Булах Катерина

Домогосподарка

Вівторок, 6 жовтня 2009 г.
Мітки:
Проглядів: 3130
Підписатися на комментарі по RSS
Було це пізнього місячного вечора. Вона підійшла до нього, сіла на краєчок дивану і запропонувала рівним відстороненим голосом: 

- Давай розлучимось. 

Фільм на екрані саме наближався до фіналу, Стас поринув у нього з головою і спочатку навіть не зрозумів, точніше, не сприйняв слів дружини. Вона не стала йому заважати, терпляче чекала, і лише коли Стасів погляд випадково зустрівся з її, тим самим тоном повторила: 

- Давай розлучимось. Це стає банальним і безглуздим. 

Його брови здивовано поповзли вгору. Ні, він, узагалі-то, передбачав, що вона може здогадатися, але щоб це сталося так… Ані скандалів, ані докорів, ані нагадувань про обов’язки перед сім’єю… Та й сім’ї, власне, немає – їх, поки що, двоє. Розійдуться в різні боки – ніхто й не помітить, і гірше не буде нікому. Пару разів Маргарита заводила мову про дитину, але Стас лише з досадою відмахувався. І як вона не розуміє, що не час зараз, коли він вже просунувся так далеко у своїх дослідженнях. Зупинятися тепер ніяк не можна. Жодних сумнівів, що його гіпотези є вірними, і якщо він зуміє переконати у цьому Вищу Наукову Раду, їх Інститут Вивчення Аномальних Явищ стане провідним у світі, а його, Стасове, ім’я прославиться на віки. Він уже майже наблизився до розгадки паралельного всесвіту. Майже… Подумки він називав його Країною Фантазією. Чому на думку спадала саме ця зовсім дитяча назва, він не знав і не дуже над цим замислювався. Фантазія, то й Фантазія, чому б їй так і не зватися? 

Душа без адреси (поза конкурсом)

Субота, 21 березня 2009 г.
Мітки:
Проглядів: 2898
Підписатися на комментарі по RSS

Темно й моторошно у підземному царстві — споконвічному жахітті всіх смертних. Безліч довжелезних лабіринтів, яким не видно кінця. Метушаться тіні, що не знайшли спокою. Луною відбивається од стін стогін покараних грішників. Виходу звідси немає. Звідси не виходять.

Повільно піднімається сходами Володар Темряви. Не кваплячись, йде коридором. Від його кроків у новоприбульців стигне кров у жилах. Сьогодні серед щойно страчених і доставлених сюди грішників – самі жінки. От і тремтять від усвідомлення своєї подальшої долі, і щосили намагаються відвести погляд од високої чорної постаті, що наближається до них.

Далі…