Ольга Онойко

Люди та обставини: уявлення про незвичайне у фантастиці

доповідь на конвенті «Дні фантастики у Києві - 2011» та стенограма дискусії

Почну з банальності: кожен письменник – насамперед оповідач історій. Кожен фантаст – насамперед казкар.

Один антрополог записав фразу, яку мовив ескімоський співець: «Наші казки – це людський досвід, і ми не завжди розповідаємо про приємні речі». Всі ми знаємо, що справжні, неадаптовані народні казки досить суворі і часом криваві. Говорячи про фантастику як про казку, я, звичайно, маю на увазі саме такий образ казковості.

Мистецтво розповідати - невід'ємна частина людської культури, людської природи. Історії про чарівне, незвичайне, небувале теж існували завжди. Однак сучасна культура фантастики – щось зовсім особливе. Коли літературознавці шукають її витоки в минулому, то, зрозуміло, знаходять – джерела ці численні й різноманітні, ґрунт виключно багатий. Але мені завжди було цікаво, що сформувало культуру фантастики саме кінця двадцятого і початку двадцять першого століття, чому вона виявилася такою, яка вона є.