Чередніченко Ольвія

Вода, земля і сонце

П’ятниця, 19 грудня 2008 г.
Мітки:
Проглядів: 3439
Підписатися на комментарі по RSS

Сніжинки летять і білим пухом вкривають землю. В кожній із них вимальований візерунок Землі, кожна з них щось бачила і щось чула. Мілкі кристалики льоду – вони живуть. Кожне окремо і всі разом. Вода охоплює все. Вона скрізь, частина кожного і вона усе, усе живе. Ми можемо думати, жити. Проте лише разом із нею.

Земля під нашими ногами дихає, змінюється. Її діти ростуть, розвиваються. Вона турбується за нас, матінка наша. Дає нам їжу, повітря і спілкування. Вода – кров земна. Як і людська кров, так і вода тримає в собі всю інформацію про Землю, її дітей, історію. В ній невидимими руками записані всі наші почуття і прагнення, бажання і справи. Чим чистіший кристал – тим він барвистіший.

Все земне пов’язане однією срібною павутиною. Створюючи щось одне, ми це за невидимими потоками передаємо Землі а Земля – усім іншим істотам. Чим чистіша людина – тим барвистіше її оточення.

Наша їжа – це інформація. Наше повітря – це знання. Ми самі – безкінечна енергія. Поїдаючи щось одне, ми створюємо інше, віддаємо його братам. Проблеми створюють люди, проте вони можуть їх вирішити. Інформація легко змінюється нами. Наші попередні вчинки будують наше майбутнє життя. Думки часом здійснюються.
Далі…