Куницька Ольга

Керн

Субота, 24 березня 2012 г.
Мітки:
Проглядів: 2466
Підписатися на комментарі по RSS

Романова Ірина Олександрівна прокинулися того ранку в хорошому настрої. Що за останній час було великою рідкістю. Огидна робота, злобні колеги, друзі десь наче пропали, нічого не виходило в цьому житті. Одним словом, в той момент життя вона не цінувала. Та й взагалі, по-правді сказати, в неї була затяжна чорна полоса. Але того дня все було по-інакшому. Ірина мала хороший настрій і дивне відчуття задоволення. Їй тоді здалося, що все в неї буде добре.

Це була її помилка, тому що тільки вона стала цінити життя, як воно перестало цінити її.

Ірина поверталася з роботи, коли раптом відчула, що за нею хтось спостерігає. У всіх періодично буває таке відчуття, але оглянувшись ми там не бачимо нікого. А от вона побачила якусь тінь і пришвидшила свій рух.

Ірина чула кроки. Хтось таки йшов за нею. Вона пришвидшилась. Кроки теж пришвидшились. Ірина побігла.

Далі…