Шкідлива звичка (поза конкурсом)

Шкідлива звичка (поза конкурсом)

Субота, 21 березня 2009 г.
Мітки:
Проглядів: 3155
Підписатися на комментарі по RSS

Населення Планети Х мало звичку воювати.

Планета була маленькою, поділеною лишень на два континенти, а населення на дві нації - «Ми» і «Вони». «Ми» завжди були хорошими, «Вони» - поганими. «Ми» правими, «Вони» - ні. Звідси випливало, що „Нас” треба захищати від „Них”. Тому і воювали. Всі хто не належав до «Нас», належали до «Них», а отже були ворогами і підлягали знищенню.

Місцем проведення війни був маленький острів, який не належав жодній з націй і розташовувався посередині океану між материками. До війни готувалися ретельно і дуже дружньо, адже святим ділом вважалося воювати проти «Них», бо вони загрожували «Нам».

Насамперед будували великі човни, потім набирали юнаків і юнок до армії. Забирали майже усіх, хто за віком був придатним до ведення бойових дій, оскільки чим більша кількість вояків – тим більше шансів на перемогу.

Далі виготовляли зброю, обов’язково нову. Стара була заплямована кров’ю і звичай забороняв використовувати її знову. Виготовленя зброї займало досить багато часу і це відтягувало початок війни, але дозволяло підрости наступному поколінню для поповнення лав армії.

І ось наступала мить відплиття. Гучні барабани, гімни, що піднімають бойовий дух, горді постаті і відважні, але приречені погляди. Вони знали, що більшість з них не повернеться, навіть якщо цю війну вони виграють.

Правила ведення війни були чіткими і складалися лишень із двох позицій:

  1. Війна тривала до остаточного знищення ворога.

  2. Використовувалася лишень зброя на яку жодного разу не потрапила крапля крові.

Ті правила колись на камені випалив Бог. Той самий Бог, котрий спустився з неба на великому човні і приніс їм першу зброю. Зброю, яка виблискувала у променях Сонця Дня і Сонця Ночі та дозволяла легко вбити ворога.

З того часу пройшло чимало років проте зброя не змінювалася, а правила виконувалися строго і без зайвих запитань. Населення Планети Х було дуже консервативним.

 

 

На кожній населеній розумними істотами планеті рано чи пізно з’являється Пророк, Месія, Наставник, Гуру, Вчитель, Посланець. Планета Х не була винятком.

Перший Посланець на ній з’явився несподівано. Не було ніяких попереджень, ніяких знаків. Він просто прийшов. Була то істота, котра не належала жодній з націй. Неподібний, потворний чужинець. Чужий – означає небезпечний, злий. Чужий – означає вбити.

Вперше населення планети об’єдналося. Об’єдналося для знищення прибульця. Проте не могло. Їхня зброя не завдавала йому ніякої шкоди.

А він не зважав на їхнє бажання його вбити і намагався пояснити, що  війна  - зло. Він ПОСЯГНУВ на закони їхнього Бога. Він доводив, що і „Ми”, і „Вони” однакові. Розповідав  про добро, милосердя, любов, мистецтво, красу.

Тоді вони вирішили його переконати, довести, що Чужий неправий. Вони показали йому випалені слова Бога. Святі слова.

Прочитавши правила Чужий задумався, а потім сказав, що його прислав Бог, щоб передати їм нову зброю і нове поле битви. А на доказ своєї місії він випалив на камені третє правило „Твори добро” та подарував населенню „Ша-хи”.

Чужий пояснив, що тепер вони будуть вести війну лишень на полі розфарбованому в чорні і білі квадрати. Багатьом не сподобалося нове ведення війни. Але сперечатися із посланцем Бога ніхто навіть і не подумав. Населення Планети Х завжди слухало свого Бога (або його посланців).

Посланець пробув на їхній планеті рівно стільки скільки треба було аби навчити всіх вести бойові дії „Ша-ха-ми”. Це тривало не довго. Населення Планети Х вчилося швидко.

 

 

Коли прийшов час другого Посланця, на Планеті Х змінилося не одне покоління. Мистецтво ведення війни на „Ша-хах” було доведено до верхів майстерності.

Посланець спустився з неба на великому човні і був настільки подібним на їхнього Бога, що його одразу возвеличили. Населення радісно розповіло, що завжди дотримувалося випалених на камені слів Бога. Вони показали йому „Ша-хи” і запитали чи не приніс їм Посланець нової зброї?

Посланець подивився на поле проведення війни, знизав плечима і сказав, що це нецікаво, що немає справжнього відчуття, екстріму, азарту, адреналіну. І подарував населенню нову зброю. Стару, майже забуту на його батьківщині, але якимось чином уцілілу і збережену.

Він подарував їм пістолет „ТТ” і навчив його виготовляти. Пістолет одразу сподобався населенню. „ТТ” було легше вимовляти аніж „Ша-хи”, володіння „ТТ” не вимагало особливих розумових здібностей, „ТТ” було зручним у користуванні і, що найголовніше, на „ТТ” рідко коли потрапляла кров, а це означало, що війну можна вести практично безперервно.

Лишень одне бентежило населення – Третє правило. „Твори добро”  - вислів, що не зовсім пасував до нової зброї. Вони попросили Посланця пояснити чому? І він пояснив.

Пояснив, що все правильно, адже захищати „Себе” від „Них” – це добро, захищати свою родину від „Них” – це добро, адже вони не хочуть, щоб інші руйнували їх світ. А вони намагатимуться, бо вони „Інші” і думають не так як „Ми”.

Населення Планети Х зраділо, воно вірило своєму Богу і його посланцям.

 

Повернутися до старих правил звички виявилося легшим і безболіснішим, аніж прийняти нові.       

 

 

На Планеті Х не було населення. Вона взагалі була спустошеною, майже дощенту випаленою. Лишень два космічні кораблі стояли на великому полі, де відбулася остання битва. Дві істоти мовчки оглядали все навкруги, раптом одна з них повернулася до іншої і сказала:

- 5:2 – я вкотре виграв.

- Ти час від часу використовуєш нечесні методи

- Погодься, цього разу все було по чесному. Ми з’являлися через чітко визначені проміжки часу. Я не винен, що до твого приходу, вони встигли себе знищити. Але ти молодець, я не чекав, що цього разу будуть шахи. Це було красиво.

- Так і я не знав, що цього разу ти запропонуєш їм війну. Минулого разу, пригадується, були наркотики.

- Хочу дати на майбутнє пораду. Якщо пишеш якусь заповідь – пиши чітко. „Твори добро” – було розмитим. Вважаю за помилку. Його можна потрактувати як завгодно. От якби ти випалив „Не можна вести війни”, мені було б значно важче.

- Але, це була б уже неповага до їх віри.

- Занадто ти правильний.

Вони ще раз кинули погляд навкруги.

- Все таки розумні істоти більш схильні до насильства.  Не важливо над собою чи іншими.

- Просто злим бути простіше. А ще дуже важко перебороти звичку, яка у тебе з дитинства.  І не має значення дитинство це конкретної істоти чи цілої нації.

- Ну що ж, запропонуй їм кращу звичку – подивимося. Адже тепер твоя черга. Куди ми далі?

- На Планету Y.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>