Ідея - досить оригінальна - мені майже так само подобається як подушечки "Віскасу" з начинкою із гірської форелі))) Хоч і не так сильно, як свіжі вершки, злизані просто зі слоїка...
Та є кілька зауваг.
По-перше, - втомлює монотонний і доволі нудний (вибачайте)монолог - ооо, якесь тавтологічне г... виходить - головної героїні, який займає більшу частину твору.
Аж під фінал його трохи розбавляють репліки діалогу Юної Мажорної Несволоти і Монстра-з-Потойбіччя.
По-друге - Грінпіс, де ви??? Що ж це робиться? Замордували невинну істоту! І - жодного слова про подальшу печальну долю бідного Рамзеса. Непорядок.
По-третє - дівчина як майбутній хранитель - за всіма мислими законами фентезійної логіки - мала б спершу зустрітися з якимось духовним наставником, гуру чи щось подібне - вхід у наш вимір то вам не якийсь платний туалет, в який і то не прослизнеш без оплати )) - а вона натомість вела себе вкрай необережно і неадекватно, чим, напевно, і спровокувала агресію Пазуристої Потвори...
От. Ніби все - по суті справи.
Але оповідання доволі хороше. ЧКС (чесне котяче слово)
Дякую. Намагався думати, як 16-річна дівчина, трохи захопився... Тому довгі роздуми. При написанні оповідання жодна тварина не постраждала А оповідання написано так, щоб ще й продовжити
Сибіряк! Що ж мовчиш? Цікаво врубатись, чому не в"яжеться - я не бачу такого. Фінал - нормальний, я тут начитався. Третина оповідань такі: дивишся - цукерка, розгортаєш - тоже цукерка, а післясмак - бе-е, кака. Бо чомусь із фіналом багато хто провалюється. Хелп мі, пліз! Інтересно, що там з моїм фіналом не так.
Мммммм... За що я люблю підростаюче покоління літераторів, то це за природжену скромність і глобальну схильність до самокритики
(Пухнастик послаблює вузлик модної от-кутюрівської краватки і зосереджено витирає її кінчиком вологого рожевого носа)
Наскільки помічено, пан Сибіряк не розмінюється на пояснення своїх коментів для тих, хто мандрує на бронепоїзді
Одначе це не привід забувати про те, що ми - толерантні, високоморальні, культурні та інтелектуальні особистості , які на жаль, або й на щастя, разом свиней не пасли)))
Тільки прошу - без образ. З фіналом біда в тому, що його де-факто нема
Дякую, Пухнастику-Шалапутику, за відповідь "за того парня".
Не можу погодитись, що фіналу нема. Задумано так, щоб читачі хотіли далі читати. Фінал - відкритий. Знайомство нового швейцара зі своєю роботою відбулось. Далі передбачається наступна історія. Навіть ціла серія з чотирьох складових. Хіба це початкове оповідання не спонукає хотіти ще? Те, що фінал незвичний, рідковживаний, так сказать, не означає невдалий чи його нема. Я зовсім не ображаюсь, та тут дійсно є частина оповідань без фіналу, але це у їх перелік не входить. Мені дуже сподобалось, що тему вибрали таку... тільки без образ, заяложену. Через неї можна було повправлятися у незвичних ідеях та прийомах. І той фінал - з такої обойми малозатертих засобів.
До Сибіряка варто на ВИ і пошепки? До вас також? Легко! Я виправляюсь, але зважте, що не було і грама неповаги у моєму пості № 6, тільки гумор. На ТИ зовсім не означає відсутність шани Буду смайлики ставити регулярно, щоб зрозуміло виходило.
Обстоювання - не з впертості, я легко виправляю помилки, коли бачу, що співрозмовник правий. Ще й довго дякую, що навчив. Але тут - задум. Не вірите, перечитайте. Воно ж видно.
Вибачте, але змушений покинути сайт. Сподіваюсь на зустріч і плідну бесіду завтра.
Пухнастик - особа проста як ДВЕРІ і без наворотів. Цитата цитатою, а "на ти" - без проблем... Я скромний і тихий ПуШ... Мисливець на привидів - не на мишей, у мене на них алергія))
Кому що, а курці просо Фінал фіналом, а скажи мені інше. Є відчуття, що писав мужик, а не дівуля? І чи хочеться знати, що буде далі? Буду вдячний, якщо отримаю щирі відповіді, бо від них залежить, чи накропаю продовження.
Ага, ще таке. От хтось помітив такий прикол в оповіданні, що двері-то відчинені, а головна героїня туди так і не зайшла?
Свої зауваги ПуШ викладав десь набагато вище - а те, що він досі не забив писати відгуки, свідчить, шо інтерес є.
Тому - дерзай. І не зациклюйся на отій "дівочості" тексту. Трупів, трупів побільше... Натуралізм вітається теж))
Ну там, випущені тельбухи, криваві написи на стінах, нецензурщина у висловлюваннях герої - там, де можливо...
Ось. Хотів щирості - маєш))))
А взагалі...
Показником якості для тебе має бути твоє "его" - якщо воно повністю вмиротворено-задоволене, сидить тихо і радується, то значить - усьо ОК з творчим процесом і пофіг будь-яка заумна конструктивка
Тельбухи, трупіки штабелями - файно, канєшна Але хто зловживає кров"ю по стінах? Два варіанта. Або ярий любитель крові, горора. Або той, кому більше нема про що писати. Ага, згадав, в другій частині має бути труп, на совісті Юної Мажорної Несволоти Що ту совість буде добряче мучити і приведе до нетривіальних подій у третій частині.
Ще нема умиротворення, бо то тільки початок - перше з чотирьох оповідань. Вот в чем вопрос: Быть или не бы... тьфу(плююсь) Писати чи не писати?
Бо фіг його знає, що потім з написаним робити. Конкурс конкурсом, а кому пропонувати? Писати потягнуло не падетцки, блін! Від всіх ховаюсь, як дурак, бо дураком обізвуть, якщо дізнаються. А радість від писання розпирає, просто зашкалює, сам не сподівався від себе. Здоровий дядя, а тут така шиза.
Те що проперло - то це ж чудесно Щиро тішуся - бо й Пухнастик знайомий з такими припадками творчого екстазу...
Вибач за дещо легковажний тон відгуку - ота де про трупи))) То вже фірмове у ПуШа... І, маєш рацію, він таки любить горор... І чорний гумор теж.
Насильство і кров - далебі не найліпші теми... Тільки автор вирішує - де саме, скільки і чого має бути в його творах.
Є наснага і бажання - пиши. Чуєш? Бо якщо думати - а що потім, а як воно буде... Якось буде. От Пухнастик, наприклад, знайшов себе тута))). Має хороше хоббі - графоманствує. РОзважає публіку.
А захочеться - сробує щось серйозно-драматичне наваяти.
Тож не опускай руки, не хнюп носа, анонімний друже. Все - в нас самих.
(може недолуго, але намагається морально підтримати автора)
Коментарів: 75
Гммм...
Ідея - досить оригінальна - мені майже так само подобається як подушечки "Віскасу" з начинкою із гірської форелі))) Хоч і не так сильно, як свіжі вершки, злизані просто зі слоїка...
Та є кілька зауваг.
По-перше, - втомлює монотонний і доволі нудний (вибачайте)монолог - ооо, якесь тавтологічне г... виходить
- головної героїні, який займає більшу частину твору.
Аж під фінал його трохи розбавляють репліки діалогу Юної Мажорної Несволоти і Монстра-з-Потойбіччя.
По-друге - Грінпіс, де ви??? Що ж це робиться? Замордували невинну істоту! І - жодного слова про подальшу печальну долю бідного Рамзеса. Непорядок.
По-третє - дівчина як майбутній хранитель - за всіма мислими законами фентезійної логіки - мала б спершу зустрітися з якимось духовним наставником, гуру чи щось подібне - вхід у наш вимір то вам не якийсь платний туалет, в який і то не прослизнеш без оплати )) - а вона натомість вела себе вкрай необережно і неадекватно, чим, напевно, і спровокувала агресію Пазуристої Потвори...
От. Ніби все - по суті справи.
Але оповідання доволі хороше. ЧКС (чесне котяче слово)
Дякую. Намагався думати, як 16-річна дівчина, трохи захопився... Тому довгі роздуми. При написанні оповідання жодна тварина не постраждала
А оповідання написано так, щоб ще й продовжити
А от мені якраз ті дівчачі роздуми сподобались, а фінал ні
Не в'яжеться одне з другим якось.
Дякую. А пояснити можете, що не в"яжеться? Фінал відкритий і передбачається продовження. Буде наступний конкурс ЗФ з іншою темою тоді й допишу
Ще один претендент на високі бали.
Сибіряк! Що ж мовчиш? Цікаво врубатись, чому не в"яжеться - я не бачу такого. Фінал - нормальний, я тут начитався. Третина оповідань такі: дивишся - цукерка, розгортаєш - тоже цукерка, а післясмак - бе-е, кака. Бо чомусь із фіналом багато хто провалюється. Хелп мі, пліз! Інтересно, що там з моїм фіналом не так.
Дякую одному із авторів.
Мммммм... За що я люблю підростаюче покоління літераторів, то це за природжену скромність і глобальну схильність до самокритики
(Пухнастик послаблює вузлик модної от-кутюрівської краватки і зосереджено витирає її кінчиком вологого рожевого носа)
Наскільки помічено, пан Сибіряк не розмінюється на пояснення своїх коментів для тих, хто мандрує на бронепоїзді
Одначе це не привід забувати про те, що ми - толерантні, високоморальні, культурні та інтелектуальні особистості
, які на жаль, або й на щастя, разом свиней не пасли)))
Тільки прошу - без образ. З фіналом біда в тому, що його де-факто нема
Дякую, Пухнастику-Шалапутику, за відповідь "за того парня".
Не можу погодитись, що фіналу нема. Задумано так, щоб читачі хотіли далі читати. Фінал - відкритий. Знайомство нового швейцара зі своєю роботою відбулось. Далі передбачається наступна історія. Навіть ціла серія з чотирьох складових. Хіба це початкове оповідання не спонукає хотіти ще? Те, що фінал незвичний, рідковживаний, так сказать, не означає невдалий чи його нема. Я зовсім не ображаюсь, та тут дійсно є частина оповідань без фіналу, але це у їх перелік не входить. Мені дуже сподобалось, що тему вибрали таку... тільки без образ, заяложену. Через неї можна було повправлятися у незвичних ідеях та прийомах. І той фінал - з такої обойми малозатертих засобів.
Гииии
та немає за шо дякувати
просто Пухнастик теж має досвід безвідповідального (в сенсі - без отриманої відповіді)звертання до пана С...
А от ваша завзятість у обстоюванні власних позицій мені імпонує.
Ми з вами не родичі часом, нє?
До Сибіряка варто на ВИ і пошепки?
До вас також?
Легко! Я виправляюсь, але зважте, що не було і грама неповаги у моєму пості № 6, тільки гумор. На ТИ зовсім не означає відсутність шани
Буду смайлики ставити регулярно, щоб зрозуміло виходило.
У мене живе ваша родичка, улюблениця моя.
Обстоювання - не з впертості, я легко виправляю помилки, коли бачу, що співрозмовник правий. Ще й довго дякую, що навчив. Але тут - задум. Не вірите, перечитайте. Воно ж видно.
Вибачте, але змушений покинути сайт. Сподіваюсь на зустріч і плідну бесіду завтра.
"Мы с тобой одной крови!"
Не ображайтесь, Пухнастику-Шалапутику, що на "ТИ", з цитати слів не викинеш. 
Та ні в жисть
Пухнастик - особа проста як ДВЕРІ
і без наворотів. Цитата цитатою, а "на ти" - без проблем... Я скромний і тихий ПуШ... Мисливець на привидів - не на мишей, у мене на них алергія))
Радий знайомству і переходу на ти.
Кому що, а курці просо
Фінал фіналом, а скажи мені інше. Є відчуття, що писав мужик, а не дівуля? І чи хочеться знати, що буде далі? Буду вдячний, якщо отримаю щирі відповіді, бо від них залежить, чи накропаю продовження.
Ага, ще таке. От хтось помітив такий прикол в оповіданні, що двері-то відчинені, а головна героїня туди так і не зайшла?
Щиро - нема такого відчуття - шо мужик...
І навіть упевненості в цьому у ПуШа нема
Але як ти так кажеш - хай буде - вірю)))
(знизує плечима і милостиво киває головою)
Свої зауваги ПуШ викладав десь набагато вище - а те, що він досі не забив писати відгуки, свідчить, шо інтерес є.
Тому - дерзай. І не зациклюйся на отій "дівочості" тексту. Трупів, трупів побільше... Натуралізм вітається теж))
Ну там, випущені тельбухи, криваві написи на стінах, нецензурщина у висловлюваннях герої - там, де можливо...
Ось. Хотів щирості - маєш))))
А взагалі...
Показником якості для тебе має бути твоє "его" - якщо воно повністю вмиротворено-задоволене, сидить тихо і радується, то значить - усьо ОК з творчим процесом і пофіг будь-яка заумна конструктивка
Тельбухи, трупіки штабелями - файно, канєшна
Але хто зловживає кров"ю по стінах? Два варіанта. Або ярий любитель крові, горора. Або той, кому більше нема про що писати. Ага, згадав, в другій частині має бути труп, на совісті Юної Мажорної Несволоти 
Що ту совість буде добряче мучити і приведе до нетривіальних подій у третій частині.
Ще нема умиротворення, бо то тільки початок - перше з чотирьох оповідань. Вот в чем вопрос: Быть или не бы... тьфу(плююсь) Писати чи не писати?
Бо фіг його знає, що потім з написаним робити. Конкурс конкурсом, а кому пропонувати? Писати потягнуло не падетцки, блін! Від всіх ховаюсь, як дурак, бо дураком обізвуть, якщо дізнаються. А радість від писання розпирає, просто зашкалює, сам не сподівався від себе. Здоровий дядя, а тут така шиза.
Ладно, соррі за флуд. Дякую, що не забив писати відгуки. Всьо, мовчу.
Те що проперло - то це ж чудесно
Щиро тішуся - бо й Пухнастик знайомий з такими припадками творчого екстазу...
Вибач за дещо легковажний тон відгуку - ота де про трупи))) То вже фірмове у ПуШа... І, маєш рацію, він таки любить горор... І чорний гумор теж.
Насильство і кров - далебі не найліпші теми... Тільки автор вирішує - де саме, скільки і чого має бути в його творах.
Є наснага і бажання - пиши. Чуєш? Бо якщо думати - а що потім, а як воно буде... Якось буде. От Пухнастик, наприклад, знайшов себе тута))). Має хороше хоббі - графоманствує. РОзважає публіку.
А захочеться - сробує щось серйозно-драматичне наваяти.
Тож не опускай руки, не хнюп носа, анонімний друже. Все - в нас самих.
(може недолуго, але намагається морально підтримати автора)