Щеглов Юрій

Стаціонарна орбіта

Неділя, 25 вересня 2011 г.
Мітки: |
Проглядів: 2705
Підписатися на комментарі по RSS

До виходу корабля на розраховану орбіту лишалося п’ять хвилин, коли комп’ютер видав звіт про помилку. Капітан Расмус кілька секунд дивився на повідомлення, перш ніж викликати астрофізика, що чергував у навігаторській.

— Юноко, в чім справа? —  буденним тоном поцікавився капітан у молодого парубка, що виник на екрані.

— Перевіряю — відповів той, кумедно струснувши чубом, що спадав йому на самісінькі очі. — На орбіту ми вийшли, та вона кілометрів на п’ятдесят вища. Ну… мільйонів кілометрів. Дві хвилини і я надам докладний звіт.

Расмус кивнув та вивів на монітор перелік членів експедиції. Техніки поки що не потрібні — жодної інформації про неполадки в роботі двигунів та апаратури не надходило. Можливо, знадобиться програміст. Астрофізик для уточнення… Він і так уже тут. Та й для уточнення чого, якщо з комп’ютерами гаразд? Капітан повернув повідомлення про помилку — нічого страшного, просто вказано дані іншої орбіти. Досить внести виправлення і відкоригувати відстань.

— Капітане, — покликав навігатор. — Як я й казав, ми на трішки більш високій орбіті, ніж заплановано. Я увів виправлення. Дозвольте дати команду на коригування?

— Давай. Тільки акуратно, без сіпань.

— Так точно! Виконую… — повисла пауза, під час якої навігатор вдивлявся в дані на моніторах. Минула хвилина. Друга… — Нічого не розумію! Зараз ще раз спробую.

І знову три хвилини напруженої мовчанки. Юнока бігав пальцями по клавіатурі та не відривав очей від моніторів, час від часу так же кумедно струшуючи чубом.

— Ну, що там? — не витримав Расмус. — Зважаючи на час, ми вже мали переміститися на необхідну відстань.

— Е-е-е… Але не перемістилися. Висимо на тій же висоті… поки що… — обличчя навігатора могло б слугувати прототипом «смайлика» крайнього здивування, якби не чуб.

Далі…