Углич Митрофан

Біологія світогляду

Вівторок, 24 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 1989
Підписатися на комментарі по RSS

Ранок. Черговий ранок неприємного, нестерпного, жахливого, потворного  дня, одного з тисячі подібних таких днів в напруженому, остогидлому, проклятому житті.

 Стіни рідного дому здаються йому мурами неприступної фортеці, замку, в котрому він захищений від усіх жахів реального буття. Але доведеться відчинити міцну браму, котру решта жителів цієї клятої планети називають вхідними дверми, та увійти в цей дикий світ, в котрому немає місця таким слабкостям як  жалість, милосердя чи співчуття.

Тадей люто ненавидів своє життя, цей світ та всіх його пихатих та жадібних жителів. Але він не мав вибору, йому потрібно було покинути свою оселю, котра надавала хоч і примарну, та все ж видимість захисту, адже на цій планеті не можливо вижити просто сидячі вдома, заховавшись від всіх страхів на світі. Та чи його це було житло? Ні, своїм власним прихистком Тадей ніколи не володів. Та чи міг? Ні, на цій планеті, щоб придбати власну житлову площу потрібно було пропрацювати кілька десятків років, при чому нічого не споживаючи та ходячи в лахмітті. Та хіба тільки житло було проблемою. Таким був цей світ – безжальним, не пробачаючим прикрих помилок. Хочеш бути в ньому щасливим, грай по правилам цього світу. Цього Тадей не міг, не тому він не був спроможний вийти переможцем зі складних ситуацій, не тому що не вмів спритно обдурювати обивателів свого міста і не тому що був просто некваліфікованим, адже на низький інтелект Тадей не жалівся. Він просто не міг жити за законами суспільства в котрому преребував, був дефектним елементом, котрий дивом ще тримався на плаву. 

  Точніше цим дивом був Отон, адже зараз Тадей, хоч і окремо, але проживав, як і кілька років останніх років, у флігелі саме його власного будинку. Отон був дивному персоною, менш дивною ніж Тадей, та все ж. Прихистивши невдаху, та перетворившись по факту в його опікуна, він міцно зайняв друге місце серед людей, при згадуванні котрих серед місцевих крутили вказівним пальцем коло скроні, перше, ясна річ, було безальтернативно у Тадея. Та мало хто міг би сказати Отону про його дивність в обличчя, чи хоча б посміятися у слід, адже, як згадувалось, власне житло могла мати далеко не бідна людина, в спадок взагалі тут мало хто що передавав, віддаючи перевагу вказувати у заповіті бажання продати власні оселі, а виручені кошти вкласти у пишні похорони, котрі б були останнім урочистим викрутасом. Отон придбав свій дім за справедливий заробіток, котрим у цьому світі поступається лише бізнесу та продажній політиці. Він був ветераном багочисельнних конфліктів, військовим найманцем-ветераном. Подейкують, що саме після війни у нього відбулися хворобливі зміни у психіці, в результаті котрих він прихистив Тадея.

Далі…