Хащівський Андрій

Інкубатор (Дискваліфіковано. Автор не проголосував)

Понеділок, 2 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2287
Підписатися на комментарі по RSS

Ніколи не думав, що мені доведеться повертатись в це пекло.

Рідний дім… Милий, рідний дім…

Не даремно, говорять, що краще за все пам’ятаються перші слова і враження.

Механічні наставники, роботи-няні і плани розписані на наступні кілька років. Стандартне дитинство будь-якої дитини із заможної сім’ї. Саме заможної, адже тільки багаті, можуть собі дозволити учать у Міжпланетній Програмі Допомоги Матерям. Штучне запліднення, позаутробне виношування та виховання немовлят до п’яти стандартних років найкращими кібернетичними педагогами. Батьки здають генетичний матеріал, а через відповідний час отримують повноцінну здорову і ґречну дитину. Ніяких тобі підгузників, вересків, плачів і недоспаних ночей. А природнім способом нехай народжують невдахи та бідняки.

Мої батьки піддалися віянню моди і я народився на планеті Дома-3 (ДОпомога МАтерям), яку у цивілізованому Всесвіті неофіційно називали Інкубатором №3. Будинок, у якому я жив разом із парою андроїдів, які виконували роль батьків, нічим не виділявся від тисячі інших подібних у місті. Усі вони мали однакове планування, внутрішнє оздоблення і навіть присадибні ділянки у сусідів нічим не відрізнялися між собою. Психологи пояснювали необхідність ідентичної для усіх дітей обстановки, спробою викорінити у майбутніх громадян  почуття заздрості, яке з часом могло розвинутись у схильність до злочинних дій.

Далі…