Владмірова Тала

І тисячі років - війна

Вівторок, 22 січня 2013 г.
Мітки: |
Проглядів: 2424
Підписатися на комментарі по RSS

«…Война без особых причин.

Война - дело молодых.

Лекарство против морщин.

Красная-красная кровь

Через час уже просто земля,

Через два на ней цветы и трава,

Через три она снова жива…»

В. Цой «Звезда по имени Солнце»

- Звіре, харе бити морди своїм! Полковник чекає! Бігом до Назарова на напівзігнутих!

Кривлюся від різкого запаху одеколону ад’ютанта, що насмілився увірвати тренувальний бій. Послати цього хлопчика на побігеньках не встигаю, бо Сєрий, використавши дзявкання прилизаного жевжика як відволікаючий фактор, намагається пробити мій блок. А хрін тобі!

- Інокентію Пилиповичу, - крізь зуби цвіркає з лавки Чистюлька. А до цього мовчав, сподіваючись, що Сєрий нарешті дістане мене кулаком. Та в черговий раз - облом, от Чистюлька і вирішив присадити напарфумлену «шістку»: - Для Дениса Анатолійовича…

Ріпа пирхає, а Дуст у своєму кутку перепитує:

- А? Хто?

-...для Звіра, кажу, - розжовує Чистюлька особливо обдарованому Дустові й кидає до ад’ютанта знущальне: - напівзігнуті ноги – це бойова стійка. Якщо Звір у неї стане, то хтось ляже.

- Випадково… - видихає уточнення Сєрий, пропускаючи мій удар.

Чистюлька знову встромлює носа в екран кишенькового компа. А я ж казав на тренування не брати! Але Чистюльці свербить вчити мову. Ну нехай… Перекладач, котрий ще й при вигляді крові свідомості не втрачає, наш бонус.

Поки Сєрий, Ріпа, Дуст шкіряться, я милуюся перекошеною пикою цього… Інокентія Пилиповича (ну і пам’ять у Чистюльки!). Потім осмикую хлопців, аби даремно не сушили зуби.

Кажу Сєрому відробляти блок, Ріпа хай товче грушу, а Чистюльці час братися за скакалку. Мить вагаюся, але якщо шви на рані Дуста не розійшлися від реготу, то й зайві десять віджимань не зашкодять. Живучий, мов на собаці затягується все. Добре, що тоді, як він упіймав кулю в черево, я не дозволив хлопцям виконати «останню волю» вмираючого і дати йому хоч ковток води. Гаплик був би, а так тільки руки у всіх ледь не відірвалися, поки смердючку до шпиталю доволочили. Та оклигав. Не даремно грижу заробляли. От хай форму відновлює, бо скімлить, щоб взяли на наступну справу.

Далі…