Повернутися на сторінку

Коментарів: 12

  1. назва привертає увагу, тому стає цікаво що то за пригоди =) але всеодно порадила би її змінити

    я взагалі люблю екшн, тому це оповідання сподобалося, навіть дуже

    правда, написано не ідеально - є повтори і задовгі речення, але мова героїв жива

    забавні жінки - як зомбі =)

    закінчення епічне - не впевнена, що це добре

    але, як не крути, не часто на Старфорті зустрічаю пригодницькі штуки, а вони мені подобаються, тому це оповідання захопило

    та, всетаки, думаю, що воно більше для підлітків - от таке б на Нових горизонтах...

    успіху Вам, авторе!

  2. Раз уж сами просили.

    Ешкилев говорил по поводу названий. Станція «Чорний Сатурн» - почему на Планете Каміра Сатурн и к тому же Черный? Или афроукраинцы основали?

    На вигляд йому було приблизно тридцять п’ять, вдягнений в осіннє пальто, в руці невеликий портфель.

    Может быть, избавиться от йому було, просто На вигляд приблизно тридцять п’ять рокив, вдягнений... Хотя тоже вариант вплетения в одно предложение и возраста и описания одежды мне не нравится.

    – Як довго ти збираєшся працювати діагностиком регіонального терраформера, Кристофере?

    Впечатление, что это говорит сам человек в пальто, а не его друг.

    Щоб піти далі, тобі потрібно отримати науковий ступінь.

    лишнее

    Багато хто з друзів вважає, що ти засидівся на терраформері, просто всі мовчать – не хочуть тебе образити.

    убрать.

    А я, людина прямолінійна і відверта, кажу тобі це в обличчя.

    Это стара фраза, и там и осталась, но смешно смотрится, так как они не в лицо, а по связи разговаривают.

    А ніхто дотепер не знає що за бар’єром.

    лишнее.

    Суховатвый разговор получился. Эмоций не чувствуется, характеров разговаривающих пока тоже.

    Раптом увімкнулася сирена (запятая) і диспетчер оголосив термінову евакуацію.
    Раптом увімкнулася сирена і диспетчер оголосив термінову евакуацію. «Добре, що на цій гілці, та ще й так рано, дуже мало людей, – подумав Кристофер, – не буде штовханини». Раптом одна зі стін станції почорніла.

    Все очень вдруг происходит. Вообще, слова "вдруг" надо использовать как можно меньше в рассказах. Если его много - не дает того результата. Создалось впечатление, что такие чп обычное дело. Может, так и есть, посмотрим. Но мысли метаются, лихорадочно думаешь, а не спокойно рассуждаешь.

    Раптом одна зі стін станції почорніла. Відбувалось щось незрозуміле і страшне. З мармурової стіни вирвалося чорна пелена, що почала наближатись до платформи.

    То есть, стена одна, а потом мраморная - это разные стены, или одна и та же, читателю остается домысливать.

    поглинаючи платформу станції.

    Надо ли уточнение про станцию. Здесь есть другие платформы?

    Потім Кристофер відчув різкий біль.

    Кристофер відчув різкий біль

    По тексту надо стараться эти потом убирать. Тем более, что дальше уже есть

    потім впав

    Нарешті Кристофер усвідомив в яку халепу потрапив і запанікував.

    Извините, автор, но гг тормоз. Представляете, человек шел по станции, его куда-то унесло, он очнулся в лесу. Ему жарко, он снял верхнюю одежду и только тогда до него дошло, в какую халепу он попал. И вы пытаетесь описывать со стороны, а не показывать. Вот вы читателю докладываете, что гг запаниковал. А вы не говорите это, вы покажите действиями персонажа, иначе скучно читать.

    Ладно, дальше пойду быстрее. Ладно, унесло его за купол на территорию пришельцев. Почему пришельцев? Ведь это люди на чужой планете? Ладно, может, дальше будет понятно.

    Дальше появляются черные существа

    Вони почали вибиратися на сусідні дерева і оточувати Кристофера.

    Тоже тормоза, наверное, а почему сразу за гг на дерево не полезть?

    Чоловік перечепився за якусь гілку і впав. Потвори миттєво зістрибнули й рушили до здобичі. Кристофер впав на дуже густий м’який мох, що врятував від травм, тому майже одразу підвівся і з усіх сил побіг вглиб лісу.

    Предложения с "упал надо объединить.

    Від смерті рятувало лише те, що був тренованою людиною і робив ранкові пробіжки.

    Соблюдает дня режим,

    Джим.

    Знает спорт необходим,

    Джим.

    Даже опытный пират будет схватке с ним не рад и т.д.

    Все, дальше просто читаю.

    Ми монолітні і демократичні настільки, наскільки ви ніколи не станете.

    и дальше

    Наші очільники вважали, що всі ви знаєте про кожну дію ваших лідерів і таким чином ваш уряд діяв і діє при повній згоді з народом. Тому ми оголосили війну не вашому уряду, а всій цивілізації.

    Если вы не верите в демократию, тогда мы летим к вам!

    Дальше не особо читаемо. Нудные сухие монологи людей-машин. Читать больше не могу, извините.

    Пока рассказ воспринимается, как школьное сочинение. Основная ошибка автора - вы не показываете действия, вы описываете происходящее.

    Где друг, с которым говорил герой и как сыграла на сюжет его профессия? Зачем были черные монстры?

    В общем, вы пишите дальше и учитесь, но в данном виде это никуда пока не годится, если говорить правду. Не расстраивайтесь.

  3. Відгукуюсь на прохання, хоча критика не моє та й виступати після Пана Мишіуса - справа невдячна.

    Можу узагальнити основні проблеми:

    1. Дуже багато повторів слів у сусідніх реченнях.

    2. Дуже довгі монологи, причому суцільним монолітом, що значно погіршує сприйняття.

    3. При описі емоцій ми бачимо саме сухий опис, констатацію факту. А в художньому творі бажано, щоб читач відразу переймався емоційним станом героїв, підсвідомо відчув його.Як цього досягти? Точно не знаю. Тренуватися, читати визнаних Майстрів.

    4. Для пригодницького оповідання бажано, щоб у фінальній частині екшену було найбільше. А тут динамічнішою видається саме перша частина.

    З позитивного: авторе, мені б Вашу терплячість, щоб так багато писати. Раз можете це робити, є шанс переходу кількості у якість. Але це може бути справою навіть не одного року (не раз вже переконувався на прикладі своїх студентів). І з грамотністю у Вас пристойно. Так що, як висловився Пан Мишіус, "вы пишите дальше и учитесь".

    Успіхів!

  4. дякую за корисні відгуки!

    над назвою подумаю

    пане Мишиусе, велике спасибі за детальний розбір

    стіна таки одна - мармурова smile

    а хіба треба кому після сирени? - там ж ''і'' одразу

    для людей це вже рідна планета, адже колонізована давно, але про це в тексті не сказано, тому й питання

    чудовиська думали, тому й не зразу smile

    пане Мишиусе, в такому виді не годиться, а якщо переписати? smile

    Доку, справа років це надто довго

    вердикт: треба переписати і додавити екшном

    Доку, Ваш відгук справа вдячна - я щиро Вам дякую

    ех, треба було більше працювати над текстом - та нічого - працювати ніколи не пізно

    а з такими порадами в майбутньому можна буде уникнути багатьох помилок

    ще раз всім спасибі за побажання і поради!

  5. а якщо переписати?

    Это уже может решать только автор. Кто я такой, чтобы говорить вам, что делать?

    Я бы выбросил. Или оставил, чтобы спустя несколько лет улыбнуться своим начальным пробам. Мне кажется, что вы еще достаточно молоды, потому все еще впереди. В настоящий момент герои у вас просто не интересные, то, что называется картонные. Надо добавлять жизни. Про каждого из персонажей должна быть история, пуская даже в рассказе не отраженная, свои характеры, своя манера поведения и речи.

    Вложите речь ваших персонажей в уста знакомых людей и поймите, что живые люди разговаривают не так. Вы пробуйте описать живых людей, чтобы читатель в этих персонажей поверил. Общие слова, но просто учитесь у известных писателей, как они подают персонажей, строят сюжет.

    Удачи!

  6. а хіба треба кому після сирени? - там ж ''і'' одразу

    Между простыми предложениями в составе сложноподчинённого ставится запятая, не зависимо от того, каким союзом они соединены: соединительным, противительным, разделительным, присоединительным или пояснительным (Небо нахмурилось, и вскоре разразилась гроза. Он уже все забыл, а она никак не могла его простить. То ли это солнце светит очень ярко, то ли у меня зрение стало совсем плохим.).

    Видите у вас два предложения в одном - сирена включилась (подлежащее и сказуемое) диспетчер сообщил (подлежащее и сказуемое)

    Запятая НЕ ставится, если соединенные союзами предложения имеют общие второстепенный член, вводное слово, сравнительный оборот или общее придаточное предложение: Из окна видна Волга и высоко поблёскивают звёзды. Звёзды бледнели и небо светлело, когда мы подошли к деревне.

  7. Кстати, название мне понравилось. Но оно подразумевает легкость стиля и приключения.

  8. Комент недолугого критика:

    (усе тут лише моя скромна думка)

    Назва чіпляє, але обманює. Я теж налаштувалась на пригоди.

    Отже, що ми маємо. А ми маємо спробу запхати величезний світ, навіть два: світ людей та світ інопланетян у одне оповідання. Додаємо туди війну, політику, революційні заворушення, особисті проблеми героя, детальні описи його пригод у якомусь лісі із якимись тваринами. Питання перше – чи не забагато для однієї оповідки? Звісно ж, автор старався розкрити тему і від того вийшло сумбурно і неправдоподібно. Забагато нелогічностей. Тобто, якщо захочете переписувати, переписуйте у дещо більше, ще й врахуйте враження читачів від вашої оповідки. Багато невмотивованих подій.

    Для оповідки краще брати менш глобальні ситуації – більше шансів вдало її завершити.

    Стосовно ком вам вже казали.

    Той клятий купол і далі поглинає планету. То ще добре, що почав з полюсу, де ніхто не живе, але скоро дотягнеться і до мене – зараз мушу працювати досить близько до нього. А ніхто дотепер не знає що за бар’єром. – оце мені навіяло спогади про «Далекую Радугу» АБС.

    Однак Кристофера лякали думки про те, що якщо він тут затримається, то може не знайти ні води, ні їжі. – поєднання слів «що якщо» у тексті є вкрай невдалим. Варто було б по іншому побудувати речення.

    У вас є великий опис, який оправдовує головного героя і власне, чому він стрибнув до води. Але якби він біг від переслідувачів, на усі ті аргументи не вистачило б часу. Там або переляк швиденько загнав його у воду, або він задумався, але наблизились хижаки і він стрибнув, або з’їли. А коли отак читаєш про усі ці складні логічні висновки, чому краще пірнати у воду, розумієш, що мабуть герой не так вже й боявся, можливо звірі не так вже й загрожували.

    Надто багато інформації передається у діалогах. Не тільки у поясненнях до ситуації, що склалася, але й усюди. Виникає враження, що там взагалі ніхто нічого не розуміє. А пояснювати читачеві у такий засіб – не дуже вдалий хід. Сприймається складно.

    Після паузи він отримав відповідь, яку не почув ніхто, окрім нього. – вітаю вас, капітане Очевидність. Уявляєте собі навпаки? Усі почули, офіцер оглух і пішов міняти памперси.

    А ще я дуже люблю моменти у оповідках, де герої поранені, стікаючи кров’ю кудись довго біжать, а потім ще й мають довгу розмову з кимось.

    Що погано:

    Пафос. Глобалізація. Автор забагато пояснює читачеві чому саме так усе відбулося, а від того тільки гірше.

    Що добре:

    Автор непогано володіє мовою. А це вже хоч щось, варто напрацювати техніку і відмовитись від глобальних ідей для оповідань. Добре, що вас цікавлять соціальні теми.

    Висновок:

    У вас вийшло, як у анекдоті. Прилетіли інопланетяни і усіх врятували. Але там це був реалістичний шлях розвитку подій. Написали б фантастику, як вони самі вихід знайшли (але це я вже жартую, не звертайте уваги)

    Вичитуйте вголос хоча б діалоги, а краще усю оповідку. Виразно. Реально допомагає. Якщо посеред монологу відчуваєте, що засипаєте – не варіть собі кави, краще переробляйте монолог.

  9. так... тут багато уже казали, відмічусь і я. Отже сюжет цілком непоганий - але описи - нудні. Дія замінюється розповіддю про дію, емоції - розповіддю про емоції. Не пишіть "герой розізлився". пишіть: "герой насупив брови, заскреготав губами, мимохіть розламав ручку". Ітд. Тобто по факту замість отих розповідей варто зробити так, щоб читач сам це розумів. Ми ж, читачі тобто, любимо себе розумними відчувати! wink

    До тексту придиратись не буду, врешті то тут другорядне. Зате похвалю назву - вона привертає увагу, що, теж важливо. І запам'ятовується.

    Успіхів!

  10. абсолютно погоджуюся із коментаторами. Назва- клас! А далі- космоопера, війни, соціальна фантастика. Забагато дій, багато пояснень, але через дію не передаються характери героїв, останній шматок взагалі нідо чого. Вони жили довго, і померли водин день. Ітого. Автор вміє складати сюжет, світ в принципі також, тепер справа за мотивацією героїв, розкриттям внутрішього світу, мовлення, що відображає той світ і так далі. Успіхів

  11. Відмічусь і я, хоча, тут сказано так багато й правильно, що роботи мені й не залишилося. Авторе, фантазія у вас є, треба те все тепер оживити доброю мовою. Ви йдете у правильному напрямку, тож можу побажати лише удачі smile

  12. 2013-02-24 в 17:45:59 | Аноним

    Оповідання названо пригодами Кристофера Чаренка. Як на головного героя, він там замало діє. А все тому, що це оповідання – зовсім не оповідання, а план чи схема (як вам більше сподобається) повісті. Це не повноцінний літературний витвір, а лише переказ більшого за об’ємом твору. (Тому й не бачу сенсу вивішувати довжелезні простирадла з детальним описом усіх граматичних та стилістичних помилок, з яких цей текст складається)))

    Проте ідея гарна і заслуговує на життя. Я б порадила автору не полінуватися і перетворити це недооповідання на повноцінну повість. А читати було цікаво.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)