Чорнов Сашко

Новосілля

Понеділок, 30 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 1934
Підписатися на комментарі по RSS

Рівно о 7 ранку, старий вагон магнітного монорельсу з шумним зітханням гідравліки, закупорив добру сотню сонних пасажирів і відчалив від платформи Теремки-8. Кінцева зупинка – «Парк Олександрія» Білоцерківського району міста Києва.

Захар та Анфіса, двоє закоханих молодят, мабуть єдині у вагоні з цікавістю розглядали деталі пропливаючого за вікном осіннього пейзажу. Вони вже їздили цією дорогою, але тепер дивились на неї як на невід’ємну частину свого нового спільного життя. Зовсім близько за прозорою стіною вагону промайнули ще освітлені вікна багатоповерхівки і фрагменти чужих світанків були вкрадені молодими жадібними очима.

- А ми будемо тонувати вікна у своїй квартирі? – спитала Анфіска. Їй не тільки хотілось ще раз сказати «у своїй квартирі», але й почути очевидну відповідь Захара.

- Навіщо, у нас же всі вікна виходять на парк і 17 поверх як не як. Для чого псувати краєвид?

- Ти правий – задоволено усміхнулася дівчина і поклала голову на плече коханому.

Поруч з ними, парубок у дешевій куртці, затертих черевиках та безпровідних навушниках тихо гигикнув переглядаючі якусь комедію на широкому екрані новенького відеогодинника «Я’клок». «Як лох» подумав про себе Захар і теж посміхнувся вже затертому жарту. У школі він мріяв про модні тоді окуляри «Я’айз» з вбудованими напівпрозорими екранами. Щасливі власники називали їх «Я’айс», оскільки асоціація з коштовностями додавала ще більше крутизни. Ті, в кого чудо-окулярів не було перекладали «айс» по своєму і називали цей дівайс «Я’відморозок». Назва на диво прижилася, бо люди з моніторами на очах справді ставали дещо відірваними від реального життя і після серії нещасних випадків нових версій окулярів-відморозків компанія «Яббул» вже не випускала.

Далі…