Лук'янчикова Зінаїда

Людина, що спостерігає за зірками

Неділя, 25 вересня 2011 г.
Мітки:
Проглядів: 2849
Підписатися на комментарі по RSS

Світ гарний, з якого боку недодивись. Хоч із Землі у небо, хоч у космосі навкруги. Світ є дивовижним, бо він таким завжди був і буде. Але лише одне робить його дивовижним – і це людина. Бо саме вона вигадала подібні слова і саме вона дивиться на цей світ завмираючи, ледве дихаючи. Людство, взагалі, дуже дивне.

І це людське тіло – воно примушує мене бути людиною. Що, чесно кажучи, не дуже добре в мене виходить. Я звісно ж задаюся питанням «А чи треба?». Я, як і інші люди навкруги, знаходжусь зараз на цьому кораблі та дивлюся на Всесвіт. Дивлюся людськими очами. В цьому є щось незвичайне, щось ніби незбагнене. Цей Всесвіт мені знайомий, але все ж таки зараз я бачу його інакшим.

Космічний туристичний корабель «Алголь». Велике таріло-подібне судно повисло у космічній тиші, яскраво освітлюючи вакуум навкруги. Кімнати космічних туристів, або космітурів, знаходяться у центрі. Краї судна зроблені зі спеціального прозорого захисного сплаву – коли стоїш на самому краю відчуваєш себе ніби посеред космосу, наче назавжди поселишся серед зірок. Чим далі до центру споруди – тим більше кімнат різного призначення – від магазинів і перукарень до ресторанів і спортивних центрів. За декілька метрів від прозорих стінок судна, що лише єдині захищали людей від жорстокого вакуумного середовища, стояли лави, де багато з космітурів умиротворено спостерігали за зірками та іншими космічними явищами. Все залите світлом і теплом. Все навкруги є білого кольору, мені це чомусь видається трохи дивним. Навіщо стільки білого у космосі?

Далі…