Пекар Олександр

Останній з роду людей

Неділя, 17 лютого 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2320
Підписатися на комментарі по RSS

Темрява. Жодного звуку. Жодних емоцій. Жодних відчуттів. Жодних образів. Свідомість то виринала з глибин мозку, то знов щезала у цілковитому ніщо. Та от – нарешті! – вона залишилась, пливучи одиноким айсбергом в океані порожнечі. Поступово, дуже повільно, почали повертатися відчуття. Біле світло засліпляло очі, які, здавалося, вже не бачили цілу вічність. Холод поступово огортав оголене тіло. Першою думкою було «де я?». За нею одразу ж з’явилася наступна – «хто я?», «звідки я?». Питання множились у голові з неймовірною швидкістю, а свідомість остаточно повернулася. Він лежав на якійсь еластичній поверхні, що віддавала теплом у просторій кімнаті з молочно – білими стінами, що мов би випромінювали світло. Почув тихі кроки, ніби звідкись здалеку. Над ним схилився чоловік, риси обличчя якого важко було розгледіти. Здавалося, він посміхався.

- Вітаю - озвався незнайомець, - як ви себе почуваєте?

У нього був досить сильний акцент. Погляд сфокусувався,  вловивши риси обличчя: світла шкіра, тонкі губи й ніс і пряме біляве волосся. Було у ньому щось скандинавське, втім, це могло лише здатися. Дивні очі яскраво блакитного кольору, що майже не кліпали, дивилися на пацієнта.

- Д-де я? – прохрипів чоловік і здивувався, як неприродно

прозвучав його голос.

- Спокійно, – відповів лікар, - ви у реанімаційному центрі. Ми відновили структуру ваших клітин. Усе буде добре. Нажаль через тривале знаходження у стані анабіозу ваші спогади є неповними. Ваше ім’я – Андрій.

Андрій… То он як його звали. Він втратив спогади через анабіоз. А що це таке? Дуже знайоме слово, значення якого він ніяк не міг згадати.

- У все, що я зараз скажу буде важко повірити – мовив далі медик, - ви останній живий представник людського виду.

Ці слова не справили на пацієнта жодного враження. Це просто не було правдою. Андрій поволі піднявся й протер очі.

Далі…

Душа машини

Неділя, 18 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2422
Підписатися на комментарі по RSS

...З пороху Бог сотворив людину, вдихнувши в неї життя. Та підступний змій обдурив її, сказавши що Бог її обманює і вона скуштувала яблуко з Дерева Пізнання. Це спричинило розкол між Творінням і Творцем. Едем був втрачений, все мало робитися самотужки... Багато віків пройшло з того часу. Людина пізнавала навколишній світ, накопичувала знання, розвивалася і врешті створила розумні машини, сама ставши творцем. Та вона, на відміну від Бога, не змогла наділити своє творіння душею...

Катастрофа

-УВАГА УВАГА УВАГА!!! ЧЕРЕЗ 45 СЕКУНД КОРАБЕЛЬ МАЄ ЗІТКНУТИСЯ З МЕТЕОРОЇДИМ ПОТОКОМ ЛЕОНІД!!! УВАГА УВАГА УВАГА...

Через чиюсь жахливу помилку на карту був поставлений успіх першого пілотованого польоту до супутника Юпітера Європи, де були виявлені перші позаземні примітивні форми життя. Аварійні сирени в істериці верещали, покриваючи все тривожним червоним світлом. Та люди вже залишили свої робочі місця і чимдуж дерлися по аварійних драбинах до броньованої рятувальної капсули, що була у центрі корабля і була повністю автономною. Корабель був «розумним», увесь контроль здійснювався через розвинений штучний інтелект, «мозок», що звався ВАСК (Високоінтелектуальний Андроїдний Самопрограмуючий Комп’ютер) – вакуумний оптоволоконний нанокомп'ютер шостого покоління. Саме він брав на себе управління в екстрених ситуаціях. Звався корабель «Меркурій». «Меркурій» гальмував, через що втратив прискорення і, після миті невагомості, тяжіння змінилось в інший бік і поступово збільшувалось. Люди і предмети важчали, та екіпаж у розмірі восьми чоловік разом з капітаном були добре підготовлені до безлічі підступних ситуацій, що чекали людей у відкритому космосі.

Далі…