Мюнхен Віталій

«Ворушіться!»

Понеділок, 30 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 1938
Підписатися на комментарі по RSS

Рутгер дивився на монітор і зовсім не хвилювався. Він бачив звичайну планету, не більше й не менше. Повернення на батьківщину? Та годі вам. Колиска завродинів? І що з того? Не такий завродини народ, щоб розкисати від спогадів, яких, чесно кажучи, майже немає. Про яку ностальгію може йти мова, якщо вони про цю планетку щойно дізналися? З тих пір, як ящери її теоретично покинули, минуло кілька вічностей. Що ж йому тепер, закотити очі і пурхнути під стелю, наспівуючи «Оду пращурам»? Це було неможливо з трьох причин. По-перше, ані пурхати, ані літати, ані бодай махати крилами він не міг, бо був, як і вся раса завродинів, ящером і нащадком ящерів. По-друге, як вже було сказано, вигляд цієї планети його анітрохи не хвилював, тож і співати не хотілося. І по-третє, ніякої оди він не знав, бо її, скоріше за все, не існувало: у завродинів не було культу предків. Смерть одного з них не була трагедією ні для родини, ні для знайомих. Відчуваючи наближення кінця, старий завродин намагався утнути щось, на його думку, веселе. Рутгерів дядько, наприклад, заповів набити з себе опудало і використовувати як вішалку.

Тим не менш, дещо його все-таки непокоїло. Вперше завродини прийматимуть участь у зборі Чотирьох рас і саме йому, Рутгеру, випало бути представником. Він згадав, як вони отримали запрошення на цей збір. Один з розвідників вийшов на зв‘язок зі штабом і доповів про контакт з чужим кораблем. Той просив дозволу на посадку на головній планеті. Назвалися прибульці неглерами. Вони стверджували, що справа, у якій вони прибули, дуже важлива як для завродинів, так і для інших рас, що опанували космос. Інших? То є ще й інші? Саме так, казали вони, окрім нас із вами є ще дві форми життя, яким рідна планета здалась затісною.

Далі…

Дещо особисте

Середа, 21 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2364
Підписатися на комментарі по RSS

Текст оповідання знято на прохання автора