Переможець пасіки

Переможець пасіки

Субота, 15 квітня 2017 г.
Проглядів: 183
Підписатися на комментарі по RSS

Халепа сталася більша, ніж очікував Альберт. Ще до відльоту з орбітальної станції він готувався до проблем. На планеті, де триває терраформінг, завжди щось іде непередбачувано – не раз пересвідчувався особисто, питання тільки в масштабах. Власне для того Альберта й було послано на співзвучну його імені Альберту – виявити і дослідити відхилення від плану. Жоден зонд не повідомить краще за людину придатна поверхня для заселення, чи ще ні. Але дивні слова начальства перед відльотом бентежили найбільше. "Відкриєте файл 12 після висадки".

Відлік на таймері планшета наближався до кінця, скоро файл мусив стати доступним. Загадкове "додаткове завдання", як його назвали перед відльотом, могло значити що завгодно, тож хвилюватися були всі підстави. Тільки хороша платня виправдовувала всі ці темні справи. Щойно останні секунди вичерпалися, планшет пішов у безкінечне перезавантаження. Альберт потрусив пристрій, радше для того, щоб впевнитись у своїй безпорадності та скинути відповідальність, адже все в кабіні фіксувалося відеокамерою.

– Альберт викликає станцію. Як чуєте? У мене несправність. – повідомив він по радіо, але у відповідь почулося тільки шипіння і уривки слів.

Почекавши, Альберт вирішив, що основне завдання йому і так відоме. На щастя, костюм мав вбудований комп'ютер і все потрібне обладнання лежало у вантажному відсіку. Альберт начепив дихальну маску і ступив на прив'ялу від жару двигунів траву. Навкруги простягався вже досить схожий на земний степ під жовтим небом. Дослідник зірвав одну квітку поблизу. Ця величезна "кульбаба" росла тільки за надлишку кількох речовин в землі, що роблять її марною для ферм. Інспектор індексу терраформінгу, як називалась посада Альберта, сховав квітку до прозорого контейнера і продиктував комп'ютеру що слід записати. Діставши з вантажного відсіку байк і кілька приладів, він поїхав степом до пагорба в далині.

– Майже на місці. – повідомив Альберт по радіо. – Як чуєте? Агов?

Замість відповіді в навушнику пролунали уривки слів. Альберт виїхав на пагорб, але зв'язок не покращав. Він просканував місцевість – ніщо не мусило б заважати. Знизавши плечима, інспектор продовжив роботу. Він вирвав з піщаного ґрунту темно-зелену рослину, бульби якої проектувалися як головний харч для колоністів. Аналіз показував серйозне відхилення – концентрація заліза вчетверо вища.

На Землі, як пам'ятав Альберт, теж пробували вирішити нестачу харчів генно модифікованими рослинами. Часом доволі успішно, хоча багато людей боялися ГМО попри всі пояснення. Був навіть якийсь проект так званих живих заводів, коли ресурси добуваються спеціальними швидкоростучими рослинами з ґрунту буквально по атому.

За пів години Альберт дістався до заростів кущів, які покривали береги вузької річки. Зв'язок все ще не працював. "Ну нічого, – вирішив Альберт, – об'їду всі місця і повернуся. А мине день і на станції точно зрозуміють, що щось не так". Поки що Альберта для фахівця скидалася на будівельний майданчик: там екосистема непродумана, там замало опадів. Тож нічого дивного, що десь через іонізацію атмосфери поганий зв'язок.

Серед степу інспектор спинив байк. Погрузлий у землю, там лежав багатоколісний робот. Подібні машини десять років тому засівали середні широти планети. Ще десяток і ці рівнини могли б виправдати назву світу. Адже планету назвали за провінцією Канади, відомою своїми пшеничними нивами. Однак, це був інший робот. Інспектор оглянув знахідку, машина була новою, невідомої моделі. Хоч перед і ховався в землі, з ножів, які стирчали з-під неї, було ясно – це якийсь комбайн. Заїхав у вибоїну і не зміг вибратися. Проте які комбайни на безлюдній планеті? Альберт вкотре спробував зв'язатися зі станцією, але знов марно. За незвичайні знахідки часом добре доплачували, та це напевно був не той випадок. Альберт запідозрив, що тут поселилися якісь нелегали, але за мить відкинув цю думку – про таке попередили б перед відльотом.

Місцевість поступово змінювалася, замість степу починалася заплава, де вода дрібно брижилася від вітру. І знову таємниця – у воді синіли дивні округлі камені. Сканер видав: корал модифікований, невідомий вид, вміст міді 4%. Не інакше як секретний файл щось проясював. Альберт копнув корал і вилаявся; клята техніка, вічно ламається, коли треба найбільше! Він подивився на карту, за сорок кілометрів стояла автоматична метеостанція, можливо звідти вдасться про все доповісти. Альберт понісся верхи на байку до неї, здіймаючи хмару куряви.

Білий шпиль метеостанції вже виднівся на обрії. Альберт для годиться ще раз викликав "орбіту", звісно нічого не домігшись. Він спинив байк і розсунувши двері, опинився в кімнаті обслуговування. Підімкнувши кабель від скафандра до панелі в стіні, він став налаштовувати зв'язок. Схоже, спрацювало.

– Альберт викликає станцію. Як чуєте?

– Чуємо з перешкодами. – пролунало у відповідь. – Сильна магнітна буря. Як із завданням?

– Файл Альфа не відкрито. Планшету капець. Кхм, тобто зламаний. Виконую попереднє завдання. – відповів інспектор.

– Повертайтесь на станцію. – почулося після паузи. – Розповімо все на місці. Слідуйте на ярус 17, кабінет 34.

Дорогою назад Альберт перебрав у думках все, що могло бути "додатковим завданням". Знайти докази недбальства? Сліди якоїсь аварії на планеті? Діяльності конкурентів? Зрив плану – це удар по всій економіці, а передусім земній. П'ятдесят років підготовки та терраформінгу, тільки подумати! Навіть якщо в одному регіоні щось пішло не так, буде скандал.

Сівши знову в крісло пілота, Альберт спрямував шатл до станції, яка сріблястим грибом виблискувала над екватором. Шлюз, дезинфекція, все як завжди, тільки цього разу на Альберта чекала розмова з вищим, ніж зазвичай, начальством. Фактичний уряд планети перебував тут, на станції, серед них і міністр терраформінгу.

Білі стерильні коридори станції за прозорими дверима ліфта змінювалися червоно-лазурними поверхами. Альберт вийшов з ліфта і провів карткою-пропуском перед наступними дверима. Перед ним відкрився вихід на засклену галерею, що тягнулася по окружності сферичної порожнини в "шапці" станції. Балконом подекуди походжали місцеві можновладці та бізнесмени, деякі навіть віталися з Альбертом, ті, хто користувалися його послугами на інших планетах. Нарешті інспектор відшукав потрібні двері.

Кабінет міністра був обставлений колекцією природних дивовиж і земних творів мистецтва. В космосі такі набували ще більшої ціни, ніж на рідних планетах, та й одним своїм виглядом виділялися на фоні мінімалізму станції. Мабуть всі збитки покриє, – подумав Альберт.

– Перепрошуємо за це непорозуміння. – не вітаючись почав розмову міністр. – Я вже розпорядився щоб наступного разу подібні інструкції видавлися на простому папері в контейнерах, які розкладаються на повітрі. Секретність, самі розумієте. Навіть довелося вибрати для цього час магнітної бурі, щоб ніхто зайвий не втрутився. Але тепер до справи. Ви написали в звіті, що Альберта відстає від плану тераформінгу.

– Так, людям жити там не можна. – підтвердив інспектор.

– Все правильно, люди там були б зайві. Про це і йшлося в нашому посланні.

– Тобто? – невторопав Альберт.

– Планета планується для видобутку ресурсів, тільки секретними засобами. Пам'ятаєте як на Землі боялися ГМО-рослин? Не всі згодні піти ще далі, а прибуток не можна втрачати через чиїсь забобони. Замість шахт і заводів на Альберті діють рослини і тварини і що далі, то будуть нові організми. Біороботи іншим словом, їх куди легше і дешевше пристосувати до довкілля, ніж людських робітників. Вони поглинають речовини з ґрунту й надр, відфільтровують з води і атмосфери, накопичуючи у власному тілі. Потім їхній вантаж лишається зібрати і відвезти сюди. Поки екосистема неготова, тварин замінюють роботи, але це не на довго.

Міністр торкнувся чорного стола перед собою, розкресленого світними табличками і стіна позаду нього перетворилася на монітор. Графіки, схеми харчових ланцюжків, все це Альберт знав. Не сподівався тільки побачити в цьому єдину живу машину.

– Ви не знаходите це якимось...спотворенням природи? – зауважив Альберт.

– Люди займаються таким одвічно. Хіба розведення пасік не є тим самим? Бджоли збирають нектар, роблять мед, ми його відбираємо. Яка різниця мед чи іридій наприклад, коли це йде на користь людям?

Інспектор задумався. А й справді, схема на стіні здалася йому чимось досконалим і навіть правильним. Замість підкорювати природу люди створили нову, злагоджену, передбачувану.

– Вам доведеться злітати туди ще раз. – перервав його роздум міністр. – Тільки ви звісно нікому не розказуєте про цей проект. Не всі готові дізнатися про Альберту. Прикладіть будь-ласка ось тут палець.

Інспектор кивнув і "підписався" про нерозголошення, але йти не поспішав.

– Але як колоністи? – поцікавився він. – Я в захваті від вашої біороботики, але тут мало поселитися двісті мільйонів землян.

– Погодьтеся, – поважно мовив можновладець, – перевезти стільки народу нереально. Що б не казали на Землі, а ми здатні посилати від сили п'ять кораблів з тисячею пасажирів на день. І то розоримося, ви ж знаєте скільки це коштує. Домівка людей на Землі, все інше – це робота і туризм.

Альберт відчув у його мові фальш. Колекція в кабінеті, біло-золотий костюм міністра, меблі, – все це не могло бути нажито чесною працею. Він знав справжню ціну тільки деяких таких речей, та і їх вистачило б зробити Альберту другою Землею. Не те щоб він почувався обуреним, радше як майстер своєї справи бачив марнування часу і ресурсів. Він не думав повставати проти верхівки альбертійців, зрештою, його життя було доволі заможним завдяки службі таким, як міністр терраформінгу. Але Альберт міг і собі дозволити влаштувати одне "додаткове завдання".

***

Інспектор вдруге ступив на траву Альберти. В далині білів тестовий розплідник комах-збирачів. Альберт підняв із землі червоний фрукт, щось ніби велетенську сливу. З цікавості він зняв маску, відкусив шматок і тут же виплюнув. Це була їжа не для людей. На запах м'якоті підлетів синюватий велетенський джміль, зависнувши в польоті, він потягнув до фрукта гострий хоботок. Альберт поклав плід на землю, вже без сканерів він знав – там накопичувалося марганець.

Інспектор дістав колбу для зразків і злегка струснув її, розпорошуючи спори, що потрапили туди начебто з чийогось недогляду. А може через поломку, чи просто мутували і стали стійкішими за всяку стерилізацію на станції. Тільки інспектор індексу терраформінгу знав які екологічні ніші Альберті вразливі до цього грибка. Це не помста чи самосуд, – вирішив для себе Альберт, – просто всім людям потрібен ще один дім, а не купці багатіїв ще один трильйон доларів.

]]>twitter.com facebook.com vkontakte.ru odnoklassniki.ru google.com/buzz friendfeed.com ya.ru mail.ru myspace.com rutvit.ru pikabu.ru liveinternet.ru livejournal.com blogger.com google.com yandex.ru memori.ru]]>