Захарія Віктор

Абзац

Четвер, 7 лютого 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2202
Підписатися на комментарі по RSS

Вчорашня вечірка далася взнаки, насилу перекантувався на роботі до вечора. І тут на тобі – відправили на об’єкт. Під кінець робочого дня! Ще й у найвіддаленіший мікрорайон міста. Якийсь клієнт «прокинувся» - щось там у нього не ладиться. Ну що ж, інструменти в сумку і вперед! Добре, що торбина містка та лямка через плече досить широка – ремкомплект важить біля пуда. Старший менеджер втиснув у руки клапоть паперу з адресою і «на доріжку» дозволив не повертатися на базу. А чого вже повертатися? Поки маршруткою туди добратися, там півгодини, а то й більше возитиись – уже й вечір...

«Дев’ятку» довелося чекати доволі довго. У потрібному напрямку це найкращий варіант, без пересадок, але ж рідко їздить, холера. Все одно майже вдвічі швидше, ніж на «перекладних» - адже таки прямий маршрут. Незважаючи на чудове сонячне надвечір’я настрій був підпсований – кому сподобається незапланований виїзд у кінці робочого дня «туди де дідько добраніч каже». Та, дочекавшись бусика й оплативши проїзд, присів на вільне сидіння і дещо розслабився – добре, хоч не на ногах всю дорогу. Крім того, незважаючи на спеку у салоні не було парко – водій доволі вправно й швидко вів машину і теплий вітерець приємно куйовдив чуприну.

Далі…