Білий Дракончик

Відгук про літстудію у Черкасах Юлі Соколенко

П’ятниця, 18 жовтня 2013 г.
Рубрика: Колонка -> Літстудія
Мітки:
Проглядів: 892
Підписатися на комментарі по RSS

Про зустріч вже багато сказав тато. А мені було приємно побачити в Черкасах модераторів Зоряної Фортеці Сергія Торенка, Олега Сіліна і вже відомого письменника Володимира Арєнєва. З ними так цікаво! Цікаво послухати про нові книги, нових авторів, про основи літературної майстерності. Сподобалося, як чітко пояснюють помилки на літстудії.

З моїх основних помилок: в оповіданні багато схожих героїв (частину можна прибрати без шкоди для оповідання), вони однаково говорять (особливо зливаються діалоги при читанні), не можна чітко визначити, хто головний герой (тому його треба виділити і навколо нього розвивати сюжет). Я всі зауваження врахую і намагатимуся уникати таких помилок.

А взагалі, все було класно!

Тут мій дім

Четвер, 26 вересня 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 1931
Підписатися на комментарі по RSS

Самотня тендітна постать неспішно просувається густим чагарником. Вже темніє, але не схоже, щоб мандрівниця лякалась ночі. Вона не поспішає. Іноді зупиняється, уважно оглядає околиці і, здається, навіть принюхується.  Схоже, до мети ще далеко. Мандрівниця рухається далі…

***

Баба Яга металася хатинкою з книгою Максима Кідрука «Мексиканські хроніки». Книга правила за практичний посібник: Яга намагалася використати у мандрівці мінімум речей. Справа в тому, що її онлайн-товариш, бог Кетцалькоатль-Пернатий Змій, запросив поглянути на свою піраміду – Кукулкан.

Вкластись у мінімум не вдавалося. Яга ніколи раніше не подорожувала, тому розгублено клала у валізи все, що треба, і ще більше речей непотрібних. Гостювання виникло раптово – у Кетцалькоатля якимось дивом опинилася посилка, надіслана з Індії Язі її старими друзями – Мантикорою і Нагом.

Ви здивувалися, звідки Яга знає всіх цих чудернацьких створінь? Спочатку познайомилася з ними через інтернет. Хоч і в лісі живе, але досягнень техніки не цурається. На хатинці, що на курячих ніжках, примостилась супутникова тарілка. А всередині, на столі, замість плазмового екрану – величезне блюдце з яблучком. Яга сама не любить набирати повідомлення, тільки диктує, а все робить яблучко.

З Мантикорою і Нагом довелося навіть зустрітися – судили разом на Міжнародному Чемпіонаті Молодих Чарівників. Індуси дізналися про захоплення Яги магічними квітами й пообіцяли сюрприз. А тепер цей сюрприз зависнув у далекій Мексиці.

За приготуваннями Яги, ледь стримуючи сміх, спостерігали крук Гена і пугач Страшок. Їхня господиня, коли готує чарівні зілля, тільки те й робить, що лається, які погані інгредієнти. А зараз найдрібніші трухляві корінці у валізу запихає. Ще й голосить: «Ой, Гено, ой, Страшок, як же ви будете тут без мене?». Крук і пугач, звісно, відповідали, що їм буде тяжко, а в думках не могли дочекатися, щоб спровадити Ягу за двері. От буде привілля!

Переконавшись у справності ступи, Баба Яга слізно попрощалась з улюбленцями і полетіла в аеропорт. Відправитись так за море не ризикнула, тому її вже чекав замовлений через інтернет квиток на літак…

Далі…

Щоб жити у мирі

Субота, 16 лютого 2013 г.
Мітки:
Проглядів: 2141
Підписатися на комментарі по RSS

I. Ненависть

 

Сьогодні на морі була дуже хороша погода. Водою бігали, наздоганяючи одна одну, маленькі кучеряві хвилі. Свіжий східний вітер спокійно дув у бік суші. Яскраво сяяло весняне сонце, посилаючи вниз свої невидимі промені.

Морем пливло китобійне судно, наганяючи страх на всіх його мешканців. На бортах – обдерта фарба, ледь видно назву – «Чорний сміливець». Старі вітрила плавно здіймалися і опускалися під легким напором вітру.

Палубою корабля прогулювався капітан Ноунер. Цей грубий чоловік з квадратною фігурою, гупаючи важкими чоботами, наганяв страх на моряків. Бура кучерява борода відросла аж до грудей, на голові – шапка-вушанка з морської видри. Капітан, незважаючи на теплу погоду, був одягнений, як капустина: грубі чорні штани, смугаста матроска, вовняна жилетка, товстий бушлат.

Поряд з капітаном ішов його дванадцятирічний син Річард, чи, як його називали члени команди, «косаткоман».

Далі…