Прогулянка

Прогулянка

П’ятниця, 20 жовтня 2017 г.
Проглядів: 112
Підписатися на комментарі по RSS

Сьогодні Прогулянку треба було розпочати аж під вечір, після того, як робочий час закінчився.

Тож я встав з крісла, випив кухоль води і вже стоячи згорнув робочий простір, зберігаючи результати на двох незалежних серверах. Все це я робив автоматично, наперед смакуючи свою Прогулянку. Нарешті наставала мить, якої я підсвідомо очікував останні кілька годин.

Намагаючись не поспішати, поправив окуляри, відчинив двері, зробив крок і зупинився.

Сьогодні долина була в легкому золотавому серпанку, який з одного боку підсвічувався сонцем, що саме заходило за найближчу вершину, а з іншого ховався у затінку гір. Від цього обриси гір стали м’якшими, а дальній кінець долини взагалі немов потонув у передвечірній імлі.

Яскраві кольори осені від учора ще більше змістилися у жовто-червону частину спектру. Листя на деревах немов пломеніло, здавалося ще трохи і схили справді будуть схожі на вогонь. Від одного погляду на величну панораму просто перехоплювало подих.

І так щоразу. Ніби краєвид той же: гори, дерева. Але все інакше, не схоже на жоден із попередніх разів. І кожного разу невимовно красиво.

Я повільно рушив по стежці. Намагався позбутися усіх зайвих думок і лишити тільки захоплення тою неймовірною величною красою, що була навколо. Коли я тільки починав Прогулянки, саме цей момент - намагатися не думати ні про що - був найважчим. Зараз, через кілька місяців я роблю це майже звично. Краєвид навколо цьому сприяє. Увагу привертає кожна травинка, кожен листочок. За хвилину після виходу геть далеко позаду лишилося все, чим я жив протягом робочого дня. Лишилися тільки гори і долина між ними.

Сонце вже майже сховалося, опускалися сині сутінки. Десь високо вгорі вже було видно першу зорю. Кольори на заході змішувалися у жовто-червоно-блакитну суміш, яка з кожною миттю ставала все більш яскравою та насиченою, щоб буквально за кілька хвилин потім згаснути. Дерева перетворювалися у силуети і шепотіли про щось своє, неквапно погойдуючи гілками. Стихав пташиний гомін і ледь чутне дзижчання комах.

За день, під час роботи, у мене встигло змінитися багато емоцій. Коли завдання справді складні, то буває що відчуття власної мало не геніальності змінюється буквально за секунду страхом, що вже отупів і не можу знайти елементарну помилку. Плюс спілкування із замовниками, а вони такі різні. Загалом за день переживань вистачало на повний спектр емоцій. І лише зараз, під час Прогулянки я розумів наскільки то все не варте ані нервів, ані зайвої секунди часу на згадку. Вже одного цього відчуття вистачало, щоб повертатися знову і знову. Це вже, майже ритуал, без якого я не уявляю собі жодного дня.

Величний краєвид неквапом пропливав повз, поки я йшов, і ось уже прозоро-сині сутінки змінилися густим надвечір’ям. Над струмком ледь помітно підіймався туман. Яскраві осінні кольори потьмяніли, перетворилися у тіні, обриси а потім поступово розчинялися у навколишній темряві. У небі із кожною хвилиною ставало видно більше зірок і поволі набував своїх звичних обрисів Чумацький шлях.

Здається час повертатися. Після стількох разів мені навіть не треба було дивитися на годинника, щоб це відчути.

Назад я йшов тією ж стежкою. Краєвид при цьому вже ледве вгадувався. Побачити гори можна було по тому, де над горизонтом щезали зірки. Дерева та кущі перестали існувати поокремо і зливалися у суцільну темну масу. Звуки навколо теж змінилися. Тепер це було якесь таємниче перешіптування крон та ще далекі вигуки нічних птахів. Сьогодні не було місяця, стежку ледь видно, але попереду я вже бачив світло від моєї хати.

Навколишній світ став таємничим і не дуже дружнім після настання темряви. На противагу йому вікна і лампа над входом до будинку, здавалося, випромінюють не лише світло, а й тепло та затишок, який мене чекав після Прогулянки. Мій дім, моя фортеця, острівець безпеки та спокою. Хоч я любив нічні гори теж, вони залишалися чужими для людини. Здавалося, що я лише заважаю нічному життю. Починали ввижатися і причуватися всілякі лісові духи та незбагненні сили природи. Вони ніби тільки й чекали, поки люди вже поховаються по своїх домівках, аби нарешті дати й собі волю.

Останні кроки по стежці, поріг і ось я знову у своїй кімнаті.

Іще одна Прогулянка позаду. Глянув на показники крокоміра - 5.2 км, ідеально. При моєму способі життя проходити пішки по п’ять кілометрів щодня не просто бажано, а необхідно. Прогулянки крім естетичних чи психологічних моментів мали ще й суто практичний, важливий для здоров’я.

Знову розгорнув робочий простір і сів писати звіт. Це була необхідна частина, адже я входив не лише до числа розробників програми Прогулянка, а й сам зголосився на допомогу до тестувальників. І тепер щовечора мав писати невеликий звіт. Останнім часом це було все простіше. Всі недоліки потроху виправлялися і чим далі, тим коротші такі звіти були. Ще думаю тижні два і продукт можна випускати. Перевагою участі у тестуванні було те, що можна собі залишити копію програми і користуватися нею, звичайно не в комерційних цілях. Мабуть залишу собі сьогоднішню версію, вона майже ідеальна. Ще вчора були трохи проблеми із відчуттям грунту, я переживав, що це пов’язано із обладнанням, таку проблему виправити було б дуже непросто.

Це фактично найдорожча частина проекту - симулятор ходи та бігу, який вбудовується прямо у підлогу. На ньому можна не лише рухатися у будь-якому напрямку, залишаючись при цьому на місці, а й реально відчувати різні поверхні. Основу механізму складали невеликі, з п’ять міліметрів у діаметрі стержні, які могли підніматися і опускатися. Їх було закріплено на рухомій платформі, по типу бігової доріжки. Коли я робив крок, весь механізм рухався залишаючи мене на місці. Можна обрати будь який напрям. А стержні підіймаючись і опускаючись у певних місцях, створювали відчуття нерівної поверхні, або могли навіть імітувати сходи. Колись такі штуки робили для військових, щоб ті могли тренуватися в умовах компактного розташування. Потім на ринок випустили модель для спорт-залів.

І тут ми з хлопцями подумали й вирішили об’єднати цей тренажер із окулярами доповненої реальності. Тобто створили програму, яка рухала платформу відповідно до вашої ходи і при цьому ви бачили не кімнату навколо, а щось інше, в нашому випадку долину в горах.

До речі, ми довго обирали тип Прогулянки, адже варіантів було дуже багато. Це і туризм та визначні пам’ятки, і сафарі, і фантастичні світи, загалом було досить важко визначитися. Ідею із самотньою прогулянкою у горах запропонував я. Спочатку всі сприйняли це скептично, але оскільки серед інших варіантів теж не було переваги, ми заплатили трохи грошей молодій конторі, яка займалася маркетинговими дослідженнями. Ті якраз експерементували із новими алгоритмами, щось там про “неявні сигнали”, “приховані відповіді” та інший малозрозумілий особисто мені маркетинговий туман. Вони погодилися зробити для нас дешево, щоб протестувати технологію. Я знав, що опитування робилося у соцмережах і стосувалося зовсім іншої теми, здається їжі швидкого приготування, яка може бути в нагоді туристам. Це був такий трюк, щоб не розкривати об’єкт дослідження і не давати людям можливості відповідати нещиро. То якраз ці дослідження і вивели мою ідею на перший план.

Я й не думав, що стільки людей страждають на таку саму ж недугу, як у мене. Ну тобто сам я не вважаю це недугою, то психологи так кажуть. Я просто не люблю інших людей. Всіх в цілому. При цьому поважаю і добре ставлюся до колег, цілком нормально себе поводжу з іншими. Просто люблю бути сам. Я з жахом думаю про ті часи, коли все життя доводилося спілкуватися лише із тим оточенням, серед якого доля розпорядилася тобі народитися. В часи інтернету все стало значно простіше - і працювати можна віддалено, і спілкуватися лише з тим із ким справді хочеш.

Так чи інакше, а зробили ми саме самотню прогулянку. Попрацювати довелося чимало, тепер, уже коли все позаду я здригаюся коли думаю, що було б, якби ми вирішили робити сафарі або ще щось складніше. Може й не осилили б, адже там би ще треба було прописувати звірів, їх поведінку і таке інше. Але й добре, що ми розглянули ті можливості. Виявилося наш юрист, так оформив патент, що не лише Прогулянка сама по собі є об’єктом авторського права, а й усі похідні продукти, створені з використанням окулярів доповненої реальності та тренувальної платформи. Тепер, якщо хтось захоче і зможе реалізувати інші варіанти, ми отримаємо відсотки від їх прибутку.

Тобто все складалося якнайкраще, але була й сумна частина.

Річ у тому, що я справді живу в долині у горах.

Саме у тій долині, де відбувається Прогулянка.

Але, в реальності виглядає вона зовсім інакше.

Лісу майже не лишилося. Схили вкриті туристичними комплексами, котеджами, санаторіями. Звідти весь час лунає то якась музика, то регіт і вигуки відпочивальників. До кожного такого об’єкту прокладено асфальтову дорогу. Повітря давно вратило колишню прозорість через велику кількість автотранспорту, головним чином вантажного. Вивозять залишки лісу. І ще заводик побудували, мовляв робочі місця будуть, а заводик теж димить неслабо. Стежки, давно закинуті через ерозію грунту, або надто вже багатолюдні. Раніше тут ніхто не жив, а всім приїжджим байдуже у що вони перетворюють колись чудове місце. Щоправда я чув, що туристи вже скаржаться, у рекламі долина виглядає значно краще, маркетологи використовують фото майже п’ятирічної давнини, ще з тих часів, коли я сам побачив цю долину вперше і вирішив, що тут було б добре осісти. Іноді я з жахом думаю, що сам же й почав це все неподобство, мій будиночок був одним із перших, хоч я й не будував асфальтової дороги.

Моя роботи над проектом, ну крім матеріальної винагороди, на яку я теж сподівався, також була даниною пам’яті горам, якими вони були ще зовсім недавно.

А ще у мене була надія, слабка та все ж. Хотілося вірити, що люди, які спробують нашу Прогулянку, ті люди, які тут відпочивають чи працюють, побачать нарешті, що вони накоїли і схаменуться, може спробують щось виправити.

Я намагаюся не думати про це часто, щоб потім не розчаруватися надто сильно, але все ж сподіваюся, бо інакше стає взагалі надто важко сприймати реальний світ, у якому доводиться жити.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>