Коментарів: 75

61. 2009-10-28 в 09:14:46 | автор (анонімно)
    

    Міс Ка, о боже, я вже і не сподівався, що ви з"явитесь, втратив надію Радий вас бачити. Ви не плачте, краще смійтесь. Щось довгенько триває те ваше "відповім по суті". Вас - і розіп"яти?! На Христа ви не схожі, він дещо скромніший був. Правда, то Ісус, а то ВИ. Велика і жахлива МІСКА Не може бути, невже дочекаюсь щось по суті? Вау! Я в восхищении! Коли ж настане цей грандіозний МОМЕНТ ІСТИНИ?

62. 2009-10-28 в 09:32:08 | автор (анонімно)
    

    Містере Джоне, дякую вам за комент. Зелепушок Вгадав. Я дійсно вперше написав і вперше кудись припхався Жаль, мало дружелюбних серед пишучих. Більше вкусити, ніж підказати можуть. Невже так затягано те, що брамниця не заходить у свої двері і уникає долі своїх побратимів - охоронців інших дверей? А не підкажете назви і авторів книг, де такий сюжет був? А як може розповідати дівчина-підліток? Не емоційно? Не нуднувато? Ви з молоддю часто спілкуєтесь? Бо мені доводиться. Дівулі ще так-сяк думку висловити можуть. Не всі, але більшість. А пацани. Вау! Атпад Докупи три слова зліпити не годні.

63. 2009-10-28 в 23:22:15 | КАЛИНА
    

    Окей, Авторе! Так не хвилюйтеся Думаю, що ваш твір з продовженням звісно має всі шанси на успіх Однак, виставляти на конкурс твори, які передбачають зазделегідь продовження, - трішки ризиковано. Тому що читач сприймає оповідання, як завершений/викінчений твір. На жаль не всі читачі беруть участь в обговоренні та не всі їх читають, тому цього знати не можуть Такі міркуваннячка-роздуми

64. 2009-10-29 в 08:21:37 | автор (анонімно)
    

    Дякую, Калино, не хвилююсь. Я навіть веселюсь Знаєте, було б нахабно, якби я сподівався на перемогу чи високе місце з першим написаним оповіданням. Тому не заморочуюсь. Придумав собі серіальну епопею і просто кайф ловлю від писання Але оповідання не є незакінченим. На мою думку Фінал про те, що Віра вирішила пожаліти Ельзу, наносить останній мазок на картину характеру нової охоронниці. Тобто перше полотно завершене. Зрозуміло хто така Віра, якого віку, що вона не дурна, є у неї друзі, досить обережна, але й смілива. Попри всі ці позитивні якості вона не є однозначно біла і пухнаста Свої недоліки має.

65. 2009-10-29 в 14:33:26 | Рися
    

    Я довго не могла зрозуміти своїх претензій до тексту, тому мовчала. А от після цього авторського зауваження зрозуміла.

    Фінал про те, що Віра вирішила пожаліти Ельзу, наносить останній мазок на картину характеру нової охоронниці.

    Даруйте, не наносить. Не видно, що вона когось пожаліла. Просто передумала вбивати, тому що... А хто його знає, чому? Складається враження - ну передумала, і все! завтра, може, знову передумаю... Немає почуттів героїні! Не видно, що вона відчуває. Вона у вас виходить геть байдужою. Не доброю, не поганою - ніякою! о_О

    Всі її роздуми про дивні двері, про загиблого кота, про коханого - ніби машина розмірковує, а не людина. Геть байдужа машина. Яка, до того ж, спостерігає за всім з боку. Дії, що описано у тексті, передбачують емоції, але емоцій, як такових, і нема. Суцільна байдужість стороннього спостерігача.

    Тому й характер героїні виглядає пласко, мультяшно, як тут вже зауважили. Тому його важко зрозуміти. Немає об"єму.

    .

    Задум про подібних охоронців непоганий, рости є куди, бажаю успіхів!

66. 2009-10-29 в 15:16:14 | автор (анонімно)
    

    Критики, ви вже визначіться чи дуже емоційна чи беземоційна героїня Бо протилежні зауваження

    Там емоцій і почуттів, як гною в стайні. І ненависть до кота, ревнощі до Ельзи, сум за подругами, переляк через дивні двері, паніка від потвори. І характер цілком чітко проглядає. Навіть через те зневажливо кинуте про Ельзу: "Хай живе". Рисю, Рисю... А ви казали, що не топчуть. Ще й як Завзято і з особливою "справедливістю". Пишучі тут є, а от критики підкачали Піду шукати їх на гак, пару-трійку там бачив. Може допоможуть по-справжньому. Хай тільки конкурс цей закінчиться.

    Дякую за побажання!

67. 2009-10-29 в 15:33:07 | Рися
    

    І ненависть до кота, ревнощі до Ельзи, сум за подругами, переляк через дивні двері, паніка від потвори.

    Ви мене не чуєте, ось у чому біда. Та й не тільки мене, нажаль... Я вам писала: Дії, що описано у тексті, передбачують емоції, але емоцій, як такових, і нема.

    Пам"ятаю я у тексті ваші ревнощі і ненависть. Але сказати - "Є ревнощі!" і показати ті ревнощі - геть різні речі!

    От коли ви це зрозумієте, тоді і продовжимо розмову!

68. 2009-10-29 в 15:40:40 | автор (анонімно)
    

    Рисю, я вас чудово розумію (як в тій рекламі). Ви говорите про описовість. Але я не описував події, а героїня про них говорить, розмірковує. Хто зна, чи Ельза така вже дурна, але для Віри так. І цей уїдливий погляд більш успішної Ельзи виводить Віру з себе. "Вбила б гадюку!" Не треба ля-ля... Не пальцем роблений, я вас дійсно чудово розумію і чую.

69. 2009-10-30 в 00:20:16 | miss K
    

    о, нарешті Фортеця встала, і я можу сказати Вам, автор (анонімно), декілька незлих та тихих.

    читала коментарі та Ваші відповіді на них. І ТААААК мені було впадлу грати з вами в цю гру "а ну доведіть мені..."

    Авторе, Вам українською мовою по білому пишуть справедливі зауваження, КОНКРЕТНІ, хай йому трясця, зауваження. Але Ви з критиками конфронтуєте. "повторю, що це початок, а не кінець", "Там емоцій і почуттів, як гною в стайні"... і те де. На усі зауваження Ви відповідаєте шось на кшталт "та ото ви не правильно зрозуміли, дайте мені інших критиків, ці мені не подобаються, тут ващє нема того, хто мені може сказати правильних речей". Кумедно читати Дядько Берн перевертається зі швидкістю 17234 обертів на секунду

    доречі, якщо це не кінець, а початок, якщо оповідання не є самодостатнім, то навіщо Ви його подали на конкурс?

    "Пишучі тут є, а от критики підкачали. Піду шукати їх на гак, пару-трійку там бачив. Може допоможуть по-справжньому".

    гиииии! Покажіть мені!!! Хочу! Хочу подивитись на ту людину, яка Вам "допоможе"

    Ваша присутність тут, на конкурсі, - це просто привертання уваги. не більше. І "расті как пєйсатєль" - це не про Вас (принаймні, доти, доки Ви не припините ці провокації заради провокації). Мені більш цікаво гратися в психолуха та розбирати Вас (бо ж екземпляр хрестоматійний, канхвєтка!). Бо Ваш твір розбирати нецікаво. Він нецікавий. Він мертвий. Його може порятувати тільки цілковите переписування, причому, іншою людиною І нєча на продовження посилатись, якшо першу частину ви з тріском провалили

    о! авторе! моя іпостась "місс Критика" на цьому конкурсі хоче бла-бла а тут якраз Ви нагодились мені так приємно реалізовувати об Вас свої цілі без таких, як Ви - сумно.

    тепер - Ваш хід! здивуйте мене, напишіть щось відмінне від "ну от, ви мене знову розчарували"!

    хоча можу закластися, що не зможете шаблони мислення - то страшна річ.

70. 2009-10-30 в 00:24:59 | miss K
    

    то була miss K, яка намагалась зареєструватись

71. 2009-10-30 в 10:34:34 | Рися
    

    miss K , так отой "Коментатор 14" легко виправляеться на нормальний нік!

    Або організаторів попроси, якщо самій не вдається - іноді бувають глюки.

72. 2009-10-30 в 10:58:20 | автор (анонімно)
    

    Міс Ка, добре що ви нарешті зволили мене поскубти. Я чекав , а вас все нема. Шо, так довго сміялись? Чи сказати було нічого? І далі ви нічого не сказали, повторюючи те, що вже було.

    Напишу вам про інше. Погляньте на критику цього оповідання. Вас не дивує, дорога міс Ка, що один критик зауважує беземоційність, інший каже про надмірну емоційність? Хтось пише про нудність монологу, другий зізнається, що якраз монолог сподобався. Я читав коментарі на решту оповідань. Є три види критиків. Одних назвав для власного вжитку "конкуренти". Вони вигадують критику, щоб втопити автора. Другі знаходять болючу точку і нумо на неї тиснути. Байдуже, що ця точка може бути дрібницею. Як з автором "Літо замовляли?" Мова недосконала. Так, недосконала. Виправити її - раз плюнути, але давлять і давлять, щоб автор казився. А хтось ще так невзначай підказує: ви можете видалити своє оповідання і таким способом, і ще ось так, і ще іншим. Треті критики справжні, мало їх. По суті пишуть про добрі і злі сторони оповідання. Все.

    У вас було кілька запитань у пості. Відповідаю. "якщо це не кінець, а початок, якщо оповідання не є самодостатнім, то навіщо Ви його подали на конкурс?" Можна відповісти типу, хотів, а яке ваше діло, маю право. Але відповім серйозно. Кортіло подивитись на кухню конкурсу, потусуватись серед пишучих. Коли тему прочитав, зразу шалено почало розгортатись бажання і задум чотирьох частин.

    "Хочу подивитись на ту людину, яка Вам "допоможе" - я знайду, не сумнівайтесь, вже бачив, де є і хто.

    "Ваша присутність тут, на конкурсі, - це просто привертання уваги. не більше." Ви і праві, і ні. Так, привертання уваги. Ви не хочете до себе привернути увагу? І виставили своє оповідання просто так? А я хочу уваги і її маю Це вас нервує?

    І провокації не заради провокацій, так як фентезі не заради фентезі. Класна скандальна розкрутка нікому не завадить, піар - миле діло. Особливо з такими помічниками, як ви, люба міс Ка.

    Сподіваюсь, я вас розчарував. Дуже сильно на це сподіваюсь Я давно так щиро не веселився. Вау! Хочу ще!

73. 2009-10-30 в 17:35:36 | miss K
    

    шановний автор, гадаєте, оцей "піар" якось Вас порятує? ну-ну

    Вас не дивує, дорога міс Ка, що один критик зауважує беземоційність, інший каже про надмірну емоційність? Хтось пише про нудність монологу, другий зізнається, що якраз монолог сподобався.

    ні люди різні, і про будь-яке оповідання виникне купа різних, ба навіть протилежних думок. я навіть можу припустити, що Вам хтось дав бали. а хтось навпаки, дав би мінус 10. як би гарно (чи погано) хтось не писав, завжди будуть думки за і проти; тому те сподобалось, тому не сподобалось, той хтів би бачити таке у кінці, а той таке... Ну це я вже почала трюїзми вєщщать

    А я хочу уваги і її маю. Це вас нервує?

    я годую Вас увагою, ви її "хаваєте" Які нерви, всі щасливі

    просто можу сказати про себе: як автор я би хтіла уваги ЗОВСІМ іншої якості. І піаритися ТАК... ну, як-то каже John Smith - діло хазяйське

    хочете піартитися, правити теревені - що ж, мені на роботі нудно, я хочу розваг Можемо обмінюватись шпильками, можемо поговорити "зажисть", "за літературу"... Обирайте тему.

74. 2009-10-30 в 17:56:45 | miss K
    

    опа... знову сайт падає. а ксс - то взагалі не встає ну то дрібниці, вони не здатні зупинити Думку). Отже, продовжую самостверджуватись, нахабно використовуючи теріторію автора цього оповідання (Сподіваюсь, це якось Вам. авторе, доможе; у Вас і так коментарів найбільше, це має Вас, як мінімум, тішити).

    А потеревенимо ми (принаймні, я та мій мозок) сьодні от про що. Про питання, яке шановний Автор піднімав трохи вище. Питання: а чи не свіжа то думка, що героіня не попхалася у двері? Бо ж вони так манять, так манять...

    “Оригінальним рішенням дуже банальної теми дверей було НЕ ЗАВОДИТИ головну героїню в цей отвір.”

    це не оригінально, це – ЧЕСНО!

    Завжди потішаюся, коли у фільмах, чи то в книгах виникає ситуація: є можливість влізти дідьку в сра... ой, вибачте, влізти в халепу. І герої такі: о, треба туди попхатись, там жеж так цікаво; звісно, нам там можуть голови повідривати, на кіл посадити – але ж це Пригода!

    І пхаються.

    Зазвичай, це викликає різноманітні реакції в діапазоні від крайнього подиву до відрази. Бо ж якщо у фантастичному оповіданні присутні живі люде – то і діяти вони мають правдоподібно! А для більшості людей правдоподібним є інстинкт самозбереження. Для меншості – трохи менше, але він теж присутній.

    Тож, це зовсім не прикол. А, скоріше, правдоподібна банальність. Якої, доречі, багато в романах та оповіданнях. Не всі ГГ в літературі – супергерої, трапляються і звичайні люде.

    Фантастика фантастикою, дракони драконами, роботи роботами, але закони людської поведінки – незмінні

75. 2009-10-30 в 22:02:52 | автор (анонімно)
    

    З сайтом справді важкувато буває. Падає.

    Відчуваю, дорога міс Ка, що у вас ледь помітно змінився тон. Це мені імпонує Я би з радістю з ваших ручок їв, але ви пропонуєте хавати. Вибачте, я - естет. Ба, навіть гурман-естет. Жінка може бути грубою, та вона може бути якою завгодно, а я цього собі не повинен дозволяти. Але я не зобов"язаний з такою жінкою хавати. Нерви - та вони у мене вольфрамово-товстезні Зрештою, як інакше я можу теревенити з дівчиною (жінкою)? Піар я люблю, на скромність не хворію, іншої уваги від конкурентів не очікую. Мені теж подобається розважатися. Давайте потішимо глядачів. Їх у нас щонайменше 28 і ще кілька організаторів.

    Ви помиляєтесь щодо оригінальності. Оригінальним є те, до чого до тебе ніхто не додумався. Не використав ще. Може це по совместительству бути і чесно. Зовсім не виключено. Особливо в таку фальшиво-рекламну епоху, як наша. А банальним є те, що використовується раз за разом. Яскравий приклад банальності ви назвали. У фільмах герої пхаються дідьку в сідничну частинуіз впертістю, гідною подиву. І це стало банально аж до болю в зубах. Штамп. Стереотип.

    Граємо далі, люба міс Ка, ваш хід. Прошу вас, не забувайте, що глядачі чекають шоу, дорога міс Ка. Давайте покажемо справжній стриптиз.