Данченко Ярослав

Секретар

Субота, 5 березня 2011 г.
Мітки:
Проглядів: 2502
Підписатися на комментарі по RSS

Сьогодні був особливий день: зал заповнював строкатий натовп, герби великих держав то там, то тут прикривалися сірими плащами і ховалися за неосяжними жіночими вбраннями. Зал гув у передчутті видовища.

Лавки з мореного дубу, сковані мідними обручами, скрипіли під вагою присутніх. Зараз їх протирали зади тих, хто спочатку протирав делікатні тканини чудернацьких крісел і тронів, а потім, підхоплені подихом долі, різко опинялися на холодних і вологих підлогах забутих богом камер. Деякі одразу вкладалися у дерев’яні ящики, злітаючи із шахівниці Європи періоду Відродження.

Найбільше скривджених було з боку іспанського двору. Насуплені шотландці та ірландці теж були зацікавлені, але не настільки, як оточений юрбою кардиналів сухотілий Папа, що люто зиркав на нечисельну делегацію германців.

Я заточував перо, притримуючи ліктем розхристані аркуші пергаменту. Прокуратор, який вирізнявся з натовпу своєю червоною мантією, старанно тер скроні обома руками, не звертаючи уваги адвоката, що підстрибував навколо нього і солодко розписував заздалегідь побудовану лінію захисту.

Далі…

Ім'ям наречений

Четвер, 25 лютого 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 2871
Підписатися на комментарі по RSS

 

 

Шкура його була шорстка і холодна, очі закриті тугою чорною пов’язкою, а тонкі пальці завжди перебирали дерев’яні чотки. Він здригнувся, раптово відчувши нашу присутність.

 - Хто?

 -Я.

- Хто з тобою?

- Хіба це важливо?

- Для мене – ні, але для тебе – так. Правда ж? – він усміхнувся.

- Я народжений ім’ям... – почав Кристоф за формою.

- Хлопчику, я  знаю. Я питаю – хто ти?

- Народжений.

- Провіщений гість.

- Провіщений ким?

- Мною...

Пауза затягувалася. Я похмуро спотерігав за пальцями старого, що бавилися одною з відполірованих дощечкок, а Кристоф терпляче чекав на продовження.

- Отже, народжений і ненародженний, - старий захихикав, - вирядилися прогулятися. А нащо? Що ви там зібралися шукати?

- Місто. – коротко відповів я, мені до чортів набридла ця гра.

- Місто... – протяг старий. – Кожен раз та сама відповідь.

Далі…