Повернутися на сторінку

Коментарів: 8

  1. 2017-10-16 в 00:55:22 | Сторонній

    Хм, а непогано. Ідея не нова, але мішанина з класичних штампів тут слугує скоріше фоном.

    Втім, почуття конфлікту розмите - з таким потенціалом автор зміг би зробити і набагато краще.

    Ну і було б цікавіше, якби імена "шукачів людини" не називались - а так виходить надто відкрите посилання на них.

    В будь-якому разі, не шкодую, що прочитав. Успіхів cool smirk

  2. Непогано написано. В плані стилістики, звичайно. А от щодо сюжету маю низку (суб’єктивних) зауважень.

    Можливо, то лише мені так здалось, але якийсь він… невиразний чи що? Ні, зав’язка зрозуміла, з розв’язкою все теж ясно, а от кульмінація згубилась десь. Але справа навіть не в ній (частково). Найслабше, як на мене, місце оповідання — проблематика, звідси — й мотивація головного героя.

    Спочатку його поривання дізнатись, що за таємниця криється в книзі, виглядають органічно. Але після «пробудження» в «реальній реальності» й наступного повернення до «нереальної» герой уявляється й справді несповна розуму. Фінал, хоч інтригує, але не піддається логіці. Навіщо він пішов шукати «людину», коли до того сам виразив своє бажання?

    Цитую: «Я повірив би, що я відомий письменник і поруч зі мною дівчина моєї мрії. На менше я розмінюватися не буду».

    Він отримує те, чого забажав, спокійнісінько відмовляється від колишнього життя. І лише тоді, коли всі його «нехитрі» мрії, котрі криються, пробачте, у відомості, заможності та коханці-фотомоделі, стають реальністю, йде купувати того ліхтаря. Навіщо?!

    Взагалі, головний герой якийсь «кволенький» в моральному плані. Своєрідний «герой нашого часу». Він так зверхньо спілкується з іншими (звісно, вони ж лише програми — нащо церемонитись!), з такою легкістю «міняє» реальності, що, чесно кажучи, взагалі дивуюсь, як то він може претендувати на роль «обраного», «одного з небагатьох». Врешті-решт, своєю манерою поведінки й повною відсутністю ЛЮДСЬКИХ емоцій він сам нагадує картонну модельку. Ба, навіть в таких модельках більше життя, ніж в такому персонажі.

    І (як «вишенька на мафіні») — дівчина, котра виринає наприкінці. Бо ж головний герой кинув декілька хвилин назад «програму» (котру сам забажав!), лише для того, щоб посвітити ліхтарем в обличчя «тій єдиній» «справжній людині». Звісно, це популярний штамп (схоже на те, що то — та сама Вікторія з початку), і я, здається, допетрала цей прикол з «петлею» (або ні), але, Господи, саме ця дівчина стала «останньою краплею».

    Саме противне, що написано доладно, такий приємний легкий стиль, але головний герой все псує, особисто в мене не викликаючи нічого, крім роздратування.

    Звісно, усе зазначене вище, — моя особиста суб’єктивна думка.

    Хочеться побажати Вам наснаги, шановний Авторе.

    P.S.: І до чого тут Демокріт?raspberry

  3. головний герой все псує, особисто в мене не викликаючи нічого, крім роздратування.

    Вибачаюся. Ідея почалася з назви. Через це вийшов такий дивакуватий герой, який в моральному плані далекий і мені також. Я сам би лишився в матриці, але кого то хвилює?

    от кульмінація згубилась десь.

    Цілком можливо. Все ж не хотілося розтягувати і плодити штампи. Але те, що герой та кульмінація не розкриті, це проблема, визнаю.

    P.S.: І до чого тут Демокріт?

    Позначення для додаткового зсуву реальності. Сам Демокріт може людей і не шукав, але хто знає... wink

    Дякую.

  4. автор почав з латинської цитати, чим мені також доводиться грішити...

    Написано класно. Нагадало Дж.Лондона, як там у "Поклику предків" -

    Бек не читав газет, і тому не знав що насувається біда - і біда не тільки на нього, а й на всіх собак із міцними м"язами та з теплою та довгою шерстю...

    Все чітко і стисло.

    Ідея непогана, а років із двадцять тому - це було б навіть супер-пупер.

    Авторе,а уявимо що ваш твір переміг.

    Чи хтось захоче його перечитати ?

    Сорі, за негречність - але пороху тут не вигадали.

    Це поки що другий твір який читаю...а що як далі ...

  5. Гарно написано. Сюжет плавний, дуже підійшов би для короткометражки.

  6. Cтилістично добре, але нема за що зачепитись в творі. Як на мене фінал був би кращий, якби була більша незрозумілість(от взагалі не зрозуміло, що там відбувалось) а так, ну зациклення сюжету наскільки штампований прийом...

  7. непогано, зовсім непогано. читається легко, справна рівновага описів/дій, зберігається інтрига. я не проти читати ще щось від такого автора. тільки б менше посилань на феномени з популярної культури, та й варто вичитувати на предмет русизмів.

    той момент, коли ліричний герой прокинувся в коконі – це варто було детальніше описати. вставити замість цього посилання на персонажа з "Матриці" – це ледачо і несерйозно. поза тим твір цілком гідний.

  8. 2017-10-26 в 16:07:55 | Спостерігач

    Якби не конкурс то і не читав би. Текст рівний, але сірий. Немає ніякого бажання дізнаватись щож там далі сталося з героєм. Плюс не люблю я соціальну прозу, ввідаю перевагу фантастиці.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)