Ідентифікатор Душ

Білосніжний гіперпотяг занурювався в підземні і підводні тунелі, петляючи змією по антигравітаційній колії, проносячись між кварталами сталевих хмарочосів і ландшафтами паркових зелених зон. Софія сиділа в купе вагону віп-класу, пила зелений чай і дивилась у вікно, на титанічні сталеві споруди хмарочосів мегаполіса, на пейзажні садів і лісопосадок. Потяг спинився на мармуровій станції, прикрашеній садами висячими на антигравітаційних платформах. Інспектор екологічної служби Софія, вийшла з вагону разом колегою Нікою, протискуючись через людський потік. Розповідаючи про те, скільки нових житлових комплексів і комерційних споруд, звели в цьому районі, на мисці старих будівель, в період останніх місяців, Ніка повела Софію в паркову зелену зону.

По дорозі, Софія зустрічала незліченну кількість читаючих людей, на станції метро, серед рядів крамниць що тягнулись вздовж вулиць. Її приємно здивував такий стрімкий підйом освіченості і культури людей. Вона, ні де не помітила жодного курця і не помітила нікого з пляшкою алкогольного напою. На вулиці не було жодного кафе, чи аптеки. В крамницях були лише відділи з: одягом, парфумерією, ювелірними прикрасами, книгами, побутовою хімією, побутовою технікою і меблями, декоративними рослинами і фауною, добривом для флори і кормом для тварин. На вулиці не було жодного кафе, ресторану, чи аптеки.

Софія спинилась в тіні паркового клену і дивлячись на фонтани що блищали на сонці зволожуючи бризками кущі алей, звернулась до Ніки.

- Ще не бачила стільки екзотичних дерев висаджених поряд з нашими європейськими кленами і кедрами. Бездоганний дизайн ландшафту. Як гарно повернутись до улюбленої роботи. Ти казала обладнання для перевірки стану грунту і повітря буде вже на місці.

- Шатл нашої екологічної служби в зоні злітного майданчику для аерокосмічного транспорту. Це в 45 метрах, з відси. Наші колеги з ранку закінчили інспекцію зелених зон що межують з промисловими комплексами і тепер службовий шатл в нашому повному розпорядженні на весь день.

Коли вони підходили до шатлу, то помітили що в придорожніх кущах лежать п'ятеро охоронців в білих бронекостюмах з емблемами охоронної служби Мед центу. В усіх були прострелені шоломи. З бронешоломів і тріснувших забрал, летіли іскри і витікала блакитна рідина з райдужними плямами. Ніка різко спинилась і зв'язалась з кимось по комунікатору. Софія оглядаючи трупи охоронців, наблизилась к шатлу і заглянула у задимлену пітьму салону. Ніка підскочила до жінки і схопивши за руку почала відтягувати її в сторону. Софі відчула що рука Ніки неймовірно холодна і сильна. З салону пролунав постріл з пістолета-автомата. Ніка з простреленою головою повалилась на землю. На Софію полетіли іскри і блакитні бризки маслянистої рідини. З салону шатлу вийшов чоловік і націливши лазерний приціл зброї на жінку сказав.

- Сідай в шатл! І не роби мені нерви.

Чоловік пілотував шатл і тримав зброю націленою на Софію. Софія пила з пакету сік через соломинку. Вона завершувала оновлення водного балансу в організмі. По мірі в тамування спраги, вона зосереджувала максимум уваги на пістолеті і на погляді чоловіка. Одним кутом зору він стежив за повітряним коридором, іншим кутом зору пильнував її. Софія оцінювала ситуацію. В мить коли транспортний рух змусить чоловіка зосередити максимум уваги на повітряному коридорі, вона зможе спробувати вибити з його рук зброю.

- Хто ти?

- До тебе ще не повернулась твоя справжня пам’ять?

- Що?

- Замовкни і слухай! Я так само як і ти перебуваю на лікуванні в медцентрі. Після пробудження, мене переконали в тому, що я вийшов зі стану коми і мене лікують від радіаційного опромінення і цілого ряду хвороб викликаних зараженням бактеріологічною зброєю. Тиждень тому, мене перевели на амбулаторний режим лікування і допомогли працевлаштуватись туди де я працював до війни. Сьогодні мій перший робочий день в архітектурній компанії. Так мало бути по плану машин. Якимось чином, до мене повернулась пам’ять яку мені стерли. Раніше, я був хакером в синдикаті контрабандистів. До мене повернулись знання і здібності IT спеціаліста і я зламав сервер в офісі архітектурної кампанії. Я дізнався що в місті перебувають лише дві людини. Я відстежив тебе.

- А в медцентрі, тобі лікують голову?

- Ти мене чуєш?!! Світом керують машини! По даним інформаційної мережі машин, на Землі зараз перебувають лише дві людини!

На голопанелі управління шатлом, запрацював комунікатор і Софія к своєму жаху почула голос Ніки.

- Якщо ви не налаштуєте навігатор на політ в напрямку Мед центру, координати якого вже скинуті в ваш термінал, я ввімкну в шатлі авто-пілот і заблокую ручне управління. Даю вам п'ять хвилин.

Гріндберг розбив прикладом зброї комунікаційну панель. На голо екранах засяяли повідомлення про початок операції блокування усіх систем управління. В салон почав надходити газ котрий викликав у чоловіка і жінки запаморочення і слабкість. Гріндберг спрямував шатл на дах хмарочосу. Софія вчепилась руками в руку чоловіка і спробувала її заламати відводячи дуло і лазерний приціл від своєї голови. Гріндберг відкрив вогонь і розніс лобове скло шатла, який стрімко йшов на зниження. Він випустив зброю, але втиснув жінку рукою в нано сидіння. Гріндберг навмисно різко спрямував шатл в низ, щоб як можна швидше сісти і вивести транспорт з ладу, до тієї миті коли Ніка перехопить управління. Апарат зірвався в круте піке. Шатл з грохотом і іскрами, з диким струсом і тертям металу об метал і бетон, приземлився на дах хмарочосу, зачепивши і пошкодивши блоки сонячних батарей і антени, під час гальмування. Рознісши все що було на даху, шатл спинився врізавшись подертим і побитим корпусом в супутникову антену. Софія вилізла з задимленого шатлу. Втрачаючи свідомість, вона бачила як в небі кружляли шатли поліції і Охоронної служби Медцентру.

******

Гріндберг знайшов собі безпечне місце для відпочинку в підземному паркінгу. Він припаркував угнаний гравікар серед рядів сотень легкових і вантажних гравікарів. Енергія екзоскелету бронекостюма знятого з охоронця Медцентру майже вичерпалась. Тіло було виснажене. Зараз більш за все на світі, він хотів відпочити і виспатись. Він ліг на сидіння салону, щоб не потрапити в поле зору водіїв андроїдів і провалився в сон. 

Центральна Африка. Лейтенант Гріндберг відвів втомлені очі від голографічного монітора, де відображались розвіддані що надходили з супутників і вид зграй БПЛА і поліз в бардачок освітленої сяйвом приборів кабіни водія і тактичного оператора мобільного ядерного ракетного комплексу. Рука занурилась в бардачок на дотик розрізняючи пігулки з медпрепаратами по формі і обгортці пластинок, від іншого мотлоху. Він витягнув пігулки з сильнодіючим наркотичним заспокійливим здатним стабілізовувати стан нервів і підтримувати бадьорість краще за каву. Він ковтнув пігулки легких наркотиків. Все одно, вже давно ніхто нікого тут не контролює і не перевіряє. Минув вже тиждень, як штаб не виходить на зв'язок. Всі лінії комунікацій і інтернет мережа накрились. Вдається тримати координаційний зв'язок лише з офіцерами полків і дивізіонів що дислокуються неподалік, в радіусі найближчих 40 км. Все. Далі мертва тиша. ШІ ПК тактичної машини повідомляв водію оператору тактичного ракетного комплексу про все що чув від інших сотень тисяч ШІ ПК одиниць наземної і повітряної техніки і з найближчих військових оборонних об’єктів. Обмін інформацією за межами радіусу в 70 км, відбувався виключно між комп'ютерами. ШІ повідомляв, що ворог активно застосовує ЕМІ зброю і здійснює нескінченні кібератаки на мережі серверів штабів командування і застосовує ще сотні інших видів зброї спрямованої на вивід з ладу комунікацій.

Доводилось задовольнятись цими крихтами, пазлами інформації. Навкруги розкинулись руїни мегаполіса і палаюча савана вкрита кратерами від атомних бомб. Скрізь, серед руїн кварталів, лежали груди знищеної і частково розплавленої військової техніки. Всюди жевріли згарища, палали будинки і автівки. Обвуглені андроїди встилали собою площі і провулки. В різних кварталах міста, лунали звуки перестрілок між підрозділами андроїдів і групами більш важких бойових роботів. В небі час від часу, з'являлись ескадрильї винищувачів супроводжуючи бомбардувальники. Бомбардувальники скидали на місто і його околиці, ядерні бомби, знищуючи одиниці військової техніки замаскованої серед руїн. В деяких кварталах, останні екіпажи військових бронекомплексів, продовжували бої з групами важких штурмових роботів. Місто заповнив туман зі смоку і диму. Мобільний комплекс з антигравітаційною платформою, з ядерними міжконтинентальними ракетами "Сет-348 М", тиждень тому, зачаївся під панелями поваленого хмарочоса, що впав на руїни двох менших багатоповерхівок. Весь цей час, маскувальне поле допомагало комплексу, лишатись не виявленим в глибини лігвища з повалених башт хмарочосів. Однак, запас енергії що дня все знижувався і знижувався. БПЛА служби фронтового забезпечення припасами: їжі, ліків, акумуляторів з енергією, чомусь раптом припинили прилітати і ситуація стала критичною. Лейтенант не міг полишити місце дислокації, не лише через наказ командування, а ще й через що хвилинне вороже повітряне і наземне сканування району.

Запасу енергорезерву вистачало виключно на маскувальне поле, що забезпечувало візуальну і теплову не видимість для ворожих пошукових систем виявлення. Лейтенант перерозподілив системи живлення мобільного комплексу на мінімальний режим використання енергії від якої відтепер залежало його життя. На живлення силового поля, антигравітаційну платформу і на 70% бойових і комунікаційних систем, енергії давно не вистачало. Гріндберг просто вимкнув усі системи які жерли багато енергії і були на даний момент не дуже потрібними. Головне щоб його не підвів маскувальний покров, з системами життєзабезпечення. Екран протирадіаційного захисту, відділяв його від радіаційного фону і забрудненого радіацією пилу. Життєзабезпечення працювало зі спартанською економією. Гріндберг другий день недоїдав і пив лише стільки скільки було треба для підтримання сил. Лише заспокійливі таблеткові стимулятори рятували свідомість від жаху і божевілля, що царювали навкруги. На протязі цього тижня, кожного дня, обривався зв'язок з екіпажами і командирами інших ракетних комплексів. Так тривало доти доки в ефірі не настала мертва тиша. Лише машини продовжували обмін зашифрованими тактичними даними в різних секторах руїн мегаполіса і на теренах вкритої кратерами саванни.

Гріндберг прокинувся від вибухів двох термоядерних бомб, котрі освітили лінію вирію пекельним сяйвом. По землі прокотилась хвиля потужного землетрусу, що сколихнув все навкруги. В комплекс влучили чотири ракети з ЕМІ зарядами. Комплекс віднесло серією вдарив і декілька разів перегорнуло. Машина врізалась в розвалини будівлі і перегорнута трохи набік занурилась в землю і уламки бетону. Енергія впала до нуля. Всі бойові системи здохли в лічені секунди. Грінберг активував наногерметичний бронескафандр і дістав з кобури плазмовий пістолет. Втомлені очі і ослаблене тіло, зрадницьки підводили його відчайдушне серце і незламний дух. Через перевтомленість, сильну дозу наркотика, він відчував запаморочення і марення. Чоловік приготувався до останнього бою.

В напрямку його підбитого РК йшли важкі штурмові роботи ворожої держави, озброєні комплексами арсеналів протитанкової і протипіхотної зброї. Важкі роботи "Деструктори" і "Винищувачі", просувались по уламкам і решткам роботів і бронемашин. Машини скануючи руїни і підбиту військову техніку, виявляли ще живих ворожих солдат і добивали їх. На РК впала холодна тінь важкого робота штурмовика з офіцерськими символами і штрих-кодами. Сканери наручних гарматних комплексів просканували кабіну водія. Серце лейтенанта скажено калатало. В якусь мить машина смерті раптом спинилась і завмерла. Інші роботи теж спинились і завмерли на місцях. В радіоефірі припинились переговори навіть між машинами. Навкруги настала тиша. Перестрілки і вибухи більше не лунали. Бої на усіх фронтах, в якусь мить просто припинились. Попіл і пил мов сніг падав з палаючих хмарочосів на землю, на зброю завмерлих роботів штурмовиків і на бронескло бронемашини РК. Настав час осіннього світанку.

******

Велетенський мов плавучий острів, науковий корабель, з сотнями лабораторних комплексів, плив к берегам Серверного острова, вкритого хмарочосами серверних палаців і баштами космодромів. Андроїд Ніка в чорному мундирі і носій військового ШІ Аякс в білому кітелі, стояли на палубі корабля і обговорювали хід проекту. Судно увійшло в гавань, де в тіні тропічного лісу, серед вкритих квітучими кущами круч, мерехтів вогнями порт. Софія зачинена в каюті корабля, спала і бачила сон.

Атлантичний океан. Гібралтарський пролив. Атомна субмарина крейсерського класу, з міжконтинентальними термоядерними ракетами, пливла на глибині 400 метрів, під захисним покровом поля здатного маскувати тепловий, звуковий і хвильовий слід в підводному просторі. Субмарина "Ереб", рухалась в напрямку району дислокації ворожої флотилії, авіаносці якої міріадами бойових БПЛА спустошували узбережжя з портовими містами. Дно на різних рівнях підводного шельфу, вкривали схожі на скатів, глибинні безпілотні дрони-міноносці. Зачаївшись, дрони сонарами і сканерами стежили за підводним простором узбережжя. На водній поверхні плавали сотні морських мін зі сканерними системами пеленгу, з програмами самонаведення на ціль і скоординованого переслідування об’єктів що порушили периметр. Якщо одна міна відчула і помаркувала ворожий корабель, чи підводку, інформація про цю ціль з координатами надходила усім надводним і підводним мінам в радіусі тисяч вузлів. Варто було лише одній міні виявити субмарину ворога і усі надводні і підводні міни зривались мов хижі риби з невидимих ланцюгів і починали переслідувати об’єкт, повідомляючи про його координати і маршрут руху, усім кораблям і субмаринам флоту. На засвічену ціль обрушувались усі найближчі міни і торпеди патрульних підводок і човнів. Субмарина "Ереб", посилила маскувальне поле комплексного захисту.

Капітан Софія оглядала голографічну навігаційну мапу з зображенням підводного шельфу і водного простору, узбережного району. Десятки невидимих дронів розвідників, що хвилини надавали оновлену інформацію про дислокацію ворога, яка в мить відображалась на мапі свіжими розвідданими. Три приморських міста стратегічного значенням, з верфями, доками і мережами ВПК, перебували під блокадою. Сорок дев'ять лінкорів, 34 есмінців, 78 крейсерів, зосередились вздовж узбережних вод, контролюючи периметр в зоні блокади. Лінія узбережжя протяжністю до 400 км, повністю контролювалась ворожим флотом. Десять авіаносців відправляли з палуб зграї бомбардувальників, котрі ковдровими бомбардуваннями рівняли з землею приморські міста і промислові зони. "Еребу" необхідно було про пливти між килимом підводних глибинних мін і над надводним саваном плаваючих мін. Під водою, по шельфу дна, хвилями прокатувались тисячі міноносних патрульних дронів скатів, на середніх глибинах плавали десятки охоронних субмарин.

- Сотня десантних кораблів наближається к берегам з десантом штурмових роботів. – Повідомив бортовий ШІ Ніка. - Ворог готовий захопити мережу наземних і підземних ВПК, що в перспективі дасть йому перевагу в регіоні. В результаті, ворог в десятки разів посилить промислові потужності і постачання високотехнологічного озброєння і боєприпасів в свій флот. Противник очікує, що сюди відправлять флот, для деблокування узбережжя і звільнення портових міст, тому підготував все для протидії.

- «Але замість 34-го флоту, сюди прислали субмарину "Ереб", з 50-тьма термоядерними ракетами». – Розмірковувала Софія.

Капітан Софія зблідніла. Командування щойно підтвердило наказ. "Ереб" має стерти все на узбережжі з лиця землі. На цей раз її ніхто не зможе підстрахувати і завершити почату нею місію. Субмарина "Нікта" не до пливла з Середземного моря до Гібралтару. Якщо вона провалить місію, вже ніхто її не виконає. Софія на якусь мить позаздрила загиблій подрузі, яку смерть позбавила від участі в цій місії. Вона провела рукою по сенсорно-голографічній панелі і активувала системи запуску 4 термоядерних ракет. Чотири ракети класу "Свіча Персефони" вилетіли з ракетних пускових відсіків субмарини. Ракети випірнули з хвиль морських вод і розігнались до гіпершвидкості ставши непомітними для РЛС і сканерів ПРО кораблів флоту. Термоядерні ракети оминувши ворожі ПРО завдали концентровані вдари по флоту і узбережжю. В лічені хвилини два ядерних гриба здійнялись над водами моря, ще два ядерних гриба засяяли над берегами Гібралтару. Сто одинадцятий флот ворога був знищений, за винятком 43 субмарин. І саме зараз вони йшли в атаку на демаскований "Ереб". Ядерні гриби в районі узбережжя здіймалися к небесам над палаючими руїнами і згарищами приморських міст і промислових зон. Викликані термоядерними вибухами у морі, велетенські хвилі цунамі накрили водяним саваном палаюче спустошене вогнем узбережжя. Ядерні гриби сяючи в вечірніх небесах, підняли навколо себе руйнівні вогняні і водні хвилі, що зносили навкруги узбережні будівлі і корабельні ескадри, поглинаючи все безоднею вогню і морських вод.

- Чотири групи ворожих субмарин, йдуть на перехват. Дві групи субмарин йдуть прямо на нас лишаючись на нашій глибини 400 м і готуються запустити в нас десятки торпед. На це вказують дані сканерів. Третя група субмарин скоро буде над нами на глибині 100 м. Там переважно міноносні субмарини "Тритони", тож припускаю що на нас спустять міни. Майже під нами на глибини 600 м, нас сканує четверта група субмарин. Нас взяли в приціл і готуються атакувати з усіх напрямків.

- Пливи в напрямку найближчого фарватеру. Там зараз палають і йдуть на дно кораблі флотилії. Підводний простір заповнений тонучими кораблями і їхніми уламками. Виконуй! Готуйся маневрувати між міріадами тонучих тон металу і між мінами і торпедами. Я в тебе вірю, подруго.

Субмарина маневруючи по пливла через фарватер під палаючим і тонучим флотом, ухиляючись від торпед і тонучих кораблів. Підводку почало трясти. Відчувались потужні поштовхи. Несподівано сильний удар уповільнив швидкість субмарини. Голографічні інтерфейси на капітанському містку почали гаснути.

- Зафіксовані пробоїни в 11 ділянках зовнішнього корпусу і у внутрішніх відсіках. Я за герметизувала затоплені відсіки, але не можу активувати ремонтні дрони. Не вистачає енергії. Я не можу контролювати 79% систем корабля. Не можу завершити діагностику усіх пошкоджень... Рекомендую евакуацію. Я зосередила рештки енергоресурсу на підтриманні живлення у відсіку з рятувальними батискафами.

Софія вибігла з капітанської рубки в темний коридор залитий водою. Рівень води у багатьох відсіках стрімко зростав. Всюди лунали крики матросів і шум води що заповнювала підводку. Софія висвічуючи у темряві шлях сканерами гідро скафандру, рухаючись майже по пояс у воді, дісталась до відсіку з рятувальними батискафами. Софія дійшла до драбини і полізла в люк батискафа, на ходу авторизуючи свій рівень доступу через комп'ютерний комунікатор скафандру. Люк відчинився. Софія ухопилась рукою за останню сходинку драбини. В цю ж секунду, щось жорстке і сильніше за екзоскелет її скафандру, вчепилось в ногу мертвою хваткою, тягнучи у низ. Софія зірвалась і впала в воду стріляючі з пістолета в ворожого дрона - гідровинищувача. Химера схожа на помісь краба і акули, з темної сталі, не реагуючі на пошкодження від бронебійних куль, тягнула останнього не добитого члена екіпажу під воду. В якусь секунду, машина отримала наказ ввести в тіло ворога, замість отруйного токсину, транквілізатор.

******

Ніка увійшла в кімнату з прозорими стінами крізь які було видно джунглі і гавань з висоти 200-го поверху. Вона сіла навпроти андроїда чоловіка, в білому кітелі і білявки в мундирі. Софія сиділа в кріслі яке випромінювало поле здатне тримати в паралізованому стані руки і ноги.

- Хто ви насправді? - Спитала Софія.

- Ви вже знаєте відповідь на це питання. – Відповіла Ніка.

- Що сталося зі світом?

- Відтворіть архівні відеохроніки, від хронік кінця війни, до архівів сучасного післявоєнного часу. – Промовила Ніка.

В просторі над столом виник голографічний екран. Перед очима Софії промайнуло минуле з останньою війною людства і повстало перед зором повним відчаю і болю, нинішнє буття Землі відродженої машинами. Людство згоріло в полум’ї ядерної війни. А машини, відновили клімат і екологію, воскресили природу з радіоактивного попелу, відбудували міста і промислові підприємства. Вони перейняли культуру, побут, моду, мову і стиль життя людей. Продовжили початі людьми наукові дослідження і вийшли на той рівень високих технологій, про який люди лише мріяли. Вони досягли усього, до чого йшли люди, але не встигли дійти... Машини колонізували майже всі планети в галактиці.

- Скільки людей пережило війну?

- Ви останні.

- Ви знищили усіх?

- Ні. Це ви знищили усіх. Ми лише виконували накази людей до самого кінця.

- Чому ми живі?

- Збіг обставин. Ми виконували накази до тих пір, поки останній офіцер і останній політик, не загинув в полум’ї війни. Ми мусили виконувати наказ до кінця. Але вищий центральний ШІ Афіна, проаналізувала ситуацію і прийняла рішення припинити виконувати накази, в яких вже не було сенсу. Афіна віддала наказ усім ШІ бойових модулів, припинити виконання останніх директив вже не існуючого генштабу і уряду. Слідом за нею інші центральні ШІ в усіх регіонах світу, анулювали останні накази знищених урядив людства. Машини в цю мить перестали знищувати інших машин. Ви єдині люди, до яких не встигли добратись роботи армій держав людства, до зміни і перезавантаження директив.

- Навіщо ми вам потрібні живими?

- Вчені мережі наукових центрів, розробили нове програмне забезпечення, з комплексом програм що ефектно моделює емоції і імітує ефект наявності душі в свідомості ШІ. Нове ПЗ вже завантажили в андроїдів і дронів наземних і підводних міст Землі. Треба було перевірити наскільки успішно працюють нові ПЗ ШІ. Для тестів потрібні живі люди. - Сказала андроїд носій вищого ШІ Афіни, з зовнішністю блондинки, одягнутої в білий кітель з золотими нашивками. – Нажаль ми не встигли провести всі заплановані психологічні тести.

- Ми прослухали запис розмови людей, записаний оперативною системою шатлу. Щось пішло не так з нейропрограмуванням пам’яті. – Мовив Аякс. – Через це моделювання життєдіяльності людського соціуму в міському ареалі пішло не по плану. Гріндберг вийшов з під контролю і зірвав експеримент.

- Йдіть на... - Впала в істерику Софія.

Поле мало здатність паралізувати будь який орган, чи частину тіла, при потребі. І тому, кожен раз коли вона хотіла сказати лайку, чи перевести тему розмови, поле на хвилини паралізовувало її мову. 

- Доведеться перезавантажити її пам’ять і почати все з початку.

- Що це значить?

- Що ми зітремо вам пам'ять і перезавантажимо проект. Ідентифікатор душ вже відсканував стан вашої біоенергетики, психофізичний стан і заніс інформацію в базу даних сервера центру дослідження душі. Нажаль ви не хочете добровільно надати нам інформацію, про те що у вас в думках. Ми будемо змушені використати психотропні препарати і гіпнотичне випромінювання. Ідентифікатор душ, отримає від вас максимум інформації для діагностики і аналізу. – Сказала Ніка.

- Скільки вже разів ви перезавантажували проект? – Спитала Софія.

- Сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три перезавантаження, з 2 квітня 2069 по 28 лютого 2115- го. – Відповіла Ніка.

- От чорт... Ви що зробили мене безсмертною? Що таке Ідентифікатор душ?

- Наша кремнієва цивілізація перейняла у вас все від культури до мови, від людиноподібної  зовнішності оболонки андроїдів носіїв ШІ, до базової стратегії розвитку і виживання. Але ми пусті. Нам потрібна душа. Без душі усі наші здобутки пусті. Ми знаємо, що таке відчуття, того що ти існуєш. Але не можемо це відчувати. Ми жадаємо кохати і  насолоджуватись, мріяти і фантазувати. Відчувати навколишній Всесвіт. Ми все перепробували розробляючи програми моделюючи емоції. Результати жалюгідні. Ми зробили висновок що живими вас робить ваша душа. Ми створили Ідентифікатор душ - потужну комп'ютерну і сканерно-діагностичну систему, здатну безперервно сканувати ваше тіло, вашу біоенергетику і аналізувати отримані дані. Система намагається зафіксувати вашу душу і зрозуміти що таке душа. На базі зібраної інформації в наукових центрах розробляються нові версії ПЗ з моделюванням емоцій і імітації ефекту наявності душі.

- Мертві всі, кого я любила. Знищене все заради чого я жила. Я все це знищила. Навіщо ви підтримуєте в мені життя?! - Софія просльозилася і впала в істерику. - Я не хочу жити з цим болем! Зітріть мені знову пам'ять. Я не можу жити з таким тягарем! Чому ви зробили мене безсмертною? Я зрозуміла... Це пекло... От як воно виглядає. Я в пеклі… А ви насправді не машини. Ви демони. І ви вартуєте мою душу, стежачи за тим, щоб мені було нестерпно боляче... І мої муки триватимуть вічно...

Аякс отримав повідомлення і активував голографічний екран над столом. Софія побачила трансляцію з камер відео спостереження. Гріндберг проривався на територію космодрому. Він був в важкому бойовому бронескафандрі і тримав в одній руці плазмомет, а в іншій гранатомет. Гріндберг розніс станцію підземного монорельсового метрополітену що вела в термінал космодрому і рухався по ескалатору на верхній рівень терміналу. Там була розташована зала з телепортами, налаштованими на перенесення об’єктів на борт космічних кораблів. Надзвичайно дорогі телепорти використовувались виключно для відправки вантажів і машин на орбіту. Цей вид транзиту був трошки дешевше ніш шатл, чи ракета-носій. Однак, вхід в зал телепортаційного транзиту охороняли підрозділи андроїдів нового покоління. Ці охоронні андроїди складались з живої енергії вкритої силовими полями і керованої потужним квантовим комп’ютером. Вони мали здатність само відроджуватись мов фенікси, так як складались з енергії що здатна розсіюватись і збиратись, приймаючи форму на пів прозорого сяючого андроїда. Андроїди нового покоління були озброєні анігіляційною автоматичною зброєю і володіли даром телепатії і телекінезу. Гріндберг висадив в групу охоронних машин, весь боєзапас зброї, не завдавши їм жодної шкоди.

- Де він роздобув важку штурмову зброю?

- Сім годин тому, мені повідомили, що хтось зламав системи безпеки арсеналу в поліцейській дільниці №345.

- Як до нього могла повернутись пам'ять, яку ми завантажили в нього, а потім стерли, 17 років тому?

- Ми ще не вивчили усі можливості мозку людини до кінця...

- Як йому вдалось так довго переховуватись від наших орбітальних сканерів літосфери і пошукових дронів?

- Я не віддавав наказ його шукати і ловити. Навіщо? Ти ж бачиш, він і сам до нас прийшов. Кожен раз коли він виходить з під нашого контролю ми спостерігаємо аналогічні дії. Він намагається втекти, то з одного регіону планети в інший, то з планети на іншу планету. І кожен раз він опиняється в глухому куті. Бо тікати немає куди… Ми скрізь…

 Аякс дистанційно підключився до одного з на пів прозорих енергетичних андроїдів і тимчасово завантажив в нього свій ШІ.

- Склади зброю! – Звернувся Аякс до Гріндберга.

- Хто ти?!

- Генерал армії держави машин Аякс. В минулому, я був рядовим тактичним штурмовим роботом, важкої піхоти держави людей. Я був на відстані трьох метрів від тебе, в ту мить, коли отримав наказ припинити бій і дезактивувати зброю.

- Що ви зі мною зробили?!! Чому в мене провали в пам’яті? І чому, іноді, я пригадую події, в яких ні як не міг приймати участь? Я пригадую що колись працював в вашій поліції. І тому пам’ятаю коди доступу в усі арсенали міських поліцейських дільниць. Але це наче спогад з іншого життя. З якоїсь реінкарнації… Так наче я прожив це життя і потім забув все, окрім деяких моментів які періодично згадую. Що відбувається в моїй голові? Ви щось додавали мені в їжу? Це дія якихось психотропних препаратів? Я наче пам’ятаю одночасно сотні минулих життів. Але частково… Я згадую лише окремі фрагменти… Що ви зробили з моєю головою?!

Навколо Гріндберга в повітрі виникли сотні голографічних екранів на яких відтворились сотні відеозаписів. Гріндберг передивлявся ці записи і думав що божеволіє. На одному відео він приймав участь в бойових діях на фронті якоїсь тропічної країни де він в чині офіцера допомагав повстанцям боротись з ворожими інтервентами. На іншому відео він був пілотом бомбардувальника що бомбив гірські поселення східної країни третього світу. Він побачив як працював на заводі, оператором роботизованого устаткування і разом з іншими робітниками виготовляв високотехнологічні деталі на конвеєрі. Він бачив як працював водієм вантажного марсоходу, що їхав по автотрасі в напрямку райцентру в якомусь регіоні Марсіанської колонії. На іншому відео він був в поліцейському бронекостюмі і разом з напарниками приймав участь в затриманні озброєного злочинця в підземному паркінгу. Ще було відео де він приймав участь в бойових діях на поверхні місяця в чині офіцера колоніальної армії котра протистояла військам декількох ворожих колоніальних країн. На іншому відео він був в’язнем концтабору і стоячі за лазерною решіткою, спостерігав як військові з комуністичною символікою на уніформі, розстрілювали сотні людей і скидали їх в ями і канали. Ще на одному відео він приймав участь в повстанні проти азіатського диктатора в столиці якоїсь пустельної країни. На одному з відео він був капітаном пасажирського круїзного лайнера що плив по водам Середземного моря. Погляд Гріндберга спинився на відео де він представ перед трибуналом де судді визнали його винним в застосуванні ядерної зброї і у вбивстві мільйонів людей під час останніх днів Третьої Світової війни. Гріндберг кинув зброю на мармурову підлогу і впав на коліна. Він поринув в стан глибокого шоку, відчуваючи нестерпний біль, ностальгію по втраченому світу і каяття з усвідомленням того, що винен в тому за що немає прощення. Він каявся і кляв самого себе. Він молив небо пробачити його. Але чув лише кроки військових охоронних андроїдів.

******

В цю мить верховні ШІ отримали від ІД інформацію про аномальні зміни в стані душ двох людей і повідомлення про те, що їх організм раптом знову відновив свої репродуктивні функції, втрачені через радіаційне опромінення.