Коментарів: 16

1. 2011-09-21 в 12:24:32 | Chernidar
   

   трохи дивно звучить. що саме дівчинка стала джерелом такого збурення. не бомжі, не діти та матері, що помирають від голоду та хвороб, не молоді люди, що воюють казна за кого і казна де, не банкіри, не фанатики, не пролетарі...

   не зайшло.

   написано, до речі, цілком непогано, аніме можна було б зняти. рекомендував би трішки розширити межі створеного світу - наприклад на початку описати знищення тої планети за аналогічних умов, тощо...

2. 2011-09-21 в 17:21:29 | Зіркохід
   

   Гарно, доволі глибоко й цікаво. Зайшло . Автору дяка, такої фантастики Україні якраз бракує.

3. 2011-09-21 в 17:41:55 | Сновида
   

   Гарно написано. Є деякі зауваги, звісно, але то дрібниці. Наприклад:

   Айсур був повен рішимості все ж рішучості.

   Автору - наснаги, дякую за гарний твір!

4. 2011-09-23 в 12:28:27 | Фантом
   

   Погоджуся з паном Чернідаром, щодо дівчинки, хоча, можливо цим Автор хотів сказати, що дитячі емоції - вони трохи ширіщі від наших? Хотілось би ще почитати щось про цей світ, Авторе, вимагаю продовження Сподобалося. Навіть повірив, що так дійсно може бутиОтримав задоволення від оповідки. Успіхів Вам та наснаги.

5. 2011-09-26 в 13:24:32 | автор
   

   Дякую за коментарі. Щодо слова рішимість". Воно існує в українській мові, але ми часто здаємо свої рідні слова росіянам, не потурбувавшись перевірити особу справжнього власника (класичний приклад слово "рисунок". Що це слово питомо українське, засвідчує слово "риска", якого в російській мові, до речі, нема). Рішимість у контексті оповідання означає готовність до дії, тоді як слово "рішучість" декларує рису характеру.

   Що ж стосується дівчинки і її емоції, то про це науці нічого не відомо. В чому й поспішаю вибачитися.

6. 2011-09-26 в 17:48:51 | Сновида
   

   Дякую за уточнення

7. 2011-09-26 в 20:28:52 | Gulia-Mulia
   

   Дуже красиве оповідання! Єдиний момент, що розчаровує мене як неупереджену читачку - таки дівчинка й емоція. Уявіть: до дитсадка принесли нові іграшки, і найяскравішу вхопив найпрудкіший малюк. Решта десять випромінюватимуть вселенське горе (бо саме так і почуватимуться) аж цілу хвилину, доки не перемкнуть їхню увагу на щось інше. Дитячі емоції справді дуже сильні, але чисті. Немає в них сили зла, що протистояла б Силі Радості.

   Наснаги!

8. 2011-09-27 в 09:55:59 | автор
   

   На місці дитини могла бути й доросла людина. Справа ж не у тому. Просто призвідцею порушення рівноваги в цей момент виявилася дитина. А міг бути й дорослий дядько. Про чистоту дитячих емоцій можна сперечатися - пригадайте лишень вередливих дітей.

   За оцінку дякую.

9. 2011-09-29 в 08:54:19 | John Smith
   

   Змішались в купу боги й ду... гм, інші боги.

   Не моє. Припускаю, що хороше, але дуже сильно не моє.

10. 2011-09-29 в 11:48:03 | Аноним
    

    Так працює сепаратор

11. 2011-09-29 в 21:03:53 | містер Ігрик
    

    ну й у вас фантазія

    я, зізнаюся щиро, розгублений

    ніби і майстерно, але ніби і надто складно... не люблю коли пишуть надто складно...

    але, з іншого боку, як далеко ви нафантазували, це гідне поваги

12. 2011-09-29 в 21:26:16 | марко
    

    твір сподобався,структура, герої, ідея - все до купи і виглядає симпатично.

13. 2011-09-30 в 10:50:05 | автор
    

    Та нема там особливого фантазування. Так, ліричні міркування про нашу рідну Сонячну систему, у якій просто мусять існувати іноземляни. Життя у Всесвіті - не випадковість, а закономірність, хто б там що не казав. Нам, землянам, ще би трохи ширший діапазон сприйняття, то й не таке б побачили.

14. 2011-09-30 в 11:16:59 | John Smith
    

    А, он воно в чому справа.

    Осьдечки проходить справжній розкіл суспільства - на людей глибоко релігійний та раціоналістичних, а всі інші поділи - за національними, майновими, расовими критеріями - то ігри в пісочниці.

    Дуже цікаво буде почитати статистику голосів по цьому оповіданню.

15. 2011-10-03 в 19:51:49 | skaerman
    

    Гарно. Справді, гарно, хоча я із обережністю ставлюся до "релігійних" текстів. Сила Сили Радості трохи нагадала, як я випадково опинився на зібранні Нових Християн (чи якогось іншої подібної течії) - та то мої власні забобони.

    Єдине питання - чому автор звернувся до Межиріччя, коли добирав позаземні топоніми?

16. 2011-10-04 в 09:53:09 | автор
    

    Давні вони хлопці, ті жежиріччяни. Може й з Венерою коли контактували. Хто їх там розбере?