- щільність, "зцементованість" оповідання; коли воно "плине", а не "скаче" (тут не йдеться про стрибки сюжету).
- коли у оповідання є свій унікальний індивідуальний колорит.
- флер емоційної пречетності; коли світ та героїв не уявляєш, а "проживаєш".
- "гармонічний слог", нічого зайвого, нічого недомовленого.
- "об"ємність".
...
це те, що зльоту спало на думку.
Я не кажу, що у Вас НІЧОГО з цього немає, і що воно ВСЕ повинно бути (наприклад, пункт про ем. причетність - не завжди показник хорошого оповідання, так само, як і навпаки; але ж у Вас тут тема така - без цього нікуди).
І не кажу, що у ВСІХ місцях у вас відсутня атмосферність (наприклад, тут присутня - "Марина вирішила взяти дитину з «Будинку малюка», Рома був ніби не проти. Вона подала документи на всиновлення, а він просто пішов... Точніше, це вона була змушена піти з квартири, в яку її коханий привів іншу. Вагітну.")
Взагалі, це поняття важко пояснити Краще бачити. Можу навести приклади з оповідань, які я встигла тут прочитати: "Князь степу","Двері не туди" - от у них є атмосфера (оцінки їх худ. цінності чи не цінності я тут притримаю при собі: атмосферність сама по собі не робить оповідання хорошим).
Шановна Місс! Те, що ви описуєте, то не атмосферність, то є необхідні складові для вдалого оповідання. Власно - то і є сам сюжет! (не плутати з фабулою)
Шановний авторе! Відразу ж зауваження до першого абзацу.
"Високий гладкий чоловік вийшов з кабінету, зиркнув на кількох жінок у приймальні, після чого скривися, ніби й не людей побачив, і, нарешті, забубонів, не дивлячись на співрозмовників"
Співрозмовник - це учасник розмови. Може краще пацієнти
Далі ваш герой говорить: "І не хнюпати" Такого слова я не знаю. Якщо маєте на увазі плакати - то не хлюпати, якщо понуритись - то похнюпитися. Не ображайтесь - це відразу впало в око
Далі за текстом: краєм зору - краєм ока, позбавили шансу - позбавили надії (в цьому ж реченні тавтологія як/які), втупився в неї - витріщився, звертальна форма вжита не вірно / має бути - Родіоне Олександровичу... Все, махнула на помилки рукою, читаю твір, очевидно перекладали з російської. Не біда - легко виправити.
Оповідання про паралельні світи Тільки що читала на цю тему, здається називається твір "Лічозір", однак зовсім про інше. Можна було б додати колориту паралельній реальності, в якій діти є такими "важливими". Ідея непогана, є ще над чим працювати. Успіхів
Звісно, не про паралельні світи, не зовсім влучно висловилася, даруйте
Присутність паралельної реальності - підсилання ефекту метелика Несподівано виникла думка, а наше втручання в паралельну реальність - не спровуковує отой ефект? Чи воно вже якось тоді по-іншому зветься. Наприклад - "Ефект гусениці"
шановний Буркотун! насмілюся трохи з Вами не погодитись.
Ви пишете: "Те, що ви описуєте, то не атмосферність, то є необхідні складові для вдалого оповідання. Власно - то і є сам сюжет! (не плутати з фабулою)"
названі мною речі - важливі, але. 1. вони не обов"язково роблять атмосферність. 2. вони не обов"язкові складові атмосферності.
який би Вам приклад навести... Ну от візьмемо...мммм... когось неперекладного, мертвого і кого мають знати. скажімо, Льва Миколайовича Товстого, "Війна і мир", всі у школі читали. нмд, емоційна причетність - слабко, лише у деяких місцях, загалом усе якось ну дуууже відсторонено-споглядально. Хоча об"ємність зображення присутня, особливо там, де про війну. Про слог зараз дискутувати особливо не будемо, але якщо вже його манера стала хрестоматійною...
чи то візмемо "Злочин та кару" ФедірМихалича Достоєвського. Манера - не продерешся часом, але ж яке відчуття співпереживання!!
...у мене, принаймні. і взагалі, усе, що я тут пишу про атмосферність, ітд - це лише бачення з однієї окремої колокольні. У кожного своє поняття гарного стилю, кожного "чіпляють" різні речі, примушуючи переживати з кимось із героїв.
важко мені пояснити своє ж власне поняття взагалі, під атмосферністю я мала на увазі, скоріше, чи є життя в данному творі, чи немає. Коли читаєш - чи відчуваєш ти, що підгледів шматочок чийогось ріал лайф (хай навіть на іншій планеті, хай навіть той хтось - чудовисько морське з п"ятьма хвостами). Чи герої - живі? Чи світ - живий? (навіть коли по концепціі він - мертвий).
Коментарів: 41
Написано непогано, проте мораль якась дивна...
Цікаве оповідання, композиція й сюжетні переплетіння мені сподобались. Останнє речення, щоправда, ні - якось дуже вже мелодраматично.
Дякую усім!
Над останніми реченнями автор думав дуже довго, може й не додумав чогось.
цікаво піднята проблема.
деякі місця мені дуже сподобались, зокрема, описання душевного болю, а також усілякого фактологічного г-на у житті ГГ, де про це - без пафосу.
чого не вистачило - атмосферності. Хоча, "той" світ виникає в уяві доволі чітко.
Дуже дякую!
Атмосферність - що, де саме? Підкажіть, автор буде вдячний!
Тю! Та як тут зробити лапки, щоб нормально відображалися?
Маска, маска, а я тебя знаю!
8))
Рассказ классный, психологичный и острый
Надеюсь, ты в такой ситуации не окажешься 8)
Войдёт в ТОР стопудов
ось декілька моїх "ключовиків" до атмосферності:
- щільність, "зцементованість" оповідання; коли воно "плине", а не "скаче" (тут не йдеться про стрибки сюжету).
- коли у оповідання є свій унікальний індивідуальний колорит.
- флер емоційної пречетності; коли світ та героїв не уявляєш, а "проживаєш".
- "гармонічний слог", нічого зайвого, нічого недомовленого.
- "об"ємність".
...
це те, що зльоту спало на думку.
Я не кажу, що у Вас НІЧОГО з цього немає, і що воно ВСЕ повинно бути (наприклад, пункт про ем. причетність - не завжди показник хорошого оповідання, так само, як і навпаки; але ж у Вас тут тема така - без цього нікуди).
І не кажу, що у ВСІХ місцях у вас відсутня атмосферність (наприклад, тут присутня - "Марина вирішила взяти дитину з «Будинку малюка», Рома був ніби не проти. Вона подала документи на всиновлення, а він просто пішов... Точніше, це вона була змушена піти з квартири, в яку її коханий привів іншу. Вагітну.")
Взагалі, це поняття важко пояснити
Краще бачити. Можу навести приклади з оповідань, які я встигла тут прочитати: "Князь степу","Двері не туди" - от у них є атмосфера (оцінки їх худ. цінності чи не цінності я тут притримаю при собі: атмосферність сама по собі не робить оповідання хорошим).
Маска, маска, а я тебя знаю!
І ото треба про це волати на весь інет? )))
Дякую за гарні слова! Мені дуже-дуже приємно!
Войдёт в ТОР стопудов
Хм... В ТОР, може, і вийде, а от у ТОП... Подивимось))
miss K
Кхм... Дуже дякую за пояснення!
Треба обмізкувати та переварити...
Дякую!
А шо же я же? А я же шо же?
8))
ТОР = ТОП, это стопудов и адназначна
ТОР - це такий бог Сонця. Хоча... Ну так, якщо бог, то має бути у ТОПі. Ой, щось я таке сказала, що спробуй зрозумій...
ось декілька моїх "ключовиків" до атмосферності
Шановна Місс! Те, що ви описуєте, то не атмосферність, то є необхідні складові для вдалого оповідання. Власно - то і є сам сюжет! (не плутати з фабулою)
Шановний авторе! Відразу ж зауваження до першого абзацу.
"Високий гладкий чоловік вийшов з кабінету, зиркнув на кількох жінок у приймальні, після чого скривися, ніби й не людей побачив, і, нарешті, забубонів, не дивлячись на співрозмовників"
Співрозмовник - це учасник розмови. Може краще пацієнти
Далі ваш герой говорить: "І не хнюпати" Такого слова я не знаю. Якщо маєте на увазі плакати - то не хлюпати, якщо понуритись - то похнюпитися. Не ображайтесь - це відразу впало в око
Далі за текстом: краєм зору - краєм ока, позбавили шансу - позбавили надії (в цьому ж реченні тавтологія як/які), втупився в неї - витріщився, звертальна форма вжита не вірно / має бути - Родіоне Олександровичу... Все, махнула на помилки рукою, читаю твір, очевидно перекладали з російської. Не біда - легко виправити.
Оповідання про паралельні світи
Тільки що читала на цю тему, здається називається твір "Лічозір", однак зовсім про інше. Можна було б додати колориту паралельній реальності, в якій діти є такими "важливими". Ідея непогана, є ще над чим працювати. Успіхів
Шановна, Калина!
Твір НЕ перекладался з россійської. Але за вказані помилки - красно дякую.
Твір НЕ про паралельні світи. )) Паралельні світи тут, еее, елемент, що допамагає автору реалізувати основну ідею. Ось, якось так...
Дякую вам!
Шановний авторе!
Звісно, не про паралельні світи, не зовсім влучно висловилася, даруйте
Присутність паралельної реальності - підсилання ефекту метелика
Несподівано виникла думка, а наше втручання в паралельну реальність - не спровуковує отой ефект? Чи воно вже якось тоді по-іншому зветься. Наприклад - "Ефект гусениці"
Вимагаю продовження
Дякую, Калинко!
Даруйте, якщо в попередньому коменті була надто різкою.
Про продовження - ех, може й подумаю, але не зараз. Зараз пишу продовження на інший твір, продовження котрого народ теж хотів бачити. )))
мені шибко подібне на серіал..
але загалом з того що тут є...це дочитується до кінця досить спокійно..
ідея добра, та можливо не повно описана...та трохи не з тієї сторони..
загалом, нот бед..
шановний авторе, ні в якому разі не ображайтесь..!!
Ви - молодець!!
Ображатися ні в якому разі не буду))
Та й нема на що ображатися.
Дуже дякую за добрі слова!
шановний Буркотун! насмілюся трохи з Вами не погодитись.
Ви пишете: "Те, що ви описуєте, то не атмосферність, то є необхідні складові для вдалого оповідання. Власно - то і є сам сюжет! (не плутати з фабулою)"
названі мною речі - важливі, але. 1. вони не обов"язково роблять атмосферність. 2. вони не обов"язкові складові атмосферності.
який би Вам приклад навести... Ну от візьмемо...мммм... когось неперекладного, мертвого і кого мають знати. скажімо, Льва Миколайовича Товстого, "Війна і мир", всі у школі читали. нмд, емоційна причетність - слабко, лише у деяких місцях, загалом усе якось ну дуууже відсторонено-споглядально. Хоча об"ємність зображення присутня, особливо там, де про війну
. Про слог зараз дискутувати особливо не будемо, але якщо вже його манера стала хрестоматійною...
чи то візмемо "Злочин та кару" ФедірМихалича Достоєвського. Манера - не продерешся часом, але ж яке відчуття співпереживання!!
...у мене, принаймні. і взагалі, усе, що я тут пишу про атмосферність, ітд - це лише бачення з однієї окремої колокольні. У кожного своє поняття гарного стилю, кожного "чіпляють" різні речі, примушуючи переживати з кимось із героїв.
важко мені пояснити своє ж власне поняття
взагалі, під атмосферністю я мала на увазі, скоріше, чи є життя в данному творі, чи немає. Коли читаєш - чи відчуваєш ти, що підгледів шматочок чийогось ріал лайф (хай навіть на іншій планеті, хай навіть той хтось - чудовисько морське з п"ятьма хвостами). Чи герої - живі? Чи світ - живий? (навіть коли по концепціі він - мертвий).