Зорій Наталя

По той бік брами

Середа, 23 лютого 2011 г.
Мітки:
Проглядів: 2798
Підписатися на комментарі по RSS

І

Надворі вже світало. Повертатися додому у звичний для кожної вихованої відьми спосіб було необачно. “Добре, що ключі від вхідних дверей не виклала з кишені!” – подумала.

Довелось брати свій транспортний засіб в руку і чимчикувати містом пішки. Мабуть, ранні перехожі і двірники дивувалися звідки іде так рано пристойно вбрана дама з мітлою в руках.

Нарешті вже дома. Від втоми просто валюся з ніг. Швидше б у душ і намазюкатись кремом! Ну нарешті, втому зняло як рукою. Все таки чарівне зілля! Треба подякувати Катажині за подарунок.

Сьогодні Граф був зовсім мовчазний. Вже скільки часу пройшло, а вона й досі так і не наблизилась до головної мети. Скільки ще цих балів і прийомів доведеться відвідати! Не варто було затримуватись до світанку. Опівночі Граф такий молодий і красивий. На ранок він уже сивий і древній стариган. Моторошні відчуття охоплювали, коли бачила худі кістляві руки древнього старця. Тоді відразу опам’ятовувалась, що все тут навколо – позареальність, світ духів і привидів.

Так склалось, що все велелюддя палацу над ранок десь розчинялось. Мимоволі ми опинялись на самоті. Проводжав мене у світ людей завжди тільки Граф.

Далі…