Рашевський Михайло

Будні

Середа, 11 березня 2009 г.
Мітки:
Проглядів: 3396
Підписатися на комментарі по RSS

— …а я, чуєшь, перекладачці кажу, мовляв, у нас своїх Негативів більше ніж треба. Вона, значить, йому, а цей африкан так зрадів і лепече, чуєшь, як вдало вийшло, значить, ха-ха, чуєшь, ха-ха, що наші тут теж є. Доручу їм гуманітарну допомогу, осьо, роз…, — Міхалич вже захлинався від сміху, — роз… розповсюджувати!

Прибиральниця спохмурніла, пожувала губами, але потім до неї дійшло:

— Га-га-га, — затряслася від реготу.

— Ти зрозуміла, га? Зроз… ха-ха… зрозуміла, га? А йому про… а він. Негатив… гуманітарку… ха-ха, — Міхалич витирав від сміху сльози. Пронизливий і маленький, він досить-таки гротескно виглядав поряд з нашою «півтора центнера радості» Вєрочкой. Вона зовсім недавно закінчила мити підлоги, а особливих рецидивів за останні півгодини не спостерігалося, так що тепер мала повне право (а спробуй відмов) відпочивати в нашому відділі.

Маленьке тремтіння позитивної живи (так стали називати не так давно відкриту Силу) злегка провібрувало по… душі, напевно – і я теж мимохідь посміхнувся. Звичайно легко синонімічно спутати наших Негативів з чорними, зв'язати «чорний» і «негр»…

Далі…