Павлович Сергій

Скандарелла

П’ятниця, 23 вересня 2011 г.
Мітки:
Проглядів: 2484
Підписатися на комментарі по RSS

- Підіймайся, «сто тринадцятий»! Негайно!

Вальгаард ледь розплющив очі. І, хоча свідомість повернулась до нього лише незначними проблисками, посеред тьмяно освітленої камери, він помітив силует коменданта Зорбса.

- Забирайтесь геть!- буркнув Вальгаард якимось чужим хриплуватим голосом, що ледь пробивався крізь горло. – Ніхто немає права позбавляти мене сну. Це забороняє закон.

Він демонстративно повернувся до коменданта спиною.

- Ви це чули?!- обурився Зорбс. – Тут я для тебе закон!

Крізь сон Вальгаард почув, як комендант наблизився до його ліжка.

- Підіймайся! – Зорбс щосили пнув його ногою у спину.

Різка біль остаточно вивела Вальгаарда із солодкого забуття.

- Припиніть, коменданте! – почувся чийсь різкий владний голос позаду Зорбса.

Вальгаард розплющив очі і, потираючи рукою спину, повільно сів, звісивши свої босі ноги так, щоб вони не торкались холодної кам’яної підлоги. Він спробував глибоко вдихнути, але відразу відчув різку біль у грудях і голосно закашляв. Комендант Зорбс відступив назад, опинившись позаду високої фігури незнайомця.

- Я лише хотів привести його до тями, сер.

Далі…