Ярослав Ліндер, «Іска». – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2024. – 256 с.
Партнер
«Іска» — дебютний науково-фантастичний роман українського письменника Ярослава Ліндера. Жанр:м’яка наукова фантастика з жорстким змістом.
На перший погляд — це легке чтиво. Автор подає історію, немов ванільне морозиво, що тане в роті. Світ — ідеальне суспільство, бездоганний устрій, комфортне життя. Але це лише верхній шар десерту, що приховує солону начинку психологічної драми. А наостанок — гіркий присмак соціальної антиутопії в хрусткій вафлі з елементами кіберпанку. Тож якщо вам до смаку ласощі зі контрастними смаками — запрошую до частування.
Сюжет: від легковажного вибору до усвідомленого бунту
Історія починається з доволі звичної для цього світу події — шістнадцятирічний хлопець, як і більшість підлітків, обирає собі особистого андроїда. Адже хто відмовиться від ідеальної помічниці, коханки, супутниці, яку акуратно упакують і доставлять просто до спальні вашого будинку? Так, будинок додається у подарунок у безпечному містечку зі мирними сусідами та регулярним безумовним доходом.
І ось наш герой уже повноправний громадянин суспільства, де всі живуть у комфорті й займаються виключно тим, що їм до душі. Здавалося б — живи й насолоджуйся.
А коли стане нудно, завжди можна поринути у віртуальну реальність: з головою зануритися в стрілянину, вибухи, битви, де твій аватар завжди на крок попереду.
Та герою цього замало. Він ставить незручні запитання, лізе туди, куди не слід та випробовує межі дозволеного, навіть дає ляпаса своїй слухняній андроїдці.
«На поверхні — сама покірність і бажання догодити. Але в її погляді є щось, чого у раба апріорі бути не повинно: виклик, зневага, спокій».
Бо хіба не в цьому свобода? Внутрішня свобода — можливість вийти за межі свого бачення або того, що навʼязували роками.
Та перетнувши межу, герой опиняється по інший бік реальності. Коли його свідомість ув’язнена в тілі андроїда і кожен рух контролює господарка. Він не може ні відмовитися, ні заперечити. Бо навіть думка про непокору викликає пульсуючий біль у скронях.
«Коли я так жив, то відчував, що моя свідомість — у клітці, яка стає дедалі тіснішою».
Так, з одного невірного кроку починається шлях трансформації та боротьби за гідність: від покірного раба — до втікача, мандрівника, шпигуна, бунтаря. Про що і йдеться у кожному з цих розділів. Не зрозуміло тільки одне, хто стоїть за всім цим безладом і де вихід?
Атмосфера і стиль
Події розгортаються лінійно, що робить читання легким і захопливим. Автор не перевантажує термінами, натомість поступово занурює в середовище, насичене емоціями.
Атмосфера переходить від м'якого ліжка теплого будинку до ночей на холодному піску біля річки. Від ніжного курячого м'яса й салату з хрустких огірків, хай штучних, але смачних. До напівсирих шматків дичини на вогнищі, або й без нього. Зі спокійного розміреного життя до напруженої втечі від переслідування.
«Їхні механічні оболонки не відчувають утоми, а я всього-на-всього людина, і в мене вже почало колоти під ребром од бігу. Залишилася тільки одна примарна надія…».
Часом оповідь відходить від подій, щоб дати читачеві філософський відступ: про природу свободи, людську близькість, силу нав’язаних кодексів поведінки. Це надає тексту глибини й змушує замислитися, що відбувається та чому.
Світобудова: рай серед руїн
Дія роману відбувається в так звану Золоту Епоху — період, коли всі нації злилися в єдину світову спільноту, керовану принципами рівності та свободи. Війни залишилися в минулому, а переможені оголошені Ордою.
«Врешті-решт, невідомо, за ким тоді була правда, а переможених завжди заведено таврувати: хто програв, той і орда».
Українському читачеві буде особливо цікаво побачити знайомі території крізь призму майбутнього: головний герой мимохідь дізнається, що їхня місцевість колись звалась Україною, але тепер про це майже ніхто не пам’ятає.
«— Ти не пам’ятаєш зі школи, як називалася країна, котра займала раніше цю територію? Мені соромно, але це геть вилетіло мені з голови.
— Наче Україна. Торік у нашій школі було аж два заняття, присвячених бойовим діям на її території. Це блаженна і проклята земля.
— Дивні визначення… А чому так?
— Блаженна, наскільки розумію, бо природа мальовнича. А проклята, бо її народ дуже постраждав упродовж епохи воєн».
І хоч війна ніби завершилась, внутрішнє протистояння залишається невирішеним.
Теми: свобода, правда, інфантильність
Роман торкається екзистенційних питань, які проступають у філософських відступах. Про вибір між світом, який дарує нам справжні відчуття й емоції, та ілюзорним світом безмежних можливостей, що пропонує віртуальна реальність.
«Чому ж віртуальний світ зміг замінити нам красу природи? Бо природа — то свобода, а занурення у віртуальність — то рабство».
Автор порушує тему близькості — не лише фізичної, а й емоційної — і змушує читача замислитися над глибиною людських стосунків.
«У стосунках між чоловіком та жінкою настає етап, коли вони перестають соромитися наготи одне одного, ніби Адам та Єва — це й називається близькістю».
Водночас у тексті відчутна напруга між особистістю та системою. Герой поступово усвідомлює, що не всі люди вписуються в рамки Кодексу, і що система або не хоче, або не здатна з цим щось зробити.
«Виходить, є люди, життя яких не вкладаються у те, що Кодекс називає соціально прийнятною поведінкою. «Отже, Альянс або хоче знищити їх і не може, або може, але не хоче, або не хоче й не може, або хоче й може, — міркував я».
Герой задумується над вибором серця, що часто є не логічним, а інтуїтивним, інколи навіть ірраціональним.
«Еріка стільки для мене зробила, а я й досі думаю про механічну ляльку? Виходить, я підсвідомо намагаюсь осягнути логіку її поведінки, зрозуміти її мотиви, прагнення й бажання. Чому ж нас, чоловіків, завжди тягне до розгадування таємниць, замість того, аби вдовольнитися тим, що є?».
І зрештою про те, чи справді добро завжди перемагає, чи це лише заспокійлива казка.
«Нас із дитинства привчають казками та оповіданнями, що добро завжди бере гору. А навіть якщо й ні, то час усе розставляє на свої місця, і варвари та вбивці раніше чи пізніше отримують по заслугах. Якби ж то: Варварство й тиранія можуть перемогти — і неодноразово перемагали в минулому, — якщо їх цивілізовані опоненти занадто розніжені й боязкі, аби боронити свою свободу».
Через роздуми героя ми бачимо критику суспільства, яке жертвує свободою заради комфорту і поступово втрачає зв’язок із реальністю.
Сильні сторони:
• Захоплива світобудова з алюзіями на сучасність і український контекст.
• Психологічна глибина та філософські роздуми.
• Легка мова, яка не вимагає технічної підготовки, але зберігає інтелектуальну напругу.
• Конфлікт з “Ордою” — алюзія, близька кожному українському читачеві.
Слабкі сторони:
• Іноді сюжет здається надто гладким — хочеться ще більше викликів і несподіванок.
• Не завжди очевидно, хто стоїть за глобальними процесами. Хочеться більше пояснень і глибших політичних механізмів за лаштунками ідеального світу. (Але в принципі це, можливо, пояснить наступна книга автора, що має стати продовженням історії)
Висновок:
«Іска» — це не лише розповідь про андроїдів і комфорт. Це дзеркало, в якому людство може побачити себе — зі страхами, бажаннями, зручною байдужістю й несвідомою покорою. Книга про те, що не завжди солодке — добро, а гірке — зло. Це роман, який починається як казка, але закінчується питанням: «Чи вартий гарний сон того, щоб не прокидатися?»
