Повернутися на сторінку

Коментарів: 14

  1. Коли я був у першому класі і тільки починав вправлятися з літературою, я написав оповідання. Щоб не розмінюватися на дрібниці, я зіпсував на нього цілий зошит, ілюстрації зробив теж сам. Моє оповідання розповідало про дракона, що зайшов у місто.

    Дракон був страшний і вогнедишний, я його довго вимальовував на першій сторінці. Він вийшов у мене настільки добре, що я і сам перелякався. Перелякалися і люди, описані мною. Вони всі покинули свої будинки і втекли куди очі дивляться. Дракон в моєму творі ламав машини, руйнував будівлі і плювався вогнем у лавочки в порожніх парках. Жодної людської жертви його прогулянка так і не принесла.

    Я дав почитати оповідання батькам та бабусі і всі в один голос розповідали мені яке хороше в мене оповідання. Як гарно вимальований дракон і як добре, що ніхто не постраждав. Як на перший клас, в мене і справді вийшло непогано.

    Як і я колись, автор цього оповідання писав у своє задоволення. Він вимальовував деталі, робив прозорі натяки, проводив аналогії та викручував метафори. Він детально промальовував дотепні елементи обстановки і сам з них сміявся, справедливо вважаючи, що вийшло це в нього непогано. Загалом, я нічого не маю проти існування такого твору, мене він навіть кілька разів примусив посміхнутися.

    Інша справа, що це – не оповідання. Набір декорацій, фейлетон, соціальна сатира, публіцистика, зрештою. Але не художня література. Сюжет в цей твір вставлено для галочки, щоб поєднати роздуми на тему «Київ через N років» і хоч якось приструнити думку, котра так і норовить нестися все далі і далі, описуючи побут майбутнього.

    Тому з точки зору літературної критики тут сказати нічого. Хіба що можу зауважити, що твір банально не вичитаний. При чому це навіть не русизми і не проблеми з комами (а останніх тут явно забагато), а елементарні механічні помилки. Не вистачило часу, дописувалося в останній момент, це відчувається.

    Порада: якщо автор і справді бажає продовжувати у руслі художньої літератури, можна спробувати побудувати у цьому всесвіті якусь історію, ввести конфлікт, зав'язку, кульмінацію і розв'язку. Все, як книжка пише. Ну, або, як варіант, прибрати сюжет взагалі і послати статтю в Українську Правду. Там якісно написаної публіцистики не цураються.

    Рекомендовано до ознайомлення: Марк Хелпрін «Зимова казка». Там теж події відбуваються в реальному місті, зміненому трохи для потреб сюжету. Якось отак.

    Успіхів!

  2. 2013-10-04 в 10:58:00 | Тракторбек

    Фаворит.

    Хоча композиційно оповідання дійсно не дуже вдале.

  3. Ал,

    дякую за Ваш відгук.

    Ви праві у своїх оцінках - текст писався в останній день місяця в офісі після завершення робочого дня і часу навіть перечитати написане вже не лишилось. Причина такого несерйозного ставлення насправді у відсутності конкурсних амбіцій.

    З перших курсів університету я не написав жодного рядка художнього твору - лише робочі листи, технічні завдання, інструкції та зрідка коментарі на сайтах та в соціальних мережах. Мені справді бракує прочитаних жанрових художніх творів і банального знання правил пунктуації та орфографії. Моя родина з Донбасу, тому русизмів багато і в живому щоденному мовленні. Я знаю, що це все можна виправити - прочитаю рекомендований вами твір, почитаю тексти інших конкурсантів, наступний написаний текст попрошу вичитати свого друга-редактора на предмет помилок та стилістики.

    Про конкурс мені розказав друг ще в середині вересня, але текст я надіслав в останній момент не з думкою про перемогу. Мені захотілось згадати юність, коли на нудних парах я писав короткі фантазійні тексти про наш студентський побут пересипаючи їх іронією та граючись словами.

    Перепрошую, за недостатньо серйозних підхід, я справді поважаю ініціативу всіх людей причетних до цього конкурсу у якості організаторів та учасників. Це добра справа давати людям можливість поринути у світ власних фантазій та дозволити зазирнути туди іншим.

    Ще раз дякую за критику і поради, я підготуюсь до наступного конкурсу краще і спробую створити справді художнє оповідання з історією, сюжетом та інтригою. Цей же текст написаний у якості проби і написаний для власного задоволення, для гри словами та персонажами у рамках заданого правилами ТЗ про "милий дім" майбутнього.

  4. Тракторбек, дякую за відгук.

    Можливо Ви, чи хтось інший з учасників обговорення може порекомендувати якусь літературу про композицію оповідання. Я читав книги по композиції фото, має ж бути і в літературі якась інструкція "для чайників"?

  5. 2013-10-04 в 14:00:18 | Тракторбек

    Та навіть не знаю. Колись читав дуже старе оповідання "Пластмассовий дім". Там були фрази на зразок: "І меблі з пластмаси? І посуд з пластмаси?" Враження від Вашого оповідання: "Ось такі будуть будинки у майбутньому". Ніби від статті-прогнозу. Тобто не вистачає все ж конфлікту. Можливо, суперечки, який дім кращий, сучасний чи традиційний, а у кінці якоїсь фрази типу: "От якби цей дім був не сучасний, а побудований сто років тому, то тут би нам і кінець".

    Я суджу за системою балів, стиль-сюжет-композиція і т.п. За композицію Ваше оповідання отримало небагато, але я ще й знижую бали за невідповідність темі. У Вас пряме попадання у тему, на відміну від інших, тому "Новосілля" в мене фаворит.

  6. Авторе, мені ваш твір не нагадав оповідання першокласника. Якби дитина у першому класі могла написати таке оповідання, досі вона б спочивала на лаврах й насолоджувалася плодами всесвітньої слави, але якщо людина й досі на ЗФ... хіба може ілюстрації були надто вже гарні.

    Відгук на перший твір - це завжди важливо для автора. Заплющувати очі на помилки й хвалити - зло. Проте й перебільшувати не варто. Отож, відфільтруйте корисні поради від зайвого пафосу і працюйте.

    Від мене порада: придбайте навчальний посібник "Вступ до літературознавства" П.В. Білоус, Г.Д. Левченко. Там ви знайдете способи побудови сюжету, дізнаєтеся, що таке композиція літературного твору й прочитаєте багато інших корисних речей.

    Працюйте! Сподіваюсь побачити плоди вашої праці не в Українській Правді, а у наступних конкурсах ЗФ. Тракторбек взяв ваше оповідання у топ, можливо й у фінал потрапите.

    Щасти вам!

  7. 2013-10-05 в 03:05:34 | Альтаїрченко

    Початок класний, на 5 з плюсом. Вже збирався поставити 10 чи 8, але кігець розчарував. Історія недоказана, крапку не поставлено.

    Потім центральна подія - літак запросто так влітає у дім. Через головотяпство військових? Чи це якесь повстання/теракт чи ще щось? Варто було пояснити.

    Взагалі ж посміхнуло. Тільки після історії з літаком сміятися розхотілося.

    Знов-таки - якщо мета - показати вади споживацького суспільства (гавколо поранені, а споживачеві усе пофіг!), то цю тему теж варто було б розкритм.

    А ще - дуже правдоподібне майбутнє grin Так усе і буде grin

  8. Стосовно сюжету дозвольте прокоментувати власний текст. Мабуть це ближче до публіцистики, але мені хотілося зачепити деякі проблеми сьогодення у фантазіях про недалеке майбутнє.

    Активність терористів можна передбачити, бо в них є мотив. Вони скоріш за все фанатики, у їх системі цінностей відбулася девальвація людських життів, але їхні дії підкріплені вірою в якусь ідею. Я переконаний, що для простого українця ризик загинути від ракети чи кулі нашої безалаберної армії/міліції є більшим ніж від вибухів радикальних ісламістів. Мені страшно думати, що цим людям колись довірять безпілотні літаки і вони будуть пролітати над житловими кварталами, над молодими та старими родинами.

    Донбас не обвалиться, але десятки тисяч дірок залишатимуться непоміченими, доки люди будуть гинути в самих дірках, а не в будинках над ними. Коли ліс вирубають на опорні балки, пласти виберуть, а ями полишать - ось тоді жити на тій землі захочуть хіба що ті, чию власну землю поглине світовий океан.

    Якщо не будувати в Карпатах нічого окрім готелів та витягів то і через 30 років західняки майбутнього будуть змушені лишати своїх рідних і їхати на заробітки в сусідні країни. "Робокран" чи "відро з цементом" на суть цього явища не впливає.

    Пожежні троси могли б і зараз рятувати людей, тому на цьому теж наголос.

    Ну і коли я думаю про побут найближчого майбутнього, я не уявляю нанороботів яких висипаєш у рота як крихти з чіпсів і чекаєш доки вони запломбують тобі зуби, а потім вилізуть через ніс і допоможуть поголитися. Чомусь більше вірю у мак-10 з п'ятьма рядами лез і масштабною рекламною кампанією про щасливого футболіста.

    Перепрошую за розлогі роздуми, але якщо коротко - мета у сюжету була. Можливо більш переконливо було б спрямувати літак саме в квартиру героїв і залишити когось з них напівживим для роздумів чому і як над тілом коханої. Але писати "про м'ясо" не хотілося і часу вже зовсім не лишалось, тому всі живі і щасливі. Дякую всім за увагу та терпіння smile

  9. 2013-10-05 в 09:14:52 | Тракторбек
    Можливо більш переконливо було б спрямувати літак саме в квартиру героїв і залишити когось з них напівживим для роздумів чому і як над тілом коханої.
    Ні. Досить і просто обвалу, навіть якби Ви писали гостросоціальне оповідання.

    Мету сюжету варто було б показати чіткіше, бо зараз у оповіданні багато подробиць про технічні досягнення і економічну ситуацію, які самі по собі цікаві, але приправа забила смак страви. Можна навіть прямим текстом описати конфлікт.

  10. Тракторбек,

    про основний смак страви та приправи зрозумів. Дякую, зробив висновки.

  11. Знаєте, в поясненні до теми конкурсу чітко сказано, що в оповіданні має бути розкрите ставлення людини до місця, в якому вона живе. Так от, саме це оповідання, я вважаю, найбільше відповідає темі. Ставлення героїв до свого помешкання видно дуже виразно: горить - ну то й хай горить! smile

    А тепер серйозно. Дуже поширена насправді помилка, що зустрічається навіть у виданих книгах. Не може людина почуватися щасливою під час трагедії, коли руйнується все, чим досі жила. Найперші відчуття в такі миті - шок і стрес, вони витіснять усі філософії про те, що головне бути разом і т.д. Це потім, як оговтаються, можуть все одно бути щасливими, незважаючи на втрату житла. Але не зараз, коли навколо вогонь, уламки дому і сотні нещасних людей в загальній паніці.

  12. 2013-10-05 в 19:10:35 | Тракторбек
    Не може людина почуватися щасливою під час трагедії, коли руйнується все, чим досі жила. Найперші відчуття в такі миті - шок і стрес, вони витіснять усі філософії про те, що головне бути разом і т.д.
    Я це сприйняв, як радість, що вціліли, бо в них буквально під ногами розверзлося й на голову впало. От якби збоку спостерігали, тоді дійсно не до радощів було б.

    Та й квартира для них ще не стала рідною. Дружині тато іншу купить, то чого плакати?

    Ще можна списати на те, що оповідання фантастичне, могло ж і ставлення до нерухомості змінитися. Теоретично.

  13. Радість від того, що вижили, теж не в першу мить виникає.

    Але якщо так, тоді в кінці слова "щасливі що разом" попсували мені сприйняття.

  14. L.L., дякую за ваш коментар.

    Тракторбек написав майже ту саму відповідь, яку б написав і я, тому не буду повторювати своїми словами.

    Стосовно "щасливі що разом" згоден, невдало. Мав на увазі "щасливі, що живі обидва".

    Про поведінку людей під час трагедії інших дозвольте розповісти одну коротку історію з власного життя, просто у якості однієї з можливих ілюстрацій. Колись на моїх очах водій мотоциклу не справився з керуванням і влетів на швидкості у огорожу тротуару. Від удару з мотоцикла злетів і сам мотоцикліст і його подруга, пролетіли декілька метрів і впали на асфальт. Я та дві жінки поруч були ближче всіх до лежачих на землі людей у шоломах. І перше, що я почув після секундного тупняка це голос однієї з жінок: "ужас какой, они же могли и в нас влететь, представляешь?"

    (обидва пасажири мотоциклу живі і вже сподіваюсь здорові, в натовпі знайшовся лікар і швидка приїхала зовсім скоро)

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)