Хмаринка Роман

Дельфінарій

Четвер, 16 вересня 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 3012
Підписатися на комментарі по RSS

Тварини орієнтуються за допомогою ехолокації. Вона подібна до радарної системи. Сила цих коливань така, що якби її використали на повну потужність, то могли б убити одне одного. Тобто кожен дельфін і кит мають при собі суперзброю, але не заподіють шкоди собі подібним...

Томас ВАЙТ, директор центру бізнесу та етики університету Маримонт, США, науковий консультант проекту "Дикі дельфіни", 2010

 

 

 

* * *

Я поглянув на масивний годинник на руці – ще 20 хвилин залишилося до закінчення моєї зміни. Це нібито й небагато порівняно з 12-ма годинами, та всі знають, що останні миті найдовші. Отож, всього за 20 хвилин я вип’ю кислого молока, прийму душ, переодягнуся і побіжу світлими коридорами додому, а поки буду пильним, бо служба все ж таки. Таки-так, я військовий. Ну, ще тільки сержант, але перспективи є. І от останні 12 годин я контролював простір довкола західної вежі рідного міста ПоЛьвів. На моїй вежі служба не проста, бо найбільше сутичок з дельфіноїдами саме тут. Авжеж, авжеж, зараз нашвидкоруч розповім про всі зміни після 2000-х років – так хоча б ці 20 хвилин, маю надію, рибою пролетять. До того ж, холодно тут і темно: лише мій потужний ліхтар освічує глибини океану довкола.

Отже, мало-помалу все ж почалося глобальне потепління, клімат різко змінив свої закони, а саме: за кілька годин погода могла змінитися від жахливої спеки до буревію чи навіть торнадо, а найближчі до морів та океанів міста взагалі щороку розбивало вщент хвилями та вітрами. Звісно ж, на початках від цього страждали в більшій мірі Європа, Америка, Африка, але врешті-решт поганий настрій природи дійшов і до Азії, і до Австралії – лише полюси хизувалися більш-менш терпимою погодою.

Далі…

Статевий договір

Вівторок, 7 вересня 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 3001
Підписатися на комментарі по RSS

 

* * *

Погляд праворуч... Пожовкла стіна, вицвіла підлога, брудна тумба, жодного вікна.

Погляд ліворуч. Пожовкла стіна.

Зверху яскрава лампа – ех, світить так в очі. І чути голоси десь попереду мене. Підіймаю голову... Важка така, наче прив’язана. І справді відчуваю, що не можу і ворухнути руками чи ногами, бо все тіло зв’язане мотузками. А голоси наближаються. Здається, говорять двоє. Відчуваю, про мене говорять. Намагаюся зв’язати ці тембри з людьми, ці нотки з обличчями, але нічого не виходить. Я не знаю власників цих голосів. Хтось бере мене за руку... Яскрава лампа зникає, а натомість з’являються суворі обличчя незнайомців. Це чоловік. Жах! Що він робить поряд зі мною? Чому тримає мене

за руку? Незнайомець нахиляється до самих губ і несподівано починає кричати:

Далі…

Цунамі в мережі (дискваліфіковано)

Середа, 3 лютого 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 3417
Підписатися на комментарі по RSS

La estonteco estas nia

Майбутнє належить нам

16:23, екран

Знімаю навушники, знімаю окуляри, виходжу з гри. Так, пора вже й попрацювати, бо ще виженуть – тьфу, тьфу, тьфу – з роботи. А гроші тут дають чималі. Отож, закриваємо вікно іграшки, знову робимо папку гри "прихованою", щоб інший користувач не зміг грати в моє хобі на моєму ж робочому місці. Хоча не так страшно те, що він пограє, як боюся, щоб про це не взнав часом мій менеджер. По регламенту заборонено гратися протягом робочого часу. Хоча якщо з іншого боку, то для чого ви тоді давали мені навушники та віртуальні окуляри?

Я впевнений, що шеф знає, що я загружаю ігри. Він знає і те, що інші в цьому офісі також граються і в робочий час. Більше того – все життя є грою. Але все має бути в міру, тому зараз час працювати... Отож, загружаємо "Gugl", відкриваємо програмне забезпечення, робочу пошту – і пішли... Які сьогодні до нас листи критики? Ага, якийсь кент – це він так підписався – каже, що "Gugl" неправильно видає популярність його інтернет-магазину. Чому ж це неправильно? Такого не може бути, тому що "Gugl" – він самий чесний і самий справедливий. Майже суд. Зараз глянемо, що він тут написав...

Далі…