Лев Лідія

Остання надія Імператора

Неділя, 14 грудня 2008 г.
Мітки:
Проглядів: 2911
Підписатися на комментарі по RSS

Я завжди знала, що зі мною трапиться надзвичайне.

На килимі біля ліжка – робот, схожий на божу корівку, з червоними плямами на чорних крильцях. Два годинника показують 5:41. Батьки сплять за тонкою стінкою. Останні години спокою? Вони не знають, що о пів на сьому мене тут не буде. Буде неприбране ліжко, речі на місцях. Жодних слідів… Так вже і жодних?

— Роботе… можна залишити записку рідним?

— Авжеж, повелителько. – Божа корівка дістала з-під панцира аркуш паперу та олівець. Я узяла, сіла за стіл і тільки приготувалась писати, як пролунав її зойк: — Дірявий мій блок пам’яті! Трохи не забув про головне.

Лапки простягають мені перстень з дивного зеленого металу – голова демона з діамантиками в очах.
Далі…

Дівчина з казки

Неділя, 14 грудня 2008 г.
Мітки:
Проглядів: 3280
Підписатися на комментарі по RSS

— Кириле, як гадаєш – ми виграємо війну?

— Авжеж! Ми били цих тюхтіїв завжди – поб’ємо знову!

Два Повелителі синіх драконів – хлопець та дівчина – стоять на пагорбі. На обох легкі обладунки, довгі сині плащі, які розвіває вітер. За спинами Повелителів військо смажить на вогнищах курчат, відібраних у селян. Гучно гупотить – це дракони, розминаючи лапи, бігають степом.

Просто перед Повелителями гай – невисокі дерева, темні проміжки між ними. З лісу веде зручна широка стежка – але на межі степу її перерізає поспіхом зліплений з глини мур.

— Кириле… мені моторошно.

— Кого ти боїшся, Агні? Страхополохів, які тікають від тіні драконячих крил?

— Я чула, що солдати короля тепер мають арбалети, з яких можна сильно поранити дракона. Й макети, на яких вчаться стріляти…

Хлопець поклав руку дівчині на плече.
Далі…