engineer

Про Форум, пиріжки та майстер-клас (відгук engineer )

П’ятниця, 20 вересня 2013 г.
Рубрика: Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 966
Підписатися на комментарі по RSS

Изображение

Починатиму, як це зазвичай і робиться, з початку. Або, навіть, ні – не з початку, а з передпочатку і поступово писатиму зроблені висновки. На Форум видавців збиралася давно – тижнів так із два – то думала їхати, то передумувала – зрештою таки поїхала. Погода обіцяла бути теплою, заходи – цікавими. Із заходами не прогадала, але погода... Висновок 1: не варто дивитися прогноз погоди на тиждень вперед.

Спершу пішла до проспекту Свободи – купила одну книжку, яку хотіла. Ще одну хотіла, але менше, тому й не знайшла (бо не надто шукала – куплю, може, вдома).

Далі…

Небезпечні пригоди Кристофера Чаренка

Субота, 16 лютого 2013 г.
Мітки: |
Проглядів: 2225
Підписатися на комментарі по RSS

 

11 жовтня 2999 року. 5:17 ранку. Планета Каміра. Міський метрополітен. Пурпурова гілка. Станція «Чорний Сатурн».

 

В мармурову підземку сходами спускався чоловік. На вигляд йому було приблизно тридцять п’ять, вдягнений в осіннє пальто, в руці невеликий портфель. Чоловік розмовляв з другом, користуючись імплантом зв’язку.

– Як довго ти збираєшся працювати діагностиком регіонального терраформера, Кристофере?

– А це ти до чого? – здивувався чоловік в пальто.

– Та до того, що на цій роботі ти ніколи не зробиш кар’єру. Щоб піти далі, тобі потрібно отримати науковий ступінь. Багато хто з друзів вважає, що ти засидівся на терраформері, просто всі мовчать – не хочуть тебе образити. А я, людина прямолінійна і відверта, кажу тобі це в обличчя. Ти сидітимеш на цій роботі до пенсії.

– Неправда, я… – намагався заперечити Кристофер, але друг його перебив.

– Робота на терраформері тебе затягнула, як болото. Нагадай чому від тебе пішла вже третя подруга? Що ти не зміг їй купити на восьме березня? Куди не зміг з нею поїхати підчас відпустки? Га? Ти так і далі будеш сидіти без грошей? Чого мовчиш?

– А що ти пропонуєш? Той клятий купол і далі поглинає планету. То ще добре, що почав з полюсу, де ніхто не живе, але скоро дотягнеться і до мене – зараз мушу працювати досить близько до нього. А ніхто дотепер не знає що за бар’єром. Через рік почнеться евакуація з планети. Може, тоді й подумаю над твоєю порадою.

– Ну добре, годі вже про це… Ледве не забув спитати – ти зможеш з нами бути на вихідних в клубі «Зоряна панацея»? Збереться, як мінімум, половина наших…

Далі…

Марс: коли розквітають яблуні

Вівторок, 12 лютого 2013 г.
Мітки: |
Проглядів: 2286
Підписатися на комментарі по RSS

Навіть після незліченної кількості тренувань я, зійшовши на борт, розгубився серед безміру кольорів і запахів. Барвисто блимали індикатори, на численних табло відображались параметри роботи корабля. Все мінилось зеленим, жовтим, червоним, та й звичайне біле світло, здавалось, сліпило очі. А запахи… Здавалось, тут не має бути якогось певного запаху, але в стінах новенького корабля свій, особливий запах – аромат новесенької обшивки, свої, характерні запахи обладнання і ще щось, майже невловиме – я ніяк не міг згадати що це – так пахло на батьковому судні. Ох і дурне порівняння! Як можна порівняти стару риболовецьку шхуну з новим космічним кораблем?

Навіщо я лечу на Марс? Не знаю. Мені немає місця на Землі. Дивно, колись людство рвалось в космос, відчайдушні герої відривались від Землі мало не в бляшанках. А тепер, коли ми змогли дотягнутись до інших планет, майже немає бажаючих зробити цей крок.

 

Якщо довго-довго після повернення з холодного моря сидіти у ванні, ніжитись у теплій воді, насолоджуватись легкістю, то відчуття того, як тіло набирає вагу по мірі витікання води, не зрівняти ні з чим. Спочатку мозок просто відмовляється повірити, що на нього знову навалилось тяжіння, і тільки зусиллям волі можна змусити тіло коритись.

Шість місяців невагомості, незважаючи на щоденний сон в центрифузі, атрофували м’язи настільки, що навіть слабке, у третину земного, марсіанське тяжіння викликало обурення тіла.

– Марс-танго-фокстрот, Марс-танго-фокстрот, ви мене чуєте? – Ніжний жіночий голос наполегливо вимагав відповіді. – Ви мене чуєте? Це Марс-зеро, це Марс-зеро.

– Це Марс-танго-фокстрот, вас чуємо. Здається, приземлились.

– Марс-танго-фокстрот, вітаємо на Марсі! Телеметрія в нормі, цілісність капсули не порушена. Бур…

– Марс-зеро, повторіть фразу.

– Марс-танго-фокстрот, ви потрапили в бурю. Краулер, позивний Марс-браво, зараз вирушить до вас. Чекайте.

– Марс-танго-фокстрот, це Марс-браво. Тримайтеся, дівчатка, скоро вас доставлю ціленькими на базу. – Густий чоловічий бас одразу викликав образ вусаня, що впевнено веде свою машину через бурю.

– Чекаємо вас, Марс-браво. Довго доведеться чекати?

– Навігатор показує, що ви примарсились в майже в десяти кілометрах від бази, так що з годину доведеться почекати. Не переймайтесь, все буде добре. Не пробуйте покинути модуль.

Поїздка до колонії виявилась зовсім нецікавою: ну легеньке похитування, ну ревіння мотору краулера, ну ще й пил з-під гусениць, що перетворив й без того не надто ясний марсіанський день в темну ніч. Підтягування рукава та його герметизація зайняли не кілька хвилин, як обіцяли, а майже півгодини, та врешті-решт, колоністи обережно відкрили люк капсули.

Далі…

Майстер-клас В.Єшкілєва. Відгук enineer

Понеділок, 12 листопада 2012 г.
Рубрика: Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 996
Підписатися на комментарі по RSS

Чудова звістка з останнього МК – друга частина трилогії «Фаренго» вже у видавництві і на початку наступного року має з’явитися на світ =) Автор обіцяє, що вона буде ще цікавішою, ніж перша. Так що хто ще не знає про пригоди Вольска та компанії, то має трохи часу аби прочитати «Тінь попередника», а потім з нетерпінням чекати продовження =) Завербований ґ'ормітами ксенобіолог вирушає на пошуки гнізда ґиргів…

А ще на МК Володимир Львович розвіяв одне моє помилкове судження про слов’янську міфологію – її не існує!

Що ж сказити про корисності від МК?... Гм =( Майстер хвалив-хвалив, хвалив-хвалив, а ганити не хотів. Почну з мого оповідання – думала собі, що можливо його можна якось поправити, бо щось там мене насторожує – щось не те. Але, на жаль, ні учасники, ні Володимир Львович нічого поганого казати не хотіли! Так якісь огріхи є, але більш нічого. Та нехай!

Порада від Володимира Єшкілєва – для того, аби нормально написати мову персонажів, якщо пишете про події з минулого, треба поритися в періодиці. Тоді й стане можливо «навчити» героїв балакати нормально і відповідно до часу.

Ще одна порада – для того, аби персонажі не виглядали відчеканеними на одному станку, щоб вони були живі і різні, авторові варто спілкуватися з різними людьми, набувати нових досвідів. Поспілкувавшись з міліціонером автор не навчиться затримувати злочинців, а побалакавши з хірургом не зможе провести операцію, але він зможе дізнатися як живе, мислить, говорить, на що здатний міліціонер, а на що лікар. А після цього їх можна буде достовірніше змалювати.

Тепер трохи суб’єктиву – чи то мені щось зле, чи то що, але оце всяке жеманство і прибідняння… Ну якось воно недобре. Назвався грибом – лізь у кошик! Тобто якщо вже людина пише і хоче друкуватися, то не варто казати «Та я не те, та я не се», а треба вчитися і писати – краще і краще.

І знов порада від Володимира Львовича – не варто ліпити три крапки аби оживити діалоги. Різності героям надає їх мова, поведінка – це і треба прописувати. Якщо на сцені актори самі наділяють своїх персонажів особливостями і драматург може не надто думати про те, щоб персонажі говорили дуже відмінно, то прозаїк мусить про це думати. Адже написані герої самочинно не зробляться різними.

Спасибі організаторам за чай, каву і печеньки =) May the Force be with You!

Спасибі за місце проведення – музей чудовий – там такі фото, там такі статуетки, там такі тарілки, там такі прилади… Просто отакенної крутості!

Ну і ще трохи не по суті – дві вільні години до МК провела біля «Будинку з химерами» – тепер Владислав Городецький в моєму пантеоні богів арт-нуво, на чолі якого Альфонс Муха – недосяжний і неймовірний.

Добрий майстер

Вівторок, 9 жовтня 2012 г.
Рубрика: Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 1142
Підписатися на комментарі по RSS

engineerВідгук про майстер-клас за «ЗФ: Імперія».

Почну з того, що все було не так =) Зовсім не так, як очікувала. Прочитавши відгуки та поговоривши про майстра уявляла його якимось мерзенним хлопцем, що знай тільки знущається. А насправді… Володимир Арєнєв виявився цікавим, веселим і, навіть… милим.

Щодо самого майстер-класу. Запрошення для мене стало несподіванкою, адже хотіла (і хочу =)) потрапити на майстер-клас іншого Володимира, але! Але дуже рада, що побувала саме на тому.

Приємним сюрпризом стало також те, що в часі ніхто дуже не обмежував. Особисто мені сподобався формат обговорення, коли всі могли висловитись щодо кожного оповідання. Як на мене, то саме це і найцікавіше – дізнатися наскільки те, що заклав автор, зрозуміли читачі.

Щодо розбору оповідань – все відбувалось у невимушеній атмосфері, з добрим гумором. Здається, що над коментарями до свого оповідання сміялась найбільше =D

На початку майстер-класу Володимир Арєнєв провів невеличку вступну лекцію, а потім вже взялись до аналізу. Гарно, що майстер все пояснював з прикладами, аби була можливість унаочнити сказане.

А ще дуже добре, що всі учасники старались висловлювати свої думки щодо того, як можна покращити оповідання, що потрапили на майстер-клас. Володимир Арєнєв також справді хотів допомогти і розказати що і як, на його думку, варто поправити в оповіданнях. Тому обговорення вийшло плідне і підказало нові підходи.

А я щось так розгубилась, що навіть не подякувала майстру… Сподіваюсь, буде якось нагода виправитися =)

engineer