Білоус Тетяна

Щоб не скривдити (поза конкурсом)

Понеділок, 11 жовтня 2010 г.
Мітки:
Проглядів: 2830
Підписатися на комментарі по RSS

Його привезли о пів на восьму.

Витягли з машини і бігом завели у під’їзд – аби ЙОГО не побачили нудьгуючі біля вікон сусіди. Обдарували пухнастими домашніми капцями, показали, де розміщено туалет, і навіть змусили почистити зуби – щоб перевірити, чи володіє він елементарними побутовими навичками. Їм же разом із НИМ (жах який!) доведеться жити в одній квартирі близько трьох тижнів!

Повненька, пофарбована білявкою мамця і поважний, ледь посивілий татусь метушилися, бідкалися, але зарадити нічим не могли. Справу зроблено, гроші сплачено. Житловим простором доведеться ділитися з оцим-от створінням.

- Чому ВОНО має жити саме у нас? – повискувала мамця. - Невже не можна утримувати ЙОГО у лабораторії?

- Це підпільний науковий центр, люба, і готових до… - Татусь замислився у пошуках влучного слова. – Готових до… вживання… істот вони не тримають у себе задля їхньої ж безпеки.

Далі…