Оксюшко Оксана

Шоколадне печиво

Неділя, 17 лютого 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2244
Підписатися на комментарі по RSS

На головному екрані сяяли зорі. Високий широкоплечий чоловік задумливо вдивлявся в сяючу безодню. Іскорки далеких світів нагадували йому ілюмінацію нічного міста. Здавалось, ще трохи і вогні наблизяться, можна буде розрізнити будинки, вулиці. А потім ― вікна домівки в якій його чекають, люблять.

― …нажаль, систематично ігноруєте, ― в інтонації голосу колеги відчувався виразний докір. ― І ще, в мене є інформація про почастішання випадків нервових розладів, аж до галюцинацій серед екіпажів кораблів далекої розвідки. Ось, що буває із тими, хто відмовляється виконувати елементарні вимоги і вважає профілактику ― узаконеним способом бортових медиків збиткуватись над іншими членами команди.

― Докторе Барлінгтоне, ― зауважив маленький верткий чоловік, що займав пульт інженера-кібернетика. ― З кожним роком будуються все нові кораблі, в розвідку відправляється все більше експедицій. І якщо порівняти відсоток такий розладів зараз і, скажімо, двадцять років тому…

― Стоп! Тільки не треба шукати собі виправдання, містере Доусон, ― холодно відповів лікар. ― Якби всі старанно виконували приписи, вели по-справжньому здоровий спосіб життя ― хворобам взагалі не було б місця у майбутньому. Ось ви, Роберте, чому не дотримуєтесь рекомендованого раціону?

― Він мені не смакує, ― після паузи зізнався товстуватий інженер. ― Мій організм потребує більше білка…

― Невже, вирощені в екологічно чистих умовах нашої теплиці овочі, що містять всі необхідні вітаміни та мікроелементи в біологічно-активній формі можуть не подобатись здоровій адекватній людині? ― Доктор Берлінгтон так грізно поглянув на Доусона, що у того зникло бажання сперечатись.

― А ви, Карле, чому пропускаєте заняття на тренажерах? ― лікар повернувся до худого чоловіка, що сидів у кріслі навігатора. Той винувато опустив очі.

― Мовчите? Соромно?

― В нас останнім часом було багато роботи, ― вичавив з себе виправдання Карл. ― Ви ж самі знаєте…

― Справді, Віллі, чого ти так розійшовся? ― заступився за команду широкоплечий чоловік із схрещеними руками. ― Все ж нормально, всі здорові!

―  Джордже, а це моя робота! ― відказав суворо лікар. ― Звичайно, я можу багато що зрозуміти, увійти у будь-яке положення. А от організм не прощає зневажливого ставлення.

Берлінгтон гордо піднявши голову вийшов із відсіку. Інженер усміхнувся і тихо, але так щоб всі почули сказав:

― Нудно йому. Може хтось вломить собі мізинець аби він мав клопіт і не набридав нудними проповідями?

 Далі…