Ядерко Ляна

Новий швейцар

Четвер, 15 жовтня 2009 г.
Мітки:
Проглядів: 3174
Підписатися на комментарі по RSS

 Цей дім жахливий! Чому, чому саме зі мною це трапилось?.. Так несправедливо... Вдома залишились Ірка, Леська, Сорока – вся наша дівоча компанія, мої подруги, з якими знайома ще з дитячого садка. Ну, добре... Це перебільшення, бо лише з Сорокою – Надькою Сорокіною - ми разом ходили в одну групу з чотирьох років. Але зате з Іркою жили в квартирах, розміщених поруч, тому й бавились у тій самій пісочниці, пасочки разом валяли задаваці-Ілоні з п’ятого під’їзду, варили зупки з лопухів і споришу в ляльковому посуді, бігали на яблука-зелепушки до садочка баби Зої, а старенька за нами гасала й то досить прудко, та не могла ніяк наздогнати... Леська Поліщук приєдналась до нас уже в школі. Перший раз у перший клас! Здружились ми, були мов... мов... сестри! Як же я скучила за дівчатами... Звичайно, що є аська, електронна пошта і все таке інше, але хіба можна по скайпу сходити на каву й тістечка, перебігтися крамницями чи гуртом зібратися у Сороки вдома та влаштувати вечірку на чотирьох? 

От і зараз дівчата мене втішали, хоч щиро не розуміли, коли я скаржилась на тяжку долю. 

- Та ти зовсім здуріла, - торохкотіла Сорока, і видно було, як вона всміхається у веб-камеру та крутить пальчиком біля скроні, - чого тобі ще треба? Ти у Відні! Купа нових знайомих, все – нове! – жвава та непосидюча Надька хутко додала: - Сама ж розповідала, що ліфти є у метро, не тільки ескалатори. Люди приязні, дуже ввічливі! От дурепа!

- Вір... – тягнула тої ж вслід за нею Леська-розумниця, - ти справді не перегинай патика... Більшості про таке й мріяти важко, ми також за тобою скучили. Але, подруго, кидай своє скиглення. Усе ж добре, ти лови нові враження, мову вчи.

- І порозглядайся, - докинула збиточна Ірка свої “п’ять копійок”, - за пацанами. Може, хтось впаде в око.

Далі…