Пащенко Наталія

Родичі

П’ятниця, 19 грудня 2008 г.
Мітки:
Проглядів: 2920
Підписатися на комментарі по RSS

Нерівне кам`яне плато було вкрите безладно розкиданими по всій поверхні невеличкими й величенькими шматками основної породи. Між ними проте зберігалося вдосталь місця і для земного корабля, котрий уже другу добу стовбичив на цій планеті непотрібним сріблястим недопалком, і для безформного, чорного, літаючого «щось», котре несподівано з`явилося у повітрі нізвідки, повернулося дупою до усіх разом законів фізики і прикам`янилося на кілька десятків сантиметрів над скелею, спершись на «тверде» повітря.

- А я думав, що знову будемо місяцями розглядати камінці під мікроскопом ,- Микола, котрий знаходився ближче до безформного шматка бруду (інакше це не виглядало), опустив вже занесену над якимось камінцем руку з альпенштоком, випростався і став витріщатися на прилетіле.

- Це ж яких мізків треба, щоби таке літало ?..- , Грицько сидячи навпочіпки, обережно визирав з-за іншого великого каменя, котрий поки що дозволяв йому залишатися невидимим.

Із ближчого до них боку «чогось» з`явився отвір, крізь який одна за одною випали й розпливлися скелястою поверхнею дві великих драглистих краплі зеленого слизу.

- Чому ми не почули «ляп» ?- Грицько не рухався з місця, воліючи краще вести перемовини з Миколою по рації.

- Яка гидота …- той мав нагоду роздивитися усю красу та чарівність зблизька.

- Контактувати будемо з кораблем чи його нежиттю ?
Далі…