими, а руки, які вели дівчину – впевненими і вправними. Такими ж, як у її колишніх снах.

Втім, сказати, що старий сон повернувся, було б неправдою. Подібне, але інакше, дарувало нові відчуття та емоції. Він чи не він? Партнер був у масці, а зазирнути під неї юнка так і не наважилася.

Король балу підхопив її на руки і швидкими кроками перетнув залу.

Там, за куртиною, горіли свічі, сяяло шовками і дихало пристрастю всипане пелюстками ложе.

***

Сон був неймовірним, а похмілля важким. Нел заледве виповзла з-під пледу. Почала згадувати, як вона тут опинилася : альтанка, випивка, Ден.

У ванні довго хлюпала на лице холодною водою, тоді запнула волосся у вузол. Почовпала коридором до кухні, мимохідь зазираючи у кімнати – так і є, після пізньої вечірки гості ще спали, господар дому лежав на підлозі серед купи пляшок і переплетених тіл, відкинувши голову на чиюсь руку.

– Привіт,– Ден теж вже не спав, намазував джем на булку.

– Як можеш їсти, після вчорашнього гульбану? – скривилася дівчина.

– В мене добрий апетит, – відказав юнак і відкусив намащаний шматок. – Та й випив я небагато. Зате ти наклюкалася по саме нікуди, відключилася, щойно добралася до подушки.

– Слухай, я…Тільки пила? Більше нічого такого?

– В сенсі?

– Ну, наркотики, чи …

– Ти про чіпи?

– Значить не примарилося.

– Не морочся, після сну самознищилися… До речі, як пройшло? Наснилося, що хотіла?

– Так. Не знаю, – відказала дівчина.

– Чого не знаєш?

– Не знаю, хто він – був у масці, всю ніч, я не бачила його обличчя.

– Чому ж не попросила зняти?

– Не знаю.

– Дивна ти. Я б попросив. Або сам зняв.

– Не називай мене дивною. І взагалі, яке тобі діло, навіщо допитуєшся, що і як? – вибухнула несподівано.

Ден знову наклав джем на булку, не кваплячись, оглянув намазане з усі боків.

– Навіщо? Хвилююся, чи справно працюють продукти нашої фірми, я тобі не казав, що в долі з власником?

–.Ах. Он воно що, продукти. Добре, що зізнався. Значить я для тебе піддослідний кролик?

– Цікава думка, про кролика. Та бач, неув’язка – якщо так вважати, я теж, в певній мірі кролик. Е-у, забула, що й собі вживив чіп?

Нел прикусила язика – на рівному місці образила візаві, лише через те, що той хотів підтримати дружню розмову.

– Вибач, – пробурмотіла, – голова зранку не надто варить. А як твій сон?

– Круто. Я б не проти повторити. А ти? Ти свій хотіла б?

Звісно хотіла, особливо, щоб зірвати маску. І не розчаруватися у побаченому. Поринула в думки і відразу злякалася, що Ден прочитає їх, дізнається про таємну пристрасть до Дена віртуального, намареного підсвідомістю. Це було б жахливо.

– Ні, не хочу.

– Боїшся.

– Я?

– Боїшся, бачила б ти своє лице, коли казала ні.

– Чого мені боятися?

– Правди.

– Якої ще правди? Ловиш мене на слабО? А давай. Доведу, що не з лякливих.

– Нині ввечері на тому ж місці.

– Нині? Але ж вечірка скінчилася, скоро всі розбіжаться по норах. Може іншим разом, – спробувала відкараскатися.

– А ти не в курсі? Вечірка продовжується ще на один захід, правда ж, Алексе?— сяйнув усмішкою Ден.

– Умгу, – в кухню якраз заявився господар будинку, припав до банки з «Кепсі», як спраглий верблюд до водопою. Коли її спорожнив, полегшено видихнув: – Та хоч на десять заходів. Головне, щоб припаси не кінчалися. Я вам дивуюся, хлопці-дівчата, молоді, красиві, чого паритесь? Живіть, пийте, гуляйте, поки хочеться і можеться. Пішов я, покимарю ще трохи. А ви тут, тойво, дивіться, не побийтеся.

***

– Вживлюй, – Нел підставила зап’ясток і відвернулася, не могла дивитися на маніпуляції з вторгення в її організм: чи то забір крові, чи як оця.

– Готово, тепер по пивку?

– Ні, годі квасити. Коли він спрацює?

– Коли заснеш.

– Чорт, не хочу спати. Доведеться приймати снодійне.

– Не терпиться кохатися?

– Не терпиться зазирнути під маску.

Ден знову чекав її пробудження уві сні. Цього разу антураж нагадував Алжир часів французької колонізації початку 19 століття.

– В мене питання, – спинила його на півдорозі. – Скажи, чому в моєму сні ти весь час присутній, але не мій герой?

– Я лише плід твоєї підсвідомість, спитай її, – відвід погляд. – Потім, коли прокинешся.

Посеред зали на золотих подушках сидів чоловік, зодягнений у в берберські шати. Обличчя до половини прикривала маска у східному стилі, з косими розрізами для очей і трикутною плашкою над носом. Рот був замотаний темно-синьою, як і тюрбан, пов’язкою. Перед ним танцювало кілька дівчат у топах і шароварах.

Навколо на килимках сиділи і пригощалися учасники дійства.

Нел пристала до групки неподалік, спостерігала і чекала, звідки і коли з’явиться її обранець.

Тим часом бербер підвівся і підійшов до танцівниць. Провів пальцями по обличчі та шиї однієї з них. Нараз щось різко вигукнув, мабуть, арабською. Танцівниці вклонилися і розбіглися. Звідкись взялися озброєні мечами чоловіки, почали рискати залою. Один з них зупинився біля юнки і махнув рукою. Нел не встигла й моргнути, як її схопили за руки і поволокли до бербера. Десятки очей вп’ялися у неї. Почулася приниженою такими діями, а тому вкрай некомфортно. Вирішила змінити сценарій сну і підвелася, та за мить дужі руки стражів знову кинули її на підлогу. Чоловік зробив знак відпустити, запобігливо нахилився і допоміг підвестися. Зненацька Нел здалося, що очі, які зорили з отворів маски, глузливо примружилися. Не тямлячи себе, метнулася, і одним махом здерла з чоловіка маску.

Присутні ахнули. Бербер же спокійно склав руки на грудях – під зірваною маскою виявилася інша. Нел розгубилася лише на мить, тоді кинулася здирати й ту, іншу. Чоловік перехопив її руку, наспіли стражники, скрутили й під осудливий шум і тикання пальцями поволокли бунтарку із зали.

Її припнули до мурованої стіни у підземеллі, освітленому факелами, і залишили саму.

«Неприємний сон. Доведеться про себе подбати. Ось що допоможе, у снах це завжди працює, – Нел заплющила очі, уявляючи, як розкриваються і падають кайданки.—Ну ж бо». Та прийом не подіяв. «Що таке, якого лисого? Все, пора зав’язувати з чіпами. Нехай лише зірву з пихатого бербера кляту машкару».

Згадай чорта. Почула, як відлунюють кроки. Підійшов, дістав з піхов кинджал і розпоров її одяг згори донизу. Нел напружилася – її герой досі не був брутальним.

– Посміла привселюдно кинути мені виклик? – приставив кинджал до шиї. Вістря боляче втислося у шкіру, а серце підскочило до горла і відчайдушно закалатало.

Не стрималася і скрикнула, коли холодний метал поповз тілом донизу. Чоловік затулив їй рота, і схилив своє обличчя до її. В прорізах маски хижо блиснули зелені жарини. Від близького дихання і дотику розпашілого тіла, Нел стало млосно.

– Закортіло правди? Ось твоя правда, – бербер торкнувся вустами за її вухом, тоді хребцями повільно опустився на спину. Затремтіла, почала наливатися жагою. Коли ж розпалилася, чоловік рвучко відринув і, нічого не сказавши, пішов геть.

Нел спочатку не зрозуміла, що сталося. Заціпеніла на мить, а тоді наче прокинулася. Він її «продинамив»! Гнівно шарпонула рукою. І враз, о диво, кайданки, що тримали зап’ястки і кісточки, разом з ланцюгами з брязкотом впали на кам’яну долівку, – виявилися не замкненими.

Тремтячими руками схопила жбан, що стояв неподалік на триногому дзиґлику, і влила у пересохле горло трав’яний чай.

***

Розплющила очі. Яке щастя, кошмар закінчився! З полегшенням зітхнула, потягнулася. Годинник показував шосту ранку. Незважаючи на те, що вікна були відчинені, у приміщенні стояла задуха. Захотілося дихнути свіжого повітря. Нел, як була, боса і в нічній сорочці, вийшла надвір і попрямувала до альтанки.

Вмостившись на лавці, стала слухати щебет ранніх пташок і шелестіння листя, це її заспокоювало.

Ден гукнув і ще здалеку помахав рукою.

– Як щодо перекусу? – виклав на столик таріль з круасанами, горнята з кавою і кухлик з молоком. Була не проти, кошмар її вимотав, наче пробігла марафон, тіло досі було напруженим і дрижало.

– Дуже люб’язно з твого боку, ти, як завжди, знаєш, де мене знайти.

– А то. Як успіхи?

– І не питай.

– Що так? Розкажи, мені цікаво.

– Давай краще снідати.

-- А все ж?

– Відчепись. Подай, будь ласка, молоко.

– Дам, коли, розповіси.

Нел необережно смикнула Дена за руку, в якій той тримав кухоль, і вилила на себе молоко. Батист моментально просякнув рідиною і прилип до грудей.

– Але ж я розтелепа, – почала відліплювати від тіла тканину, раптом зауважила, що Ден витріщається.. – Не дивися на мене так. Чуєш? Ану не дивися.

– Не буду. Дивитися.

Ден, не відриваючи очей, обійняв Нел за талію і притягнув до себе. Тоді різким рухом згріб зі столика на землю все, що приніс.

***

– Мені здалося, чи ти плачеш? – допитувалася з динаміка голос Нани. – Зараз приїду, і все мені розкажеш.

Вислухавши сповідь і розкаяння, Нана хвилину перетравлювала почуте.

Отже, ти втекла від нього після того, як переспала?

--Угу.

– Але навіщо?

– Поняття не маю, я заплуталася.

– Не розумію, в чому проблема, адже кажеш, було класно.

– З героєм снів теж було ого як, і раптом це не Ден.

– Агов, подружко, що ти верзеш, опустися на землю. Навіщо тобі сни, це ж несерйозно. Побавилася, і досить. Маєш реального, живого мужика, лови кайф і не заморочуйся.

– Не можу. Мені доконче треба знати, хто під маскою. Доки не дізнаюся, не заспокоюся.

– Сподіваюся, ти не встругнеш дурниці і не підеш просити Дена, щоб влаштував тобі прогулянку сновидіннями ще разок. Май на увазі, якщо ти це зробиш, ризикуєш його втратити.

Нел не відповіла, саме це вона і мала намір зробити. Була одержима «маскою» зі снів.

– Куди пропала? Я тебе всюди шукав, – Ден сидів на сажовому пеньку і стесував кору з дрючка. Підвівся, щоб поцілувати, але юнка ухилилася.

– Щось не так?

– Хочу тебе дещо попросити. Обіцяй, що не образишся.

– Постараюся, – відклав роботу. – І?

– Можна ще разок? Я про чіп, – ховаючи очі, пробурмотіла Нел.

– Чіп? – Ден хвильку помовчав тоді знову взявся тесати патик – Нема проблем. Кажи коли.

***

Темношкірий служка запровадив її у римські терми. З води підіймалася пара, насичена приємними ароматами.

В центральній купальні зібралося чимало охочих поніжитися і погріти кості. Нел подалася в «рукав», де нікого не було, Залишила огортало скраю басейна, обережно зійшла східцями, занурилась по шию. Тепла вода приємно обволокла тіло. Сперлася до стінки і заплющила очі. Мабуть задрімала, бо зненацька почала захлинатися. Заборсалася, хапаючи повітря. На щастя, за мить те, що тягнуло на дно, відпустило і виринуло на поверхню – ним виявився здоровань у масці сатира, з-під якої стирчали руді кучері. Це був точно не її герой, не нагадував його ні статурою, ні манерами.

– Що, злякалася? – спльовуючи воду і фиркаючи, вишкірився, задоволений своєю витівкою.

– Не смішно, – обурено кинула, дістаючи огортало і прикриваючись. –Хто ви?

Молодик зняв маску. Кого-кого, а побачити у своєму сні Джея, юнка точно не сподівалася.

– Ви? – пробелькотіла.

– А ти чекала принца? Зрештою байдуже, кого ти там чекала, – парубок зірвав з неї огортало і навалився, притиснувши до краю басейну.

– Відпусти, мені боляче! Відпусти! – заверещала Нел, видираючись.– Дене, розбуди мене, благаю, розбуди! Обіцяю, більше ніяких чіпів! Пробач мені, Дене!

Та сон не минав. Врешті, захрипла так, що вже не могла кричати, сили також вичерпалися, тож перестала чинити опір.

Джей послабив хватку:

– Ось так краще. З чого прочнемо?

Нел, скорчила кисло-звабливу усмішку, облизала вуста і наблизила обличчя до лиця нападника. Джей ласо плямкнув і поліз поцілуватися. В той час юнка скинула голову і щосили вкусила його за ніс. Чоловік вибалушив очі, тоді заричав, як поранений тур. З рани бризнула кров і потекла обличчям на груди, а звідти в басейн.

Нел почала відступати до східців, та Джей не дав їй втекти:

- Ах ти скажена сучко! – засичав, схопивши її за волосся, розвернув і навідмаш вдарив по обличчю.

Юнка навіть скрикнути не встигла, вилиця заціпеніла, наче хтось приклад до не шматок льоду, перед очима попливли круги, а потім все згасло.

***

Опритомніла в ліжку. Світ вже не крутилася, проте щока страшенно боліла.

– Ну в тебе і видок, – нависла над нею Нана.

– Де я? – почула свій хрипкий голос.

– У Дена вдома.

– У Дена? Мені боляче. Чому кошмарний сон ніяк не закінчиться?

– Це не сон, – Нана насупилася і відвернула вбік голову.

– Не сон?

– Окей, все одно колись дізнаєшся.

– Дізнаюся про що?– Нел спробувала сісти.

– Лежи, не вставай, – зупинила Нана. – Я трохи начудила. Ми з Деном начудили. Словом, все йому розказала. Пробач, пробач.

– Що ти йому розказала?

– Про те, що він ОП твоїх снів.

– Навіщо? Навіщо це зробила?!

– Після того, як ти вдалася у всі тяжкі, я злякалася. Вирішила рятувати. І добре, що розказала, Ден теж мені зізнався. В тому, про що не раз натякав, але чого ти вперто не хотіла помічати.

– То він знав… і коли я прийшла в «Хепінес» і потім…Дідько забирай тебе, Нанко, навіщо ти так зі мною?

– Не хвилюйся, тобі не можна, у тебе ймовірно струс. Обіцяй, що спокійно вислухаєш, бо не розповідатиму.

– Гаразд, що далі?

– Далі вирішили перемістити сни у реал.

– Що? Що ти верзеш?

– Не сердься, я лише хотіла, щоб ти наяву знайшла те, що шукаєш у снах: щастя, стосунки, любов,– називай це, як хочеш. Ден найняв акторів. Метою дійств було здолати твою фобію, а потім поставити перед фактом. Така собі терапія.

– Вщипни мене, я досі сполю. Дурня якась. Вечірки в Алекса теж були розіграними?

– Ні-ні, що ти. Алекс – Денів сусід, у нього часто товчуться гості. Свята простота, познайомити тебе з ним було нескладно, а далі – справа техніки: алкоголь, легкі снодійні – то ти в Алекса, то вже в Дена, і навпаки. Алекс навіть не здогадувався про те, що ми трішки скористали з його гостинності.

– Які молодці, мабуть пишаєтесь собою.

– Попросила ж вибачення.

– В голові не вкладається – найкраща подруга і той, кого почала вважати другом, ех, – Нел все-таки підвелася і сіла , спершись на подушки.— А рижий? Рижий теж частина плану? Де ви були, коли він намагався мене.., – скривилася, доторкнувшись до щоки.

– Прикрий випадок, Джея там бути не мало. Як і Дена. Не знаю, що між вами трапилося, але після попереднього…спектаклю, ходив сам не свій. Не розповідав, а я не допитувалася. У той вечір пішов з Джеєм у бар. Може по п’яній бовкнув про дармову гулянку, а дружок не проминув нагоди. Коли тебе там надибав, очевидно вирішив відтягнутися на повну чи помститися за звільнення, або те й інше. От же ж рижий виродок, а ще другом називався. Та отримав своє, Ден з ним поквитався

– Поклич його.

– Не зараз, – закопошилася Нана. – Відпочинь, віднови сили, а за кілька днів щось викрутимо.

– В сенсі викрутимо? Не хоче мене бачити? Поклич, ти ж вмієш людей вмовляти.

– Розумієш… – Нана підвелася.

– Що знову? Сподіваюся, з ним все гаразд?

– Так, живий і здоровий. Але тут його нема. Просив передати дещо, коли очуняєш. Почекай, я зараз.

Подруга повернулася з тацею, на якій був сніданок, такий самий, яким частував її Ден, тоді, на світанку.

Під тарілкою з круасанами лежав паперовий лист. Віддерла край конверта, добула і розгорнула складений аркуш. Прочитала:

«Мабуть, Нана вже розказала. Справжня подруга, любить тебе і переживає за тебе. Їй навіть вдалося підбити мене на цю авантюру, і я ніскільки не шкодую. Було неймовірно.

Втім, нещодавно зрозумів, що не твій герой, тож подальша гра не має сенсу. Вибач, що не прозрів раніше.

Коли очухаєшся, Нана відвезе тебе додому.

Прощавай, красуне.

Не злись»

***

– Ти не можеш в такому стані нікуди рипатися, особливо на пошуки таким способом, будь розважливою! – Нана ледь встигала за подругою. Люди зупинялися і оглядалися на дівчат, особливо ту, що світила величезним синцем і запухлим оком.

– Коли це я була розважливою? – Нел простягнула квиток та ідентифікаційну картку для реєстрації.

Працівниця аеропорту просканувала їх і ввічливо усміхнулася:

– Ласкаво просимо на борт «Каліпсо – НС 18+ Швидкий Трансцендентальний». Щасливого польоту!

–––

* Венеційські маски