Черліх Влада

Теперішнє і минуле

П’ятниця, 19 грудня 2008 г.
Мітки:
Проглядів: 3039
Підписатися на комментарі по RSS

Золотавий присмак сонця у роті змусив Зака рухатись швидше. Його зелена куртка майже зливалась із низенькими кущами, що виднілись тут і там – по обидві сторони алеї. Останні деньки «бабиного літа» потихеньку починали чхати вітрами і сопіти неприємним холодом. Тож хлопець, кутаючись в післяобідніх променях, цілеспрямовано, з прискоренням, прямував на місце зустрічі. Скоро юнак опинився у парку – моторошному місці, оточеному похмурими старовинними ялинами та дубами – дивна комбінація колючого з могутнім. Він не любив цей парк, а ВОНА любила. І тепер Зак чекав на неї, дівчину, що ніколи не запізнювалась… Хлопець зітхнув і від нудьги пройшовся кілька разів туди-сюди, розгрібаючи ногами опале дубове листя. Воно шурхотіло під ногами і від цього шурхотіння якось шкребло у роті, додаючи до смаку сонця смак гіркоти.

Раптом крізь тьмяні вересневі тіні пробилася висока худорлява фігура. Розстібнутий довгий сірий плащ ледь колихався від її порухів – безлика тиша почала царювати з її приходом, тиша, яка тремтить у повітрі лише зрідка, коли ніщо не може її порушити – ні щасливий сміх, ні скорботний плач…
Далі…