Скрипник Ігор

Ринок пропащих душ

Вівторок, 15 січня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2279
Підписатися на комментарі по RSS

Текст оповідання знято на прохання автора

Лабораторія абсурду

П’ятниця, 23 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2194
Підписатися на комментарі по RSS

- А зараз політична реклама! – весело повідомив радіоприймач.

Геннадій Васильович перемкнув цей раритет на іншу хвилю.

Там есть все, только нет души

Вместо росы белый жемчуг дрожит

Робот птиц восковых сторожит

Сад всем диктует законы

Думать о будущем нет причин

Прошлая жизнь под контролем машин

Ты выходишь из сада живым

Но в сердце мертвая зона

Прочь беги, пока хватает сил беги

На восход, в сад живой...

Ну ось, вже й до Кіпелова добрались. Цікаво, а які ще аргументи будуть використовувати прихильники тієї чи іншої партії? Швидше б референдум, бо дітися вже нікуди від цієї реклами, від всеохоплюючих безумства та істерії, які йдуть в одній упряжці з політиками. Нічого, ще два тижні – і людство зробить свій вибір. Який би не був, він всеодно докорінно змінить життя кожного, а може й ходу всієї людської цивілізації.

Пісню «Арії» змінив диспут навколо правильного вибору під час плебісциту: прибічники та противники запекло обговорювали надання штучному інтелекту, машинерії, неорганічному розуму, прав рівних з людськими.

Гомо сапієнс мали зробити свій вибір на користь чи проти гомо машінес. Саме цей термін використовували їх прихильники, а окремі навіть доводили всім і вся, що майбутнє – за симбіозом людини і машини.

Автоліт приземлився на зупинці. Професор Геннадій Азеренко вилаявся і вимкнув радіо. Скільки ще можна мусолити одне й теж. Як же обридли  ці дебати, ця реклама, ці політики, які, мов зграя голодних шакалів, кидаються на будь-яку тему. Вони ладні перегризти горлянки один одному та всім довкола лише задля підняття рейтингу. Усе тече, усе міняється, політики зостаються. Вони були, є і будуть, допоки існуватиме людство.

Глянув на рідкісний нині радіоприймач. Нові технології відігнали винахід Марконі далеко на закапелки прогресу й він, тепер, не користувався значною популярністю. Власне й тому, вчений встановив цей антикваріат в автоліті, сподіваючись уникнути нахабності річної політичної кампанії, бодай тут, у салоні, у невеличкому острівці спокою. Але ти ба! Й сюди уже встигли дістатися.

Виліз, зачинив дверцята й попростував до службового входу, озираючись навкруги. Погляд так і приковувала реклама, яка нахабно лізла відусюди, намагаючись захопити у полон його розум.

Далі…

Коваль Микита

Середа, 14 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2586
Підписатися на комментарі по RSS

- Дзень! Дінь! Дзень-дзень! Дінь!

З кузні лунала весела пісня металу та розносилася далеко навсібіч, досягала найближчих хат і сповіщала господарів, що Микита знову взявся до роботи.

Тривалий час у селі не було коваля та існувала проблема ремонту поламаного реманенту, дрібних залізних речей, не було кому коней підкувати та й навіть чобіт підбити. Мусили їздити в сусідню Петрівку або перебиватися послугами мандрівних ковалів, переважно циганів. Це тривало двадцять років, аж поки додому, з рекрутів, не вернув Микита Любар. Інші ковалі, чи то не хотіли порушувати якогось свого цехового етикету, чи то вважали, що заробіток у невеличкому селі не вартий уваги, але все минали Старі Пугачі. Ось так, місцевий люд довго бідував без свого майстра, а тепер радів. Ще б дохтора якого знайти, але то ще важче, лише один є у волості, та й той дере три шкури з хворих. Ліпше вже вмерти, а не з торбами світом піти.

 Позаду зашкварчала скипіла вода. Марко охолоджував у діжці з водою гарячий метал. Добротна має вийти лопата. Далебі, вчора Омелько, з другого кінця села, приходив по новий струмент. Ось і буде підробіток. На черзі ждало ще чимало замовлень. Коваль міркував зробити їх завчасу – синок за роки відсутності виріс й тепер він мав гарного помічника.

Далі…

Гордість колекції

Субота, 25 лютого 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2674
Підписатися на комментарі по RSS

Текст оповідання знято на прохання автора